- •1. Місце і роль соціальної психології в системі наукового знання
- •.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв'язки з іншими галузями знання
- •1.2. Предмет і завдання соціальної психології
- •1.3. Формування і розвиток соціально-психологічних знань
- •Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання
- •Розвиток соціальної психології за рубежем
- •Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології
- •1.4. Методологія і методи соціальної психології
- •2. Соціально-психологічні проблеми особистості
- •2.1. Особистість з погляду соціальної психології
- •Особливості взаємозв'язку особистості і суспільства
- •Соціально-психологічні теорії особистості
- •2.2. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості
- •Соціально-психологічна природа особистості
- •Соціально-психологічні орієнтири дослідження особистості
- •2.3. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості
- •Сутність соціалізації, її сфер, стадій, інститутів і механізмів
- •Соціально-психологічні особливості соціалізації представників різних вікових категорій
- •Вікові кризи життя і процес соціалізації індивіда
- •Асоціальні прояви особистості
- •2.4. Соціальна установка
- •Сутність соціальної установки
- •Соціальна установка і реальна поведінка
- •2.5. Особистість у групі
- •Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі
- •Специфіка входження особистості в групу
- •Індивідуальні особливості людини і зовнішні поведінкові вияви
- •Статусно-рольові характеристики особистості
- •Статево-рольові параметри особистості
- •Поведінка особистості і соціальна напруженість
- •3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
- •3.1. Спілкування як феномен соціальної психології
- •Соціально-психологічна специфіка спілкування
- •Особистість у контексті спілкування
- •Основні характеристики спілкування
- •Стратегії конфліктного спілкування
- •Соціокультурні аспекти спілкування
- •3.2. Комунікація в міжособистісних відносинах
- •Сутність міжособистісної комунікації
- •Психологічні особливості вербальної комунікації
- •Сутність рефлексивного слухання
- •Психологічні особливості невербальної комунікації
- •Особливості розміщення учасників взаємодії за прямокутним столом
- •Вияв емоцій
- •3.3. Міжособистісна взаємодія
- •Особливості взаємодії в соціальній психології
- •Основні ознаки і динамічні властивості спільної діяльності та її колективного суб'єкта
- •Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії
- •Типологія міжособистісних конфліктів
- •Взаємодія і міжособистісний вплив
- •3.4. Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування
- •Соціальне і міжособистісне пізнання
- •Особливості процесів міжособистісного пізнання
- •Перцептивні механізми та ефекти
- •3.5. Перешкоди на шляху спілкування
- •Труднощі спілкування
- •Деформації спілкування
- •Бар'єри спілкування
- •Види комунікативних бар'єрів
- •4. Соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії
- •4.1. Феномен групи з погляду соціальної психології
- •Класифікація груп
- •4.2. Мала група у контексті соціальної психології
- •Сутнісні ознаки малої групи
- •Основні підходи та напрями у вивченні малої групи
- •Види і структурні характеристики малої групи
- •4.3. Динамічні характеристики малої групи
- •Групова динаміка
- •Концепції і моделі розвитку малої групи
- •Нормативний вплив у групі
- •Керівництво і лідерство у малих групах
- •Відмінності між керівником і лідером
- •Стилі лідерства (керівництва)
- •Прийняття групового рішення
- •Переваги і недоліки групового прийняття рішень
- •Поведінка людей, мотивованих на досягнення успіху і на уникнення невдачі
- •Класифікація групових завдань
- •Рівні, типи розв'язання завдань і ключові навички (за м. Вудкоком, д. Френсісом)
- •Проблема групової згуртованості і груповий конфлікт
- •Основні позитивні і негативні функції конфліктів у групі
- •4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •Загальна характеристика великих соціальних груп
- •Психологія соціальних класів
- •Психологія етнічних груп
- •Психологія масових явищ
- •Порівняння особливостей міжособистісного спілкування (обличчям до обличчя) і спілкування в умовах масової комунікації (за н. Богомоловою)
- •Психологічні особливості великих стихійних груп
- •4.5. Соціальна психологія міжгрупових відносин
- •Розвиток соціально-психологічних уявлень про міжгрупові відносини
