3. Виробнича потужність підприємства та чинники, що впливають на неї

Ефективність функціонування технічної та технологічної складових ТТБ виражається через виробничу потужність підприємства.

Виробнича потужність підприємства - це максимально мож­ливий обсяг випуску продукції за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі та асортименті при повному заван­таженні обладнання і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва.

У практиці функціонування підприємства використовуються поняття «виробнича потужність» і «виробнича програма», що не є тотожними. Перше характеризує об'єктивно існуючі, потенційні мож­ливості по виробництву продукції у певному періоді, а друге - відоб­ражає завдання по використанню цих можливостей в цьому періоді. Однак виробнича потужність визначається у тих самих одиницях, що й виробнича програма.

Натуральні одиниці є доцільними при обмеженій номенклатурі продукції, вони обумовлюються галузевою приналежністю підприємства і характером виробництва. Коли асортимент продукції досить широкий, то величина виробничих потужностей може бути оцінена лише у вартісних показниках.

Розрізняють такі види виробничої потужності підприємства:

• проектна - визначається в процесі проектування будівництва нового, реконструкції або розширення діючого підприємства;

• планова - визначається на діючому підприємстві за умов зміни виробництва (розширення або звуження асортименту, заміна окре­мих видів продукції іншими, зміна набору устаткування, його про­дуктивності тощо);

• резервна - відображає невикористані в певний момент часу можливості підприємства, які дають змогу за певних умов збільши­ти обсяги випуску продукції (існує в електроенергети­ці, газовій промисловості, на транспорті, в переробній галузі та ін.).

Виробнича потужність підприємства є досить динамічною і залежить від багатьох чинників, що можуть її змінювати як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Зокрема, виділяють наступні чинники впливу на величину виробничої потужності підприємства:

• кількість обладнання;

• продуктивність обладнання;

• режим роботи підприємства;

• кваліфікаційний рівень робітників;

• структура основних фондів.

Кількість обладнання. В роз­рахунок потужності приймається все обладнання, яке є на підпри­ємстві, в тому числі бездіяльне через несправність, ремонт, мо­дернізацію та інші причини (крім резервного, експериментального, навчального). Тому важливо міні­мізувати кількість обладнання, яке не задіяне у виробництві про­дукції, і збільшити кількість вико­ристовуваного.

Продуктивність обладнання. Потужність обчислюється на ос­нові технічних норм продуктивності обладнання. Якщо технічні норми (трудомісткість виробів, норми виходу продукції із сирови­ни) перевищені значною чисельністю робітників на цьому підпри­ємстві або на інших підприємствах галузі, то потужність визнача­ється за прогресивними показниками і нормами.

Режим роботи підприємства визначається кількістю змін ро­боти обладнання, тривалістю зміни і сезонного періоду, кількістю годин роботи підприємства за місяць, квартал, рік; режим роботи визначається характером виробництва, який може бути дискрет­ним, неперервним і сезонним.

Кваліфікаційний рівень робітників - чим він вищий, тим ниж­чою є трудомісткість одиниці продукції, відповідно, зростає про­дуктивність праці робітника, ефективніше використовується дійсний фонд робочого часу обладнання. Це позитивно впливає на зростання потужності.

Структура основних фондів. Величина виробничої потужнос­ті визначається питомою вагою активної частини основних фондів, оскільки саме ця частина впливає на обсяги випуску продукції. До­цільно не лише підтримувати оптимальне співвідношення між ак­тивною і пасивною частинами, а й всередині активної частини збільшувати частку прогресивного, сучасного і високопродуктив­ного обладнання.

Лізинг - підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавачем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Класифікація видів лізингу рухомого та нерухомого майна

Оперативний лізинг (з неповною окупністю орендованого майна) здійснюється за договором лізингу, згідно з яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця відповідне майно на термін, менший за період, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу на день укладання договору. За умови такого лізингу (оренди) лізингодавець надає майно у тимчасове користування кілька разів. У цьому разі обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Фінансовий лізинг - (з повною окупністю орендованого майна) набув найбільшого поширення. Він здійснюється за договором, відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом якого нараховується 60% амортизаційних відрахувань (від дати укладення договору лізингу). Після закінчення терміну дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується ним за залишковою вартістю. За умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також його технічне обслуговування і ремонт бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг - за своєю сутністю і масштабами поширення може бути суб'єктним або загальнодержавним. Вітчизняні суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми - зворотну та пайову. Зворотний лізинг передбачає придбання лізенгодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна йому ж у лізинг. За пайовим лізингом оренда засобів праці здійснюється за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80% вартості придбаного для лізингу майна.

Міжнародним лізинг реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав (майно і платежі перетинають державні кордони). Суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати власну технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження,

Сервісний лізинг звичайно застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що швидко технічно та економічно застаріває (наприклад комп’ютерно-обчислювальної і розмножувальної техніки, транспортних засобів тощо),

Зворотній лізинг який вище розглядається як форма внутрішнього лізингу (відповідно до чинного законодавства України), з наукового погляду (за характером лізингових операцій) правомірніше буде вважати одним з видів лізингу операцій.

Усі витрати на утримання лізингового майна несуть або лізингодавець (за оперативного лізингу), або лізингоодержувач (за фінансового лізингу). При цьому основними витратами останнього є лізингові платежі.

Елементний склад лізингових платежів:

1. Амортизаційні відрахування, тобто сума, що відшкодовується з кожного платежу у вигляді частини вартості об'єкта лізингу, який амортизується протягом періоду внесення лізингових платежів;

2. Плата за користування кредитними ресурсами (сума, сплачується лізингодавця у вигляді відсотка за залучений ним кредит для придбання майна, що передається в лізинг);

3. Комісійна винагорода лізгингодавця за одержане в лізинг майно (у відсотках до його балансової вартості);

4. Відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт застраховано лізингодавцем;

5. Компенсація інших витрат лізингодавця, передбачених договором лізингу.

Можливі методи нарахування лізингових платежів:

- метод фіксованої загальної суми, за яким сума лізингових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;

- метод авансу, який передбачає виплату авансової суми в узгодженому між сторонами розмірі: решта суми розподіляється рівномірно чи іншим способом на весь строк дії договору лізингу;

- метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні відрахування від вартості об'єкта лізингу; плату за залучені кошти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодавця; вартість лізингового майна.