2. Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Кількість допоміжних робітників визначається у відсотковому відношенні від кількості основних робітників:

Примітка. В курсовій роботі після розрахунку кількості допоміжних робітників необхідно вказати, що приймається відповідна кількість налагоджувальників 4 розряду.

3. Розрахунок чисельності керівників та спеціалістів

Чисельність керівників та спеціалістів становить 5% від чисельності основних та допоміжних робітників:

Примітка. Якщо отримали одного керівника, приймається майстер. Якщо двох – майстер і технолог.

Кількість працюючих на дільниці заносимо до табл. 4.4

Таблиця 4.4

Зведена відомість працюючих на дільниці

Категорії працюючих	Кількість працюючих			У % відношенні від виробничих робітників
	Всього	В тому числі по змінах
		1	2
Основні робітники
Допоміжні робітники
Керівники та спеціалісти
Разом

5. Розрахунок технологічної собівартості за двома варіантами технологічного процесу

Під час виконання курсової роботи потрібно провести порівняння двох варіантів технологічного процесу та вибрати найоптимальніший, який крім забезпечення заданих властивостей виробу повинен бути економічно доцільним.

На основі проведення економічного аналізу з можливих варіантів механічної обробки необхідно вибрати такий, який найкраще відповідає заданим вимогам виробництва. З цією метою визначається виробнича собівартість – витрати підприємства, пов’язані з процесом виробництва продукції.

Виробнича собівартість визначається за формулою:

де М₀ – витрати на основні матеріали;

ЗП_р – основна і додаткова заробітна плати з відрахуваннями на соціальне страхування, грн..;

З_а – амортизаційні відрахування;

З_е – витрати на силову енергію;

З_р – витрати на поточний ремонт, утримання та експлуатацію обладнання;

З_ін – витрати на різальний інструмент;

З_пр – витрати на утримання і використання приміщення;

З_вп – витрати на налагодження верстатів і пристроїв;

З_ос – витрати на експлуатацію технологічного оснащення;

З_пр – витрати на підготовку керуючих програм для верстатів з ЧПК;

З_м.д – витрати на допоміжні матеріали.

Виробничу собівартість визначають окремо по базовому технологічному процесу та технологічному процесу, що проектується. Результи розрахунків округлювати з точністю до 0, 0001.

1. Розрахунок витрат на основні матеріали

Основні матеріали – це товари, які застосовуються для виробництва з них інших товарів, вони використовуються у виробничому процесі одноразово і повністю переходять, перетворюються у вироблений товар, складаючи його невід’ємну частину. Основні матеріали діляться на сировину, матеріали і напівфабрикати. Під сировиною розуміються природні продукти, що видобуваються в природному середовищі (руда, нафта, газ, ліс тощо) і вироблені в сільському господарстві (продукція рослинництва і тваринництва). Матеріали – це те, з чого виготовляють готову продукцію і напівфабрикати. Напівфабрикати представляють собою неостаточно виготовлений товар, який підлягає подальшій обробці або складанні, перш ніж він перетвориться на кінцевий продукт виробництва.

Норма витрати основних матеріалів може встановлюватися в різних видах. Найбільш поширеними є норми, що визначають питому величину витрат матеріалів на одиницю конкретного виду продукції, наприклад витрату сталі певної марки і профілю у вагових одиницях, що витрачається на виробництво конкретної машини. Але нерідко норма виражається в кількості продукції, яке може бути отримане з одиниці витрачається сировини, наприклад вихід міді у вагових одиницях з тонни руди. У деяких галузях промисловості норми витрати матеріалів встановлюються за окремими стадіями виробничого процесу. Так, в металургії визначається питома витрата всіх видів матеріалів на тонну чавуну, потім норма витрати чавуну на тонну сталі і, нарешті, витрата сталі на тонну прокату.

Нормування витрати листового або пруткового матеріалу (металу, фанери, деревини, тканини і т. п.) проводиться на підставі робочих креслень і карт розкрою. У машинобудуванні за допомогою креслення визначають чиста вага деталі, враховуючи її обсяг і питома вага матеріалу, з якого вона повинна бути виготовлена. Якщо даний вид деталі вже виготовлявся раніше, то чистий вага встановлюється як середня величина, отримана шляхом вибіркового зважування невеликої партії готових деталей.

Розглядаючи технологічний процес виготовлення кожної деталі, можна бачити, що залежно від прийнятого методу одержання заготовки і від характеру подальшої обробки деталі в процесі виробництва утворюється різна кількість відходів. Так, якщо деталь буде виготовлятися шляхом механічної обробки на металорізальних верстатах, то розміри заготовки повинні відрізнятися від розмірів готової деталі на величину припуску, яка відповідає поверхневого шару металу, що знімається в процесі обробки. Розмір припуску на обробку повинен бути прийнятий мінімальним, і тоді він забезпечить найбільш економне використання матеріалів.

Витрати на основні матеріали обчислюються на підставі їхнього витрачення та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

Із вартості матеріалів вираховують вартість відходів за ціною використання та продажу.

Ці витрати розраховуються у випадку зміни заготовки у порівняльних варіантах.

Отже, основні витрати визначають за формулою:

де М_заг, М_відх – маса заготовки і відходів, що реалізуються відповідно, кг; (див. табл..2 із завдання).

Ц_заг, Ц_відх – вартість 1 кг матеріалу заготовки і відходів відповідно, грн. Вартість 1 кг відходів приймаємо як 10% від загальної вартості матеріалу.