- •Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприймання
- •5. Особливості прикладної соціальної психології
- •5.1. Загальна характеристика прикладної соціальної психології
- •Предмет і завдання прикладної соціальної психології
- •Особливості прикладних досліджень у соціальній психології
- •5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології
- •Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва
- •Прикладна соціальна психологія у сфері політики
- •Прикладна соціальна психологія і управління
- •Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки
- •Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я
- •Прикладна соціальна психологія і сім'я
- •Прикладна соціальна психологія у правовій сфері
- •Рекомендації, поради, методики Загальні правила успішного спілкування
- •Пізнання самого себе під час взаємодії з іншими
- •Особисті успіхи і невдачі у спілкуванні з партнером
- •Значення і роль уваги у ділових стосунках з іншою людиною
- •Ключ до встановлення діагнозу
Особисті успіхи і невдачі у спілкуванні з партнером
№ п/п |
Мої успіхи у спілкуванні |
Завдяки яким знанням і вмінням я цього досяг |
Які чинники полегшують спілкування |
Що залежить від мене |
Що від мене не залежить |
1. |
|
|
|
|
|
2... |
|
|
|
|
|
№ п/п |
Мої невдачі у спілкуванні |
Чим вони викликані (відсутністю яких знань і вмінь) |
Які чинники перешкоджають спілкуванню |
Що залежить від мене |
Що від мене не залежить |
1. |
|
|
|
|
|
2... |
|
|
|
|
|
23. Оцінюючи поведінку чи вчинки іншої особи, не забувайте про самокритику і самоаналіз.
Значення і роль уваги у ділових стосунках з іншою людиною
1. У повсякденному житті люди бувають уважні та неуважні щодо інших людей, предметів і явищ. Уважний в одній сфері життя може бути зовсім неуважним в іншій. Тому поділ людей за цим критерієм є умовним. 2. Уважність як риса характеру особистості відображає її ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів. Як основа чуйності, тактовності у ставленні до інших людей, вона повинна бути властивою керівникам, дипломатам, педагогам, політичним і державним діячам. 3. Потреба в увазі з боку інших є для людини такою життєвою необхідністю, як і потреба в їжі, сні тощо. 4. Виявляйте до своїх співрозмовників більше симпатії, визнання та прихильності. Звертайте увагу на риси характеру, які хотіли б у них бачити. 5. Якщо хтось із ділових партнерів дратує вас своєю постійною недбалістю (запізненням, неохайністю тощо), не звертайте на нього уваги, адже ігнорування — серйозне покарання. 6. Покарання ігноруванням може спрацьовувати лише тоді, коли на цю людину раніше ви звертали увагу. 7. Визнання і уважне ставлення посилює старання та активність людини. 8. Похвалу не обов'язково поєднувати лише з результатом у роботі чи у діловому спілкуванні. Вияв позитивних емоцій (симпатія, дружня усмішка тощо) сприяє поліпшенню відносин, утверджує довіру у спілкуванні, ставленні інших до вас. 9. Похвала, ігнорування повинні мати міру. Постійне захвалювання, як і тривале ігнорування, може дати однаковий результат: людина звикає і перестає на них реагувати. 10. Готуючись до розмови із діловими партнерами, з'ясуйте заздалегідь, кому надасте перевагу у прихильності, люб'язності. Допомогти в цьому можуть відповіді на такі запитання: Хто поставився до вашої пропозиції особливо уважно? Чому ця людина виконала певну роботу добре? Кого ще згадаєте позитивно і чому? Завдяки кому вдалося позбутися зайвих проблем? Кому давно не приділяли уваги і чому? Хто з партнерів постійно перебуває у полі вашої прихильності і чому? 11. Досвід спілкування з іншими людьми — основа для загострення уваги на детальних проблемах взаємодії, особливостях її вияву. Так формується професіоналізація уваги. 12. Вияв уваги потребує відповідних навичок і вмінь. Висловлювання люб'язності має звучати переконливо, в іншому разі воно не спрацює і ви можете опинитися у незручній ситуації.
Методика “Схильність до певного стилю керівництва” (автор — Є. Ільїн)
За допомогою цієї методики можна дізнатися про схильність суб'єкта до конкретного стилю керівництва. Однак у реальній управлінській практиці людина може скористатися іншим стилем.
Інструкція
Уявіть, що ви керівник колективу. Вам пропонується відповісти на запитання: по кожному пункту опитувальника із трьох варіантів (а, б, в) оберіть той, який найбільше характеризує вашу поведінку як керівника; букву обведіть кружечком.
