18

Тема 9. Державно-правові вчення соціалістичного та комуністичного спрямування.

Лекція 2год.

План.

1.Політичні і правові погляди представників утопічного соціалізму першої половини XIX ст.:

а) проблеми держави й права в творчості Сен-Симона, Ш.Фур’є Р.Оуена.

2. Комуністична державно-правова ідеологія:

а) питання походження, сутності і розвитку держави і права в працях К. Маркса І Ф.Енгельса ; розвиток марксистської державно-правової ідеології в другій половині XIX ст;

б) ленінський етап розвитку марксистського вчення про державу і право:. вчення В.Леніна про державу, законність і право; Плеханов та В.Ленін; ідейна боротьба Леніна з Каутським з приводу співвідношення диктатури та демократії;

д) значення і перспективи розвитку комуністичної державно-правової ідеології.

Самостійна робота :4год.

План.

1. Виникнення політико-правових вчень утопічного соціалізму в період розпаду феодалізму:

а) проблеми держави і права в «Утопії» Т.Мора, Т.Кампанелла “Місто сонця”.

2.Політико-правові вчення утопічного соціалізму у Франції періоду кризи феодального ладу та буржуазних революцій кінця XVIII ст.:

а)Ж.Мельє про державу і право в «Заповіті»;

б) «Кодекс природи, або істинний дух її законів» Морелі та Г.-Б. де Маблі;

в) ідеї державності і права в програмі Г.Бабьофа (держава перехідного періоду і проект конституції майбутнього, поняття демократії та ідея казарменого комунізму).

3.Політичні і правові погляди представників утопічного соціалізму першої половини XIX ст.:

а) Л.Штейн про соціалізм, державу й громадянське суспільство.

4. Комуністична державно-правова ідеологія:

а) ідейне протиборство марксистсько-ленінської і ліберально-демократичної правових ідеологій; М.Бердяєв:«Истоки и смысл русского коммунизма»;

б) Й.В.Сталін 1879-1953) – апологет державно-правової ідеології комуністичного спрямування (вчення про соціалістичну державність, диктатуру пролетаріату, соціалістичну правосвідомість);

1.Політичні і правові погляди представників утопічного соціалізму пер. Пол. XIX ст.:

а)проблеми держави й права в творчості Сен-Симона, Ш.Фур’є Р.Оуена.

У противагу лібералам, що вітали нові явища в політичному житті європейських держав і США і накреслили зміцнення конституційних основ держав, принципи громадянського суспільства для їхнього поступального руху до правового ладу, прихильники радикальних і швидких перетворень суспільства і держави розробляли проекти соціалістичного майбутнього.

Серед різноманітної по жанрах соціалістичної літератури 20—40-х рр. XIX в. виділялися своєю обґрунтованістю соціалістичні вченя Ш.Фур'є, А.Сен-Сімона і Р.Оуена.

Загальним для їхніх творів були:

по-перше, неприйняття і різка критика капіталізму, що розвивається, і його пороків. Теоретики соціалізму доводили марність одних політичних реформ, пропонували радикальні, «прості», але всеохоплюючі перетворення існуючого ладу;

по-друге, прагнення піднятися над гострим антагонізмом класів і облагородити все суспільство в цілому. Вони відкидали всякі революційні дії і свої надії зв'язували з мирною проповіддю переваг нового «розумного ладу спільності», з легкістю переходу до нього;

по-третє, їхні твори відрізнялися недооцінкою державних і правових інститутів у суспільних перетвореннях. Ключова роль приділялася колективістським початкам у суспільній і господарській сфері життя людини і суспільства, моральним принципам у їхніх взаєминах.

Кожний з теоретиків соціалізму щиро вважав свою доктрину єдино науковою, правильною й ефективнию. Проте в їхніх вченнях містяться дійсно оригінальні здогади, наукові осяяння, що представляють цінність для політичної і правової думки.

Французький соціаліст Франсуа Марі Шарль Фур'є (1772—1837 р.), народився в родині комерсанта в м. Бізансоні. Проходив виучку в торгових домах Ліона, Парижа, Марселя. У період французької революції служив в армії. У 1800 р. приступив до літературної діяльності. Написав книги «Теорія чотирьох рухів і загальних доль» (1808 р.), «Новий промисловий і соціетарний світ» (1829 р.) і ін.

Він пишався тим, що відкрив загальні закони «чотирьох рухів» —

1)соціального, 2)тваринного, 3)органічного і 4)матеріального,

котрі в суспільстві діють через гру різноманітних людських пристрастей. Зрозуміти їх і відкрити для них нові можливості, нові шляхи до гармонії людини і суспільства, вважав мислитель, значить знайти єдино вірний засіб переходу до нового суспільства.

Пройшовши у своєму розвитку ряд фаз і історичних періодів, людство, згідно Фур'є, вступило в період цивілізації. Її особливості:

1) Сучасна цивілізація — «мир сторчма, соціальне пекло».

2) Тут — «тиранія приватної власності у відношенні мас».

3) Держава завжди на стороні багатих.

4) Бідний клас «зовсім відтиснутий від влади, позбавлений політичної і соціальної свободи, фактично — і правосуддя.

Спосіб який пропонує Фур'є, для вирішення всіх гострих політичних проблем:

(Вихід — у найпростішому і малому засобі («іноді досить найменших засобів, щоб зробити самі великі справи», пише Фур'є):

1) встановлення землеробської асоціації (фаланги) , яка відповідає пристрасті людей до багатства і насолод, тому що колективна праця збільшує доход у три, п'ять, сім разів. Як промислово-землеробські об'єднання, організовані на кооперативних початках, подібно македонським військовим загонам (фалангам), вони вторгнуться в старезний прогнилий лад цивілізації і зруйнують його. Фаланги — ці осередки майбутнього асоціативного ладу, «соціетарного порядку» незабаром утворять цілу мережу, що покриє країну, а в недалекому майбутньому — усі країни і континенти.

2) Фаланги, по проекту Фур'є, об'єднають від 800 до 1600 чоловік, відповідно до нахилів і пристрастей кожного («прогресивні серії груп по пристрасті»). Це автономні соціальні утворення, у внутрішнє життя яких не вправі втручатися або опікувати центральна влада і її апарат.