1. Науковий і суспільний статус со

СО – результат застосування методології і методів соц. аналізу до сфери освіти, навчання і виховання. Увага дослідженню соціалізації.

СО вивчає зак-ті стихійної й організованої соціалізації підростаючого покоління і ін. форм населення, дослідж. становлення, будову, функціонування і розвиток навчальних закладів різного рівня акредитування; аналізує сусп. форми організації, управління і контролю.

СО розглядає освіту як особливий сусп. процес, сис-му складних педагогічних відносин, соц. організацію навчання і виховання, соц. інститут і підсистему соціальної сис-ми, особливий різновид продуктивної суспільної діяльності – специфічну форму сусп. вир-ва і споживання к-ри, де відбувається як відтворення існуючих так і створення нових її форм. – досліджує особливу соц. сферу людського буття і діяльності.

СО належить до галузевої соціології; знаходиться на перетині прикладних соціолог. досліджень і ЗСТ. Галузеві соц. теорії – сфери соціолог. знання, що досліджують відносно автономні утворення соц. цілого.

Маючи статус галузевої наук. дисципліни, СО не претендує на універсальність своїх тверджень і висновків. Сфера застосування – навчання та виховання, пов’язані з цим мех.-ми соціокультурної і інституційної регуляції, координації та контролю.

Специфіка СО – дослідження структури школи (вузу) як соц. закладу і змісту освіти як соц. процесу. – її цінність і корисність.

СО – не лише для задоволення теоретичної цікавості. Спрямована на вирішення насамперед практичних завдань.

Щоб вивчити теоретичні і практичні проблеми освіти треба визначити всі її ел-ти, виявити міру їх узгодженості та ступінь рівноваги (нерівноваги) всієї сис-ми, використовуючи соціальні технології, скласти діагноз, змоделювати, здійснити прогнозоване проектування і визначити конструкти управлінських рішень. Слід запропонувати ефект. інноваційну технологію подальшого вдосконалення/реформування с-ми освіти.

СО потрібна сус-ву тією мірою, якою ставить і розв’язує соц. проблеми освіти методами науки, її ефективність зростає разом з підвищенням емпіричної обґрунтованості власних тверджень, висновків, адекватного переведення їх у соц. технології, особливо реформаційного призначення.

2. Об’єктно-предметна сфера соціології освіти. Еволюція предмету соціології освіти

Найпоширеніша у вітчизняній і російській літ-рі думка, що СО вивчає освіту як соц. інститут. Так предмет визначався напр. ХХст. так і сьогодні.

Предмет СО в широкому значенні – взаємозв’язок освіти і суспільства в цілому. У вузькому – взаємозв’зок окремих компонентів освіти. Освіта в цьому випадку – підсистема соц. с-ми, а їх взаємодія зумовлює появу функції/функціонального зв’язку. Предметом СО т.ч. є особлива підсис-ма сус-ва, яка цілеспрямовано виконує функцію соц. успадкування, насамперед попереднього історичного і культурного досвіду. С.О. також має дослідити внутрішню будову с-ми освіти, процес її відтворення, основні чинники і мех.-ми відтворення.

СО досліджує ті аспекти соц. організації навчання і виховання, які дають їй змогу виробити власні методи і методологію. Аспекти навчання і виховання, що підлягають обов’язковому соціологічному дослідженню: освіта як соц. інститут, освіта як соц.організація, освіта як соціогрупова структура.

Соціологія увагу приділяє аналізу освіти як специфічного соц. процесу, досліджує її місце і роль у різних соц. змінах (соц. мобільність, соц.стратифікація, міграція, інтеграція, диференціація, соц.мобільність, міграція, інтеграція, диференціація, гармонізація індивідів і груп).

Тематична структура СО: Вступна частина: заг.хар-ка СО, її предмета, методології і методів, суспільного призначення, виникнення, еволюції, сучасного розвитку. Перше частина - проблеми: педагогічні відносини як різновид соц. відносин, педагогічні структури як різновид заг. соц. структури (соціогрупова структура освітніх закладів), заклад освіти як соц. організація та соц. інститут, освіта як особлива соц. с-ма і різновид глобальної системи (соц. статика) Друга частина (соц.динаміка): співучасть освіти в соціальних процесах, співучасть освіти в соціальному розвитку.

Завдання СО: 1) вивчення потреб у освіті, розуміння і оцінка її роллі у суспільстві; 2) оцінка рівня і якості знань в контексті їх соц. значимості; 3) відносини сус-ва і навчаючих ся до освіти, вивчення її соц. цінності; 4) виявлення ролі освіти як фактору соц.статусу; 5) визначення степені її впливу на динаміку духовних потреб і інтересів.

Таким чином СО – галузь соціолог. знання, яка вивчає закономірності розвитку і функціонування освіти як соціального інституту та його взаємодії з сус-вом.

Об'єктом соціології освіти є сфера освіти, тобто соціальне середовище, у якому розгортається функціонування процесів освіти, діють суб'єкти освіти. Соціологія освіти є водночас фундаментальною, прикладною, теоретичною й емпіричною наукою. Вона має свої методологічні принципи, використовує широкий арсенал методів соціологічного дослідження. Спираючись на широку інформаційну базу і здійснюючи прогностичні функції, соціологія освіти покликана забезпечити наукове обґрунтування соціальної політики у сфері освіти, реформ системи освіти, що є важливою умовою вирішення багатьох проблем сучасності.