1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
В основі макроекономіки лежить головна суперечність суспільства – суперечність між безмежними матеріальними потребами людей і обмеженими економічними ресурсами. Об’єктом макроекономіки є не окремі підприємства, а економіка, як цілісна система – сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно – історичних виробничих відносинах.
Мікроекономічний рівень господарської системи надзвичайно важливий для забезпечення життєдіяльності всіх суб’єктів макро. економіки. Мікро-рівень – це система функціонуючих одно товарних та галузевих ринків, що мають свою структуру, специфіку ціноутворення, механізм саморозвитку та регулювання. Об’єктами мікро.ек. є ек. ресурси та продукти ек. діяльності. Суб’єктом може бути як окремий індивід, так і група людей. Суб’єктами мікро.ек. є домогосподарства підприємства (фірми) та держава, які у свою чергу, можуть виступати продавцями й покупцями заощаджувачами та інвесторами, виробниками і споживачами. Економічний вибір мікро.ек. моделей суб’єкти здійснюють часто в умовах безмежних потреб, обмежених ресурсів та раціональних дій, що спрямовуються на макс. корисності.
2. Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-речові засоби та послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами. Переважну більшість благ відносять до категорії економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами. Корисність — поняття суб’єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем.
Обсяг попиту є кількість товару, яку бажає і може придбати споживач в певний проміжок часу за деякою ціною. Основними чинниками попиту окрім ціни даного товару, вважаються: дохід споживачів, ціни товарів-замінників, уподобання споживачів, природні умови споживання, зміни на ринку.
3. Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
Теорією раціональної поведінки для споживача є задоволення своїх потреб; для фірми – це прибутки; для держави – рівень добробуту народу. Критерієм раціональності вважають зіставлення у грошовому вираженні затрат і вигод, пов’язаних з тією чи іншою ек. дією.
Разом витрати та втрати утворюють затрати. Між затратами і вигодами існує обернений зв'язок.
Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:
,
де MUX, MUY — гранична корисність, відповідно, блага X та Y, ютиль; PX, PY — ціна, відповідно, блага X та Y, грош. од.
Рівновага споживача — стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.