45.Розвиток укр. Л-ри у 20-30 рр хХст

виникають спілка селянських письменників "Плуг" і організація робітничих письменників "Гарт". На руїнах "Гарту" виникають такі різні організації, як ВУСПП, органом якої став журнал "Гарт", та ВАПЛІТЕ, що видавала періодично свої альманахи-зшитки (до 1928). Особливої уваги заслуговує український символізм, яскраво виявлений у раннього П. Тичини,а також у Євгена Плужика та ін., виникнувши ще до жовтня 1917, повністю сформувався протягом 1917--1919 рр., мав свою групу і мистецькі трибуни "Літературно-ритичний альманах", журнал "Музагет". Футуристи виявилися відкритими красі динамічної, жорсткої, позбавленої традицій, нової соціальної реальності. І невипадково їх твори часто були сповнені революційною романтикою. Група неокласиків включала визначних майстрів слова - М. Зерова, М. Драй-Хмару, М. Рильського, П. Филиповича, О. Бургардта. Перші ознаки формування цієї групи Немало однодумців було у них і в інших галузях культури.В сценічній діяльності це найбільшою мірою стосувалося Л. Курбаса, в кінорежисурі - О. Довженка.

46.Становлення церкви в Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.

Вкрай складним було становище церкви. Проте ще 11 жовтня 1921 р.з дозволу влади на Всеукраїнському православному синоді в Києві була створена незалежна від російської православної церкви національна церква – українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Її становище, як і загалом становище релігії в Україні, ставало дедалі гіршим. Друга п’ятирічка була оголошена „п’ятирічкою знищення релігії”. Атеїстичне керівництво більшовицької партії оголосило релігію „історичним пережитком”, „опіумом” для народу. На боротьбу з релігією і церквою були мобілізовані партія, комсомол, преса і навіть репресивні органи. У середині 30-х років в Україні залишилось лише 9 % церковних споруд порівняно з 1913 р. У 1930 р. була розпущена УАПЦ.

52.Модерністські та постмодерністські тенденції у р-ку архітектури,л-ри та мистецтва. Хронологічні рамки періоду постмодернізму в архітектурі умовно охоплюють 1970-80-і рр. характеризуються розквітом архітектурного постмодернізму. До кінця 1980-х - початку 1990-х років постмодернізм як архітектурна течія, фактично згасає, зазнавши критичної переоцінки і поступившись місцем новим архітектурним напрямам.Постмодернізм у широкому трактуванні – це той внутрішній зміст архітектурних явищ, який далеко не завжди піддається аналізу і описові.Серед найвидатніших архітекторів-постмодерністів можна виділити цілу плеяду талантів: А. Россі, Н. Фостер, Ф. Макі, М. Грейвз, Х. Холляйн, Ф.-О. Гері, Ж. Нувель, А. Ісодзакі (див. дод. 1-12).Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, Л. Дереша, О. Ульяненка, С. Процюка, В. Медведя, О. Забужко та інших.

47.Хрущовська відлига.Шестидесятники.

Відли́га-неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характер рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. Із відлигою пов'язують перш за все засудження «культу особистості» Сталіна. На ХХ з'їзді КПРС Микита Хрущов засудив сталінські репресії. Багато політичних увязнених в СРСР і країнах соціалістичного табору було випущено на свободу і реабілітовано. Було дозволено повернення на батьківщину для багатьох народів, яких було репресовано у 1930-х — 1940-х роках. Було помітно послаблено цензуру, перш за все у літературі, кіно, інших видах мистецтв Остаточним завершенням відлиги вважають відсторонення Хрущова і прихід до влади Брежнєва (1964). Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого

самовираження, культурний плюралізм, влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси, складали петиції на захист української культури.