- •Філософія. Її предмет та функції (к)
- •11. Поняття про «логос» у філософських поглядах Геракліта Ефеського
- •12. Загальна характеристика соціальної філософії Геракліта Ефеського
- •13. Загальна характеристика італійської філософії, як етапного явища у становленні античної філософії (Піфагорійський союз, школа елеатів, Емпедокл).
- •14. Ксенофан, як продовжувач іоністської філософської традиції. Розуміння єдності світу у філософії Ксенофана.
- •15) Внесок Перменида … .
- •16) Діалектика як мистецтво міркування…
- •17. Особливості підходу Емпедокла до розв'язання проблеми першоначала.
- •18. Загальна характеристика філософського вчення Анаксагора. Астроном
- •Філософія
- •19. Загальна характеристика атомістичного вчення, як етапного явища у розвитку античної філософії. Левкіп, Демокріт.
- •Атомистический материализм
- •Принцип изономии
- •Космология
- •Религия
- •20. Особливості філософського вчення софістів. Етичний і соціальний релятивізм. Антропоцентризм.
- •21. Філософські погляди Сократа. Майевтика. Етичний антропологізм. Полеміка Сократа з софістами.
- •22. Система філософських поглядів Платона.
- •23. Загальна характеристика філософської спадщини Арістотеля.
- •26. Загальна характеристика вчення неоплатонізму
- •27. Особливрсті філософського вчення стоїцизму. Луцій Анней Сенека і Марк Аврелій, як найвидатніші представники стоїцизму.
- •28. Загальна характеристика середньовічної філософії. Основні теми, напрями і проблеми.
- •29.Проблема свободи волі у моральній філософії і теології доби Середньвіччя.
- •30. Загальна характеристика патрістики, як одного з основних напрямів середньовічної філософії. Основні ідеї і представники.
- •31. Загальна характеристика вчення Августина Блаженного, як найбільш яскравого представника патрістики. Співвідношення віри і розуму у поглядах Августіна.
- •32.Фома Аквінський, як видатний представник середньовічної схоластики. Основні складові томізму.
- •33.Зміст полеміки між номіналістами і реалістами.
- •34. Основна тенденція вчення Роджера Бекона.
- •35. Вчення Дунса Скота про матерію. Место философии д. Скота
- •Теология
- •Учение о человеке
- •36. Вчення Вільяма Оккама у середньовічній філософії.
- •37. Загальна характеристика філософської думки доби відродження.
- •38. Розуміння людини у філософських поглядах Піко Делла Мірандола.
- •39. Ренесанський антропоцентризм. Гуманізм.
- •41. Ідеї утопічного соціалізму т.Мора і т.Кампанелли.
- •42. Загальна характеристика філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм, як напрями філософіі xviIст
- •43. Філософська спадщина ф.Бекона, як засновника емпіризму.
- •Теоретичне обгрунтування емпіризму
- •44. Філосовська спадщина р.Декарта, як засновника раціоналістичного напрямку у філософії. Принципи раціоналстичної дедукції Декарта. Теорія пізнання
- •Бог та метафізика
- •45.Філософська спадщина т.Гоббса.
- •46.Сенсуалістична теорія пізнання Дж.Локка
- •47.Давид Юм (Hume - г’юм) (1711 - 1776)
- •48. Особливості філософського раціоналізму б.Спінози.
- •49. Раціоналістчний … Паскаль кароче !
- •50. Вчення про монади у філософії Готфріда Лейбніца.
- •51.Загальна хара-ка ф-ії Просвітницва
- •52.Концепція географічного детермінізму культури Шарля Монтекс’є.
- •53.Просвітницький зміст філософської спадщини Вольтера. Філософія історії Вольтера.
- •54.Проблема суперечностей природи і цивілізації у філософському вченні ж.Ж.Руссо.
- •59. Особливості філософської системи ф. Шеллінга
- •61. Філософська система л.А. Фейєрбаха як завершальний етап періоду німецької класичної філософії.
