1. Світова економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

М іжнародні економічні відносини (МЕВ) – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) у системі світового господарства.

До структури МЕВ входять: міжнародний поділ праці; міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва (капіталів, робочої с, технології); міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини; міжнародна економічна інтеграція і деякі інші похідні від них форми.

В сучасних умовах головними суб’єктами МЕВ виступають: національні господарства; регіональні інтеграційні угруповання країн (ЄС, НАФТА та інші); транснаціональні корпорації (ТНК); міжнародні організації (ООН, МВФ та інші). МЕВ можуть мати місце між суб’єктами тільки тоді, якщо вони уклали міжнародні економічні погодження (МЕП), міжнародні господарські контракти (МГК), інші договори і мають домовленості, які визначають їх права та обов’язки щодо розвитку міжнародних зв’язків. Таким чином, під суб’єктами МЕВ розуміють фізичних або юридичних осіб, які приймають участь у здійсненні міжнародних господарських контрактів, погоджень та договорів.

Об’єкти МЕВ – це те, на що спрямована господарська діяльність суб’єктів світової спільноти. Об’єкти МЕВ: експорт (імпорт) товарів; експорт (імпорт) послуг; здійснення господарської діяльності за кордоном; міжнародна спеціалізація виробництва; міжнародне кооперування виробництва; фінансові операції; науково-технічні зв’язки; експорт (імпорт) капіталу; спільне підприємництво; оренда машин та обладнання; зустрічна торгівля; організація та участь у виставках, ярмарках, торгах.

Світову економіку можна визначити як економічну систему, що само відтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів.

7.

З вищевикладеного виникає цілий ряд висновків щодо суперечностей в світовому господарстві.

• глобальні зміни в області навколишнього середовища. Вичерпання екологічної бази, необхідної для підтримки виробництва, що постійно роз-ширюється, ставить питання про джерела фінансування. Серйозні дії відносно навколишнього середовища неминуче приведуть до різкої напруги функціонування світової економіки. Засоби для вирішення екологічних проблем можуть бути знайдені або за рахунок країн Периферії, що приведе до ще більшій нерівності між Центром і Периферією, або витрати візьме на себе Центр, що неминуче викличе зниження там рівня життя.

• приріст і постійне переміщення народонаселення; Населення переміщається унаслідок тяжкого екологічного, незадовільного економічного і політичного стану. Масовий міграційний натиск з Периферії на Центр викликає репресивну у відповідь реакцію, що у свою чергу входить в суперечність з вимогами демократизації суспільства, породжує схожі економічні і соціальні проблеми.

2.

Світова економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) у системі світового господарства.

У своєму становленні і розвитку світове господарство пройшло довгий і складний шлях. Деякі дослідники відносять його виникнення ще до часів Римської імперії. Інші ведуть відлік функціонування світового господарства з часу Великих географічних відкриттів XV - XVI ст., що привели до прискореного розвитку міжнародної торгівлі коштовностями, прянощами, благородними металами, рабами. Але світове господарство цього періоду було обмеженим, залишаючись сферою застосування тільки купецького капіталу.

Сучасне світове господарство виникло після промислового перевороту, у ході переростання капіталізму в монополістичний капіталізм.

3. Міжнародна економіка

Формування світового ринку закономірно зумовило встановлен­ня міждержавних зв'язків з їх характерними рисами, особливостя­ми та закономірностями, що базуються на теорії міжнародної еко­номіки.

Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це теорія, що зас­тосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб'єктів різних дер­жав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Виділення міжнародної економіки у самостійну науку виклика­но переходом світового господарства у другій половині XX ст. на якісно новий ступінь розвитку. Характерними ознаками настання нового етапу в розвитку світового господарства є:

1) відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством незалежно від полі­тичного устрою та рівня розвитку;

2) утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансова­ний економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, ЄС, ВТО, Па­ризький та Лондонський клуби тощо;

3) виникнення та широке поширення БНК, ТНК, які все більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торго­ву політику;

4) наявність розвиненої сфери міжнародної торгівлі, міжкраїн-ного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

5) функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов'язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжна­родним рухом факторів виробництва.

Ключовими поняттями теорії міжнародної економіки є: товар; міжнародна макро- та мікроекономіка; міжнародна кооперація праці; міжнародна торгівля; міжнародний поділ праці; міжнарод­ний поділ факторів виробництва; світове господарство; сукупний попит та сукупна пропозиція; ринки (внутрішній, національний, світовий); фактори виробництва (праця, капітал, земля, технологія); експорт; імпорт; торговий оборот, торгове сальдо тощо.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжна­родну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху кон­кретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характерис­тики — попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва — капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансови­ми інструментами — валютою, цінними паперами, дериватами, кре­дитами; міжнародні розрахунки; міжнародна економічна інтегра­ція; міжнародні зусилля у розв'язанні глобальних проблем.

Міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі стає де­далі важливішою формою міжнародних економічних відносин. Вона стала закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробниц­тва. Власне торгівля (в історичному ракурсі) сприяла переміщенню за кордон факторів виробництва та створенню фірм і виробничих потужностей ближче до ринків збуту. Створення надійних торго­вельно-збутових зв'язків та врегулювання проблем з переміщення факторів виробництва стало можливим завдяки міжнародним інте­граційним процесам.

Міжнародне регулювання і нагляд за світовими економічними процесами здійснюють понад 100 міжнародних організацій. Вони покликані спостерігати за світовим економічним розвитком, запо­бігати дисбалансам та надавати країнам всебічну підтримку. Се­ред них — Міжнародний валютний фонд (макроекономічна полі­тика), Всесвітня торгова організація (торгова політика), Група Світо­вого банку (структурна політика), система Організації Об'єднаних Націй (соціальна політика) тощо.