- •1. Науковий і суспільний статус со
- •2. Об’єктно-предметна сфера соціології освіти. Еволюція предмету соціології освіти
- •3. Місце соціології освіти в системі соціологічного знання, її проблематика
- •4. Категоріально-понятійний апарат соціології освіти.
- •6. Об'єктивні передумови виникнення соціології освіти як галузі соціологічного знання.
- •Освіта в теорії е.Дюркгейма
- •8. Проблеми освіти в концепції марксизму
- •14. Проблематика досліджень сучасних російських соціологів освіти
- •15. Напрями досліджень освіти в українській соціології
- •16. Специфіка соціогрупової структури освітнього процесу
- •17. Основні суб’єкти освітнього процесу.
- •18. Студенти як соціальна група
- •19. Учні як соціальна группа
- •20. Викладачі як соціальна група
- •Освітні організації в сучасному українському суспільстві.
- •25.Поняття та структура соціальної організації
- •26.Вищий навчальний заклад як соціальна організація.
- •27.Система освіти як соціальний інститут
- •28. Інституціоналізація освіти
- •29. Соціальні функції освіти
- •30.Ознаки освіти як соціального інституту.
- •32.Поняття і структура освітньої реформи.
- •33. Різновиди освітніх реформ
- •34. Реформування освіти в срср.
- •35. Напрямки реформування освіти за кордоном (Італія)
- •36.Основні напрями реформування середньої освіти в Україні.
- •37. Україна в Болонському процесі
- •38. Приватна освіта в Україні: тенденції та перспективи розвитку
- •39. Світові тенденції розвитку освіти: загальна характеристика.
- •40. Вплив глобалізації на освітні системи.
- •41. Проблеми формування єдиного освітнього простору
- •42. Соціальна нерівність в освіті.
- •43. Відтворення соціальної нерівності в українській освіті (за результатами соціологічних досліджень)
- •44. Проблеми масовості і якості освіти
- •45. Основні напрямки сучасних досліджень проблем освіти
6. Об'єктивні передумови виникнення соціології освіти як галузі соціологічного знання.
Формування СО відбувається на рубежі 19-20 ст. Її поява має об’єктивні передумови та теоретичні джерела. Зах-європейське суспільство того часу входило до промислової фази розвитку. Великомашинне виробництво, систематичне використання науки і техніки, раціоналізація політичного і господарського управління та інші атрибути індустріальної цивілізації ставали повсякденними реаліями. Виникає потреба в освіченій робочій силі. У відповідь на таку сусп. потребу формується масова початкова, а пізніше неповна середня, ще пізніше обов’язково середня. Важливою передумовою стала концепція соціального прогресу, популярність якої виросла в Європі в першій половині 20 ст. Появились дуже багато робіт антропологів, психологів, соціологів,які почали займатися проблемами освіти., при чому на основі поведінки людей. В цей період більшість країн переживає індустріалізації і зростання міст. Процеси промислового розвитку і демографічного росту міського населення не співпадали з розвитком та станом шкільної освіти. Суспільні школи були слабкі та малочисельні за кількістю учнів. Існувала велика нерівність в доступі до освіти за класовою,статевою, расовою, етнічною ознакою. Ця нерівність являється одним з основних питань соціальної боротьби в європейських країнах. Боротьба за права тих соціальних груп. Які не мали доступу до навчання, носила сильний гуманітарний імпульс, який був реалізований в багатьох країнах. Економічна сторона питання полягала в тому,що промисловості потрібні все більше потрібні грамотні кадри. Ідея масової освіти розглядалась з декількох позицій : - створювалась можливість в забезпеченні соціальної стабільності та демократії.; - забезпечувала можливість підготовки кваліфікованої сили для розвинутої промисловості. Звернено увагу на те,що на розвиток системи освіти здійснюються під значним впливом поза освітні чинники: соціально-економічні, культурно-ідеологічні та соціально-психологічні. Разом з тим зростало усвідомлення значимості освітнього процесу в загальному функціонуванні, відтворенні розвитку суспільства. Воно потребувало людини нового профілю, яка володіла б значно вищим рівнем трудової активності, громадських якостей,політичних орієнтацій, загальної культури. Освітня педагогіка на той час вже мала значну попередню історичну еволюцію – вона була відносно зрілою і розгалуженою системою знання, узагальнення навчально-виховного досвіду. Педагогіка першою відчула нові реалії життя. В її надрах формується особливий напрям – соціальна педагогіка. На рубежі 19-20 ст на грунті певного невдоволення станом і перспективами тодішньої переважно приватної системи освіти, з’являються різні реформаторські педагогічні течії. Серед них – теорія трудової школи, педагогіка дії, рух за художнє виховання, індивідуальна педагогіка, соціальна педагогіка. Всі вони пізніше дістали назву – педагогічної реформації. Вони віддзеркалювали існуючу соціальну потребу у необхідності змін форм навчання, виховання та намагалися дати гідну відповідь на виклики життя. Усвідомлювався той факт,що колишня егалітарна школа, призначена переважно для обслуговування заможної, владної і престижної верхівки суспільства, не здатна виконувати нових функцій. З’являється потреба у формуванні масової школи ,що вимагало перебудови всього процесу навчання і виховання, передусім-розширення її соціальної бази,демократизації системи освіти, а також передумов педагогічної діяльності.