- •62 Марксистська філософія. Основні складові і особливості сторичних трансформацій вчення.
- •Зміст ірраціоналістично-песимістичної філософії а. Шопенгауера.
- •65Ідеї християнського екзистенціалізму с. К’єркегора
- •66. Некласичний тип філософствування як етапне явище в історії філософії
- •71) Неопозитивізм, постпозитивізм. Загальна характеристика. Структуралізм і пост структуралізм. Загальна характеристика.
- •72) Філософська думка в Україні. Загальна характеристика.
- •75. Діалектика (закони діалектики) та її альтернативи.
- •76. Сутність та структура пізнавального процесу. Проблема пізнання у філософії. Нету
- •77. Практика, як спосіб освоєння світу.
- •78. Соціальна філософія та філософія історії, як складові філософського знання.
- •Загальна характеристика філософського вчення й.Г. Фіхте.
71) Неопозитивізм, постпозитивізм. Загальна характеристика. Структуралізм і пост структуралізм. Загальна характеристика.
Структуралізм - загальна назва ряду напрямків переважно в соціогуманітарної пізнанні XX в., повязаних з виявленням структури досліджуваних систем і розробкою структурних методів дослідження.Виникає структуралізм як метод дослідження в лінгвістиці, літературознавстві, психології, теорії етнографії при переході цих наук від переважно описово-емпіричних до абстрактно-теоретичних досліджень.
Характерну рису структуралізму становить прагнення за свідомим маніпулюванням знаками, словами, символами виявити неусвідомлювані глибинні структури, приховані механізми знакових систем ( «ментальні структури» Леві-Строс, «дискурсивні формації» Фуко і т.д.), які опосередковує ставлення людської свідомості та світу . Ці неусвідомлювані структури, з точки зору французьких структуралістів, не ірраціональні імпульси емпірично-біологічного характеру (3. Фрейд), вони логічні і раціональні і є не що інше, як прихований, несвідомий механізм знакових систем ( «символічна функція»). Так, нормально володіє мовою людина застосовує у своїй промові граматичні правила, не думаючи про них і навіть, можливо, не знаючи про їх існування. Структурний же метод дозволяє переходити від поверхневих, усвідомлюваних звязків до прихованим, неусвідомлювані закономірностям.
Одним із головних завдань постструктуралізму є критика західноєвропейської метафізики з її логоцентрізмом, виявлення за всіма культурними продуктами та розумовими схемами мови влади і влади мови.
Постструктуралізм загострює питання про шляхи і долю філософії. Філософія усвідомлюється як конструктивна сила, безпосередньо бере участь у формуванні нових культурних обєктів, нових відносин між різними областями духовної та практичної діяльності. Її нова роль не може бути зрозуміла до кінця, поки не пережитий до кінця цей досвід. Невирішеним, але вкрай істотним для її долі залишається питання: чи можемо ми оскаржити, проблематізіровать розум інакше як у формах самого розуму? Чи можемо ми жертвувати розвиненою, концептуально проробленої думкою ради хиткою, лише прагне народитися думки - без образів і понять
Позитивізм як форма ф-ії проходить ряд етапів –позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, але основні ідеї залишаються практично незмінними
(Конт:створити нову “позитивну” ф-ію, яка б займалася такими питаннями, котрі можна перевірити фактично)
Неопозитивізм (20-ті рр.20 ст.) – головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових. Така методика – “верифікація” – була розроблена гол. чином у рамках Віденського гуртка (Шлік, Карнап,Нейрат) Суть принципу верифікації полягає в тому, що кожне твердження необхідно зіставити з фактами. Карнап розробив модель наукового знання, за якою в основі знання лежать абсолютно достовірні протокольні речення, к-рі виражають чуттєві переживання суб’єкта. Всі інші речення науки мають бути верифіковані, тобто зведені до протокольних.