4. Розрахунок кількості працюючих на дільниці

На дільниці, яку проектуємо, кількість працюючих визначаємо по категоріям:

• основні виробничі робітники;

• допоміжні робітники;

• керівники та спеціалісти.

Кількість працівників механічного виробництва визначається характером технологічного процесу, ступенем його автоматизації, рівнем кооперування та спеціалізації в межах цеху, структурою самого заводу тощо.

Основні виробничники — працівники, які виконують технологічні операції з обробки деталей і, як наслідок, механічний цех в результаті завершеної ними роботи виконує виробничий план з випуску деталей. До них належать верстатники всіх професій, оператори, налагоджувальники автоматичних ліній чи токарних автоматів, розточувальники, лекальники, мийники деталей тощо.

Допоміжні працівники виконують роботи, які спрямовані на обслуговування діяльності виробничих цехів, дільниць, ліній, тобто на беззупинне виконання технологічних операцій під час виготовлення деталей основними виробничниками. До них належать налагоджувальними, контролери відділу технічного контролю (ВТК), заточувальники, водії електрокар, візків, автомобілів, підручні працівники, змащувальники, слюсарі з ремонту технологічного устаткування, пристроїв, слюсарі з ремонту інструменту та устаткування, електромонтери, такелажники, комірники, вантажники та інші.

Керівники – працівники, що обіймають посаду керівнику підприємства або його структурного підрозділу.

Спеціалісти – працівники, які займаються інженерно – технічними, економічними та іншими роботами і мають достатньо високий рівень кваліфікації. Сюди належать начальник цеху та його заступники, інженери, конструктори, техніки, старші і змінні майстри, начальники відділень, дільниць, бюро, відділів, лабораторій та їх заступники, економісти, механіки, енергетики, теплотехніки тощо.

1. Розрахунок кількості основних виробничих робітників

Для визначення кількості робітників, які обслуговують обладнання, необхідно визначити диференційовано завантаження по верстатам (робочих місцях), розглянути питання про можливість виконання одним робітником, зайнятим на недовантаженому обладнанні (робочому місці), інших операцій з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання завдання дільницею, найбільш повно використовувати робочий час і створити сприятливі умови праці.

Повне використання фонду часу робітника досягається впровадженням багатоверстатного обслуговування і суміщенням обслуговування операцій. За таких умов необхідно розробити і задати оптимальний і постійний режим обслуговування (графік), який визначає періоди роботи обладнання і робітників, порядок і час переходів робітників, які обслуговують кілька верстатів протягом зміни. Для такого суміщення роботи бажано підбирати технологічно близькі операції та однорідні верстати.

Однією з ефективних форм організації праці, яка сприяє значному підвищенню її продуктивності, є багатоверстатне обслуговування.

Багатоверстатне обслуговування – така форма організації праці, при якій один робітник працює одночасно на кількох верстатах, виконуючі ручні прийоми на кожному з них під час автоматичної роботи решти верстатів. Можливість бататоверстатного обслуговування базується на тому, що робітник практично зайнятий лише під час виконання ручних прийомів. Цей час сумішується з часом машинної роботи того ж верстата, який робітник може використовувати для виконання ручних прийомів на інших верстатах.

У зв’язку з цим здійснюються:

• розрахунки можливої кількості верстатів, що обслуговуються;

• побудова графіків обслуговування устаткування;

• розрахунки тривалості циклу багатоверстатного обслуговування, коефіцієнтів завантаження устаткування та завантаження робітника-багатоверстатника;

• визначення витрат на одиницю оперативного часу роботи верстата за різних варіантів кількості устаткування, що обслуговується.

Для ефективної організації багатоверстатного обслуговування необхідно вирішити такі завдання:

• створення організаційних умов для його впровадження;

• встановлення норм часу на виконання технологічних операцій з відокремленням часу на виконання всіх ручних прийомів та активний контроль роботи верстата;

• встановлення маршруту руху для багатоверстатника і визначення часу на перехід робітника від одного верстата до іншого.

Основними організаційними умовами розвитку багатоверстатного обслуговування є:

• раціональне планування дільниці, що забезпечує належний контроль за роботою верстатів і найкоротші маршрути переходу робітника від одного верстата до іншого;

• удосконалення форм поділу і кооперації праці (передача низки обслуговуючих функцій допоміжним робітникам і введення регламентного обслуговування, перехід до колективних форм організації праці тощо);

• раціональний підбір деталей, що підлягають обробці на багатоверстатному комплексі, з точки зору конструктивних форм і розмірів, спорідненості технологічних операцій і переходів;

• збільшення розмірів партій деталей, що обробляються на основі спеціалізації робочих місць багатоверстатників;

• удосконалення структури затрат часу на виконання операцій шляхом автоматизації технологічного процесу, зміни режимів обробки та ін.

