4. Категоріально-понятійний апарат соціології освіти.

Категоріальний або понятійний апарат - це один з найголовніших питань будь-якої науки. Категорії, поняття кожної науки відображають перш за все якість об'єктивної реальності, яка є її предметом.

Будь-яка наука має свій понятійно-категоріальний апарат. Соціологія освіти має свою систему категорій. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які теж вивчаються.

Соціологічна практика останніх років виділяє дві групи соціологічних категорій:

> категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як "особистість", "соціалізація", "соціальна група, "соціальна спільнота", "соціальний клас", "соціальна спільнота ", "соціальна діяльність ", "соціальний контроль " та інші;

> категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як "соціальний процес", "соціальна мобільність ", "соціальний розвиток " та інші.

Понятійно-категоріальний апарат соціології освіти охоплює:

> загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система тощо);

> безпосередні соціологічні категорії (соціальна система, соціальний інститут, соціальна організація, соціалізація, соціальні норми, соціальні цінності, соціальні очікування, соціальна стратифікація, соціальна селекція тощо);

> категорії власне соціології освіти (освіта, освітній процес, освітня діяльність, освітня потреба, освітня норма, освітня організація, суб’єкти освітнього процесу, функція освіти, дисфункція освіти, інерційність освіти, освітня реформа тощо)

> категорії дисциплін суміжних із соціологією освіти (педагогіка, соціологія молоді, соціологія сім’ї тощо);

Понятійно-категоріальний апарат СО формується, розвивається і вдосконалюється.

ОСВІТА - сфера цілеспрямованого розвитку особистості, в якій процеси соціалізації набувають впорядковані форми, суспільно значущі стандарти та орієнтири.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ - цілеспрямований, організований, духовно-практичний, творчий, соціально обумовлений процес інтеграції людини в соціальний інститут освіти і одночасно процес використання соціальним суб'єктом системи освіти для накопичення та реалізації своїх життєвих сил.

ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС - динамічна система; цілеспрямований і організований процес отримання знань, умінь і навичок відповідно до цілей і завдань освіти.

ОСВІТНЯ ПОТРЕБА - вид суспільної потреби, має системо утворююче значення в сучасному суспільстві і виражена у розвитку людини як соціальної суб'єкта життєдіяльності, накопиченні за допомогою включеності в систему освіти життєвих сил людини та їх реалізації.

5-5.Взаємозв’язок соціології освіти із суміжними суспільствознавчими дисциплінами.

Соц.освіти виникає на межі низки інших суспільствознавчих дисциплін. Вона використовує досягнуті ними результати на методи, залучаючи в їх у контексті власних досліджень. Найтісніші зв’язки існують між соціологією та соц.. філософією. Соціологія освіти як спеціальна соціологічна теорія співвідноситься зі соціальною філософією опосередковано, особливо тоді, коли спирається на світоглядно-методологічні засади загально соціологічної теорії. Філософія є певними світоглядом, а останній залежить від типу суспільства, інших мінливих чинників. Перш ніж ґрунтовно вивчити свій предмет, соц. освіти має визначитись у найсуттєвіших світоглядних та методологічних засадах щодо природи суспільного оточення, можливостей його наукового пізнання і практичного перетворення. Соц.освіти та педагогіка. Зовні справа виглядає так, наче дані дисципліни мають один предмет – процес навчання та виховання. Подібність предметного поля існує. Проте ця подібність не включає суттєвих відмінностей в окресленні проблемного поля,його тематичного структурування, характеру методології і методу аналізу, націленості на зв’язок із суспільною практикою. Педаг. Вивчає педагогічну технологію організації навчання і виховання,конкретний засіб застосування науки, культури, істор досвіду. Соц. освіти приділяє увагу вивченню впливу соціальної системи або її окремих елементів на спосіб організації, функціонування самих педагогічних або соціальних технологій. (досліджує переважно поза- шкільні та вузівські фактори освіти). Соц. освіти починається там , де певне сусп. створює особливу соц. підсистему і приписує їй реалізацію конкретних соціальних завдань та функцій. Пед. Вивчає спілкування особистостей у навч.-вихов. Закладі, соц. освіти –на вивчення відносин соц. суб’єктів, які взаємодіють у ньому. Пед.- спрямована на підвищення ефективності навчання і виховання ,а соц.. освіти на соц. ефективність (задоволення колект. Та загальносусп. Потреб у процесі соціалізації підростаючого покоління;формування роб.сили та інше). Пед. Реформує методи навчання, а соц.. освіти – соціально-політичну та соціально-економічну стратегію а галузі освіти. Педагогіка та соц. освіти не протистоять, а доповнюють одна одну, маючи спільну мету – розбудову системи освіти, адекватну конкретно-історичним реаліям. Економіка та соц. освіти. Економіку цікавлять продуктивність та ефективність використання індивідуальних та колективних інвестицій в освіту. Соціологію освіти цікавить економічних інтерес як мотив поведінки щодо здобуття освіти певного рівня. Вивчає діяльність основних суб’єктів освітнього процесу, в тому числі і через їх економічну поведінку., вивчаючи вагу економ. чинника в структурі загальної мотивації освітніх дій. Соц. освіти та соц. психологія. Всі суспільні відносини відбиваються у суб’єктивно-психологічних взаєминах. Без їх урахування соціологічне пояснення ніколи не буде всебічним і повним, у тому числі й у сфері навчання та виховання. Велику роль тут відіграє взаємне сприйняття,оцінка,свідоме чи несвідоме емотивне протягування чи відштовхування. Соц. освіти завдячує своїм зв’язкам з історією,етнографією,демографією. Історія освіти виявляє та описує основні закономірності еволюції освіти, вчительської професії, її зв’язок зі суспільним поділом праці; пояснює природу управлінських структур, розвиває історично конкретне місце школи в структурі державних органів, показує необоротний рух системи освіти від периферії до центру суспільного життя. Етнографія знайомить із законами господарського і культурного освоєння даним етносом певної історичної території; соц. освіти – розкриває все розмаїття соціокультурних функцій освіти. Демографія показує місце підростаючого покоління у загальній структурі населення, його тенденції зростання чи спадання. Це сприяє соціологічним прогнозам в оцінці ними можливостей школи краще адаптуватися до майбутніх умов. Таке саме значення вона має стосовно інших груп населення, які в умовах безперервної освіти стають всі стають об’єктами педагогічних зусиль.