Текст опитувальника
1. При прийнятті важливих рішень ви:а) порадитеся з колективом; б) не братимете на себе відповідальність за прийняття рішення; в) приймете рішення одноосібно. 2. При організації виконання завдання: а) надаєте свободу у виборі способів виконання завдання членам колективу, залишаючи за собою загальний контроль; б) не будете втручатися у виконання завдання, сподіваючись, що колектив зробить усе як потрібно; в) регламентуватимете діяльність колективу, суворо визначаючи, що і як потрібно робити. 3. При здійсненні контролю за діяльністю підлеглих: а) будете жорстко контролювати кожного з них; б) довірите контроль підлеглим; в) вважатимете, що контроль не обов'язковий. 4. В екстремальній для колективу ситуації: а) будете радитися з колективом; б) візьмете все керівництво на себе; в) цілком покладетеся на лідерів колективу. 5. Вибудовуючи взаємини з членами колективу: а) проявлятимете активність у спілкуванні; б) спілкуватиметеся, якщо до вас звернуться; в) підтримуватимете свободу спілкування між вами та підлеглими. 6. При здійсненні управління колективом: а) надаватимете допомогу підлеглим в їх особистих справах; б) вважатимете недоцільним втручатися в особисті справи підлеглих; в) цікавитиметеся особистими справами підлеглих скоріше із ввічливості. 7. У стосунках із членами колективу: а) намагатиметеся підтримувати хороші особисті стосунки навіть на шкоду діловим; б) підтримуватимете лише ділові стосунки; в) намагатиметеся однаково підтримувати особисті й ділові стосунки. 8. Стосовно зауважень від колективу: а) не допустите зауважень на свою адресу; б) вислухаєте та врахуєте зауваження; в) поставитеся до зауважень байдуже. 9. У питаннях внутріколективної дисципліни: а) прагнутимете максимальної покірності підлеглих; б) зможете підтримувати дисципліну без нагадування про неї підлеглим; в) вважаючи, що підтримання дисципліни — це не ваша вимога, не будете “тиснути” на підлеглих. 10. Стосовно того, що про вас подумає колектив: а) вам буде байдуже; б) намагатиметеся бути добрим для підлеглих, на загострення стосунків не підете; в) внесете корективи у свою поведінку, якщо оцінка буде негативною. 11. Розподіливши повноваження між собою та підлеглими: а) вимагатимете, щоб вам доповідали про всі деталі; б) покладатиметеся на виконавську дисципліну підлеглих; в) здійснюватимете тільки загальний контроль. 12. При виникненні труднощів у прийнятті рішення: а) звернетеся за порадою до підлеглих; б) радитися з підлеглими не будете, оскільки за все доведеться відповідати вам; в) приймете поради підлеглих, навіть якщо їх не просили. 13. Контролюючи роботу підлеглих: а) будете хвалити виконавців, відзначати їх позитивні результати; б) вишукуватимете передусім недоліки, які потрібно усунути; в) здійснюватимете контроль час від часу. 14. Керуючи підлеглими: а) зможете так формулювати завдання, щоб їх беззаперечно виконували; б) будете, в основному, використовувати прохання, а не наказ; в) взагалі не вмієте наказувати. 15. За нестачі знань при прийнятті рішення: а) вирішуватимете самі, адже ви — керівник; б) звернетеся за допомогою до підлеглих; в) відкладете прийняття рішення: може, все владнається само собою. 16. Оцінюючи себе як керівника, можете припустити, що ви: а) будете суворим, навіть прискіпливим; б) будете вимогливим, але справедливим; в) будете не дуже вимогливим. 17. Стосовно нововведень: а) будете скоріше консервативним (як би чого не трапилось); б) якщо вони доцільні, то охоче їх підтримаєте; в) якщо вони корисні, то впровадите їх у директивному порядку. 18. Ви вважаєте, що в нормальному колективі: а) підлеглі повинні мати змогу працювати самостійно, без постійного та жорсткого контролю керівника; б) повинен бути постійний і жорсткий контроль, адже на совість підлеглих нічого розраховувати; в) виконавці можуть бути залишені самі на себе.
Оброблення результатів
Кожний вибір оцінюється в один бал.