Важливо підкреслити, що в організації багатоверстатного обслуговування істотну роль відіграють структура, тривалість та повторюваність операцій.

Використовують різні варіанти багатоверстатного обслуговування:

• обслуговування верстатів – дублерів, які виконують однакові операції;

• обслуговування верстатів, зайнятих послідовними операціями по обробці однієї і тієї ж деталі.

Раціональна будова багатоверстатного обслуговування міститься у такому підборі операцій, при якому забезпечується найбільш повне завантаження обладнання зайнятості робітника-багадарверстатника.

У зв'язку з цим необхідні розрахунок можливої кількості верстатів, що обслуговуються; побудова графіків багатоверстатного обслуговування; розрахунки тривалості циклу багатоверстатного обслуговування, коефіцієнту завантаження робітика – багатоверстатника.

Як зазначалось вище, умовами багатоверстатного обслуговування є:

• наявність верстатів-автоматів або напівавтоматів;

• виконання умови: t_о > t_доп.

При позитивному виконанні цих умов на операції можливе впровадженя багатоверстатного обслуговування.

Норма багатоверстатного обслуговування визначається за формулою:

де t_м-в – машино – вільний час, хв.;

t_зан – час зайнятості, хв.

Прийнята кількість верстатів С_{ф пр}, які обслуговує один робітник, є округленим значенням до найближчого меншого цілого числа.

Машино-вільний час t_м-в визначають за формулою:

,

де t_ас – час активного спостереження, хв.; t_ас = 0,05·t₀ ;

t_пер – час на перехід від одного робочого місця до іншого, вважають t_пер = 0,1 хв.;

t_доп.п – допоміжний час, що перекривається, хв.; t_доп.п = 0,15· t_доп.

Час зайнятості:

Коефіцієнт зайнятості багатоверстатника визначається за формулою:

де t_п – операційний час, хв.; t_оп = t_м-в + t_зан.

Якшо час зайнятості t_зан і машино-вільний час t_м-в не кратні величини, то при багатоверстатному обслуговуванні у робітника з’являється вільний час, величини якого становить:

Вільний час робітника t_вільн , виникає ще й у тому випадку, коли розрахована норма багатоверстатного обслуговування С_{ф пр} більша, ніж прийнята кількість верстатів С_ф на цій операції. Якшо ця невідповідність становить понад 50% і на наступній операції теж можливе впровадження багатоверстатного обслуговування, то доцільно перевірити можливість обслуговування одним робітником цих двох операцій. При цьому по кожній операції окремо визначається t_м-в, t_зам , t_опт, а потім розраховується коефіцієнт зайнятості робітника – багатоверстатника:

де t_{оп max} – максимальний операційний час, хв.

Тривалість циклу багатоверстатного обслуговування (t_ц) складається з періоду часу від початку операцій з обслуговування першого за маршрутом верстата до моменту повернення робітника до нього.

На основі таких розрахунків приймається рішення про можливість впровадження багатоверстатного обслуговування за вибраною схемою.

Розрахунки для операцій, на яких можливе впровадження багатоверстатного обслуговування, потрібно виконати згідно наведеної методики і результати записати у таблицю 4.2.

Таблиця 4.2

Розрахунок норм багатоверстатного обслуговування

№ операції

Модель верстата

Осн.час, tо, хв

Доп.час, tдоп, хв

Час акт. спост.,tас, хв

Час на перехід, tпер, хв

Час зайн., tзан, хв

Маш.віл. час, tм-в, хв

Операт. час, tоп, хв

Вільний час, tвільн, хв

Норма багат.обсл., Сф

Прийнята кіл-ть верст.,Сф пр

Коеф. зайн. працівника, Кз

Після розрахунків норми багатоверстатного обслуговування по кожній операції, де воно можливе, необхідно зробити висновок.

Наприклад: так, як на операції 005 встановлено 4 верстата (див. пункт 4.3), а норма обслуговування на одного робітника – 2 верстати (те, що тільки що розрахували), то в одну зміну буде працювати два робітника, а в дві зміни – чотири.

Після розрахунків норми багатоверстатного обслуговування, будують графіки багатоверстатного обслуговування (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Приклад графіка багатоверстатного обслуговування

Примітка. Якщо норма багатоверстатного обслуговування не виконується, тобто Сф = 1верстат, то розрахунок кількості одночасно працюючих робітників на верстаті проводимо як для одно верстатників (див.нижче).

На операціях, де не застосовується багатоверстатне обслуговування, розрахунок чисельності основних робітників виконують за трудомісткістю операції з урахуванням довантаження:

Після розрахунків кількості робітників – багатоверстатників та робітників на решті операцій, необхідно скласти зведену відомість основних робітників цеху з розподілом за професіями, змінами роботи і визначенням розряду робіт (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Зведена відомість основних робітників

Професія	Розряд	Кількість
		разом	у тому числі
			1 зміна	2 зміна
Разом