§ 2. Види і стадії цивільного судочинства

Вид цивільного судочинства це врегульований нормами цивільного процесуального прана порядок здійснення правосуд­дя у цивільних спрапах, подібних за своєю матеріально-правовою природою, що зумовлює процесуальні особливості їх судового розгляду і вирішення, У чинному законодавстві передбачені три види цивільного судочинства: наказове, позовне та окреме провад­ження. Підставою для такого поділу служать матеріально-правові особливості справ, які визначають специфіку їх розгляду і вирі­шення. Охарактеризуємо усі ці види.

Наказове провадження застосовується при розгляді обмеже­ної категорії матеріально-правових спорів (ст. 96 ЦПК) і полягає у винесенні судового наказу, як оперативної форми судового реа- гування-на порушене право.

Позовне провадження застосовується при зверненні до суду за захистом порушених прав чи інтересів у спорах, що виплива­ють з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин. Вважається, що позовне провадження виникає при наявності ма­теріально-правового спору⁵, що цілком правильно. Правила цього виду судочинства найбільш повно визначені у цивільному проце­суальному законодавстві та є загальними, тобто вони, застосову­ються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ.

Окреме провадження не пов’язане з вирішенням спору про право, у зв’язку з чим у ньому відсутні сторони. У порядку окре­мого провадження вирішуються справи, пов’язані зі встановлен­ням фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, в межах цього провадження розглядаються і вирішуються справи про визнання громадянина безвісти відсутнім, про оголошення громадянина по­мерлим і деякі інші.

Виділення різних видів цивільного судочинства не порушує єдиної цивільної процесуальної процедури. Вона ґрунтується на єдиних принципах і регулюється в цілому тими самими нормами права. Однак ці норми враховують специфіку матеріально-право­вих відносин і диференціюють порядок розгляду окремих кате­горій цивільних справ.

провадження	категорії справ
наказове	які ґрунтуються на правочинах, вчинених у пись­мовій формі; про стягнення нарахованої, але невигілачсиої праців­никові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку від­повідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника (ст. 96 ЦПК).
позовне	-.що випікають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших пра­вовідносин і мають характер спору.
окреме	обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (визнання недієздатною, поновлення цивільної дієз­датності); надання неповнолітній особі повної цивільної дієз­датності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ого­лошення померлою); усиновлення; установлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі; - передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; примусове надання особі психіатричної допомоги; госпіталізація до протитуберкульозного закладу; розкриття банківської таємниці (ст. 234 ЦПК).

Цивільний процес — це завжди певна сукупність послідовно вчинюваних дій, у зв’язку з чим доцільним є його поділ на певні етапи називають стадії. Стадія цивільного процесу - це віднос­но самостійна частина єдиного цивільного судочинства, що харак- терезується наявністю в ній найближчої процесуальної мети та підсумкового процесуального акта.

В теорії цивільного процесу виділяють наступні стадії: 1) від- криття провадження у справі; 2) провадження у справі до судово­го розгляд З),худовий розгляд; 4) апеляційне провадження; 5) касаційне провадження; 6) провадження у зв’язку з винятковими обставинами; 7) провадження у зв’язку з нововиявленими обста­винами; 8) виконавче провадження.

Існує думка^ що виконавче провадження не повинно знаходитися в системі стадій цивільного судочинства, оскільки є самостійною комплексною галуззю права⁶. Така позиція вбачається цілком пра­вильною. Предметом виконавчого права є правові відносини, що виникають між окремою ланкою органів виконавчої влади - Де­ржавною виконавчою службою, в особі державних виконавців - та іншими учасниками виконавчого провадження, з приводу вико­нання рішень досить широкого кола юрисдикційних органів, а не лише виконавчих документів за рішеннями у цивільних справах. Правове регулювання відносин у виконавчому провадженні здій­снюється окремим нормативним актом ~ Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. Тому, виконав­чу провадження справді не варто розглядати як органічну частину цивільного процесу.

З іншого боку, можливий поділ цивільного процесу не на стадії, а на правозастосовчі цикли, кожен з яких завершується винесенням правозастосовчого акта⁷.

Врахувавши це, виділяють такі сім етапів цивільного судочинства:

• провадження по справі у суді першої інстанції - розгляд і вирі­шення цивільних справ у районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах;

• апеляційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду пер­шої інстанції;

• касаційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;

• провадження у зв'язку з винятковими обставинами — оскарження до Верховного Суду України судових рішень у цивільних справах піс­ля їх перегляду в касаційному порядку у зв’язку з виявленням певних обставин, визначених цивільно-процесуальним законодавством;

• провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами - перегляд рішень, ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали за-

конної сили, а також судового наказу у зв’язку з виявленням певних . обставин, визначених цивільно-процесуальним законодавством;

• виконавче провадження - звернення судових рішень до виконання;

• відновлення втраченого судового провадження - відновлення пов­ністю або частково втраченого судового провадження у цивільній

;■ справі, по якій уже було ухвалене рішення або закрите провадження.

' Усі названі стадії закінчуються винесенням правозастосовчого акта ~ ^наприклад, рішення суду, постанови про закінчення виконавчого провадження).

Кожна із перерахованих стадій цивільного судочинства, у свою чер­гу, складається з трьох підстадій:

1) порушення провадження; 2) провадження у справі до її розгляду, пе­регляду чи виконання; 3) розгляд справи або виконання рішення суду. Конкретна цивільна справа не обов’язково проходить всі сім стадій, оскільки не всі судові рішення оскаржуються, сторени інколи ук­ладають мирову угоду тощо. Рух справи може зупинитися нй*%дь- якій стадії (наприклад, у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем). Можливий також пропуск окремих стадій. Наприклад, якщо рішення суду не потребує церегляду. (в апеляцій­ному порядку, у зв’язку з нововиявленими обставинами тощо), то справа проходить лише першу і шосту стадії. ' >

Завдання 14.1. ■

Який вид провадження буде порушено судом під час розгляд0^паких справ:

1. у спорі між Ляпіним та Свіденко про розподіл будівкі;

2. за заявою про встановлення факту перебування Ломоносова на тяжких роботах;

3. у спорі між подружжям Іванових з приводу розірвання шлюбу;

4. за заявою про встановлення факту родинних відносин між Шев­ченком та Симоненко;

. $уу _сп0рі _м{_ж Коваленком та державним виконавцем з приводу не- пЩЛЩЙшхтй державного виконавця при вйконаннірішення у цивільній ■■■■

гЩ^Щф^шоріміжХохловіш та Агентством^ авторських прав з приводу стягнення сум гонорару;

спорі між Кашкіною та Пеньківським про визнання договору купівлі-продажу недійсним;

8. за заявою Іванова про видачу судового наказу про стягнення боргу з Семенова за договором позики;

9. за заявою про визнання громадянина Бичкова недієздатним;

■ 10) у опорі між колишнім подружжям Соколових про визнання Соко­лова таким, що втратив право користування лситловим приміщенням.