66. Політика операцій з цінними паперами на відкритому ринку: зміст, ефективність, характеристика операцій. Чинний порядок проведення операцій нбу.

Дія цього інструменту полягає у зміні ЦБ обсягів купівлі і продажу ЦП на відкрит ринку. Його застосув вплив на розмір резервів КБ , тобто на грош базу, а через грош мультиплікатор і на грош масу і на вар-ть грошей. ЦБ продає ЦП з портфелю, коли має на меті зменш грош базу, підвищти рівень ринковх % ставок і таким чином спряти знженню інфл.тенденцій. ЦБ купує ЦП, коли має на меті розширення грошової маси, зниження ринкових % ставок і таким чином сприяє активізації підпрємницької діяльності.

Ефективність: це найбільш дійовий і гнучкий інструмент монетарн регул, результати застосування цього інструменту можна легко спрогнозувати, має зворотність дії, наслідки проведення операцій на відкритому ринку піддаються корегуванню, ЦБ самостійно взначає обсяг, час і напрямок здійснення цих операцій. Інстумент ринкової дії – коли ЦБ виходить на ринок у ролі покупця ЦП, попит на ЦП ↑, призвод до ↑ їх ринк вар-ті, зниж фактич дохідності, що спонукає власників ЦП до їх продіжу.

Операції на відкрит ринку класиф за різн критеріями: 1.Форма угоди: звичайні операції купівлі-продажу ЦП і операції на умовах угоди репо. 2. Обєкт угоди: ЦБ проводть операції на відкритому ринку головнм чином з держ.ЦП . 3. Тип операції: активні і захисні операції. 4. Термін угод. 5. Учасники угоди: тільки КБ, не банк дилери фонд ринку, первинні дилери. 6. Місце проведення операцій: біржовий ринок,позабіржовий ринок. Чинний порядок: НБ здійсн куп-продаж ОВДП на бірж та поза бірж ринках. НБ провод двосторон котирування ОВДП – прод ЦП з портфелю з обов’язок гарантією їх викупу у їх власників у будь-який час за заздалегідь обумов ціною.

67. Еволюція грошово-кредитної політики нбу

Система грошово-кредитного регулювання в Україні за роки незалежності пройшла декілька послідовних етапів. Період1991- 1992 рр. можна вважати підготовчим або нульовим етапом їїрозвитку. В цей час Україна все ще перебувала в стані панування командно-адміністративних методів управління і її можливості в керуванні власною грошово-кредитною системою були дуже

обмежені. Це проявлялося в тому, що на той час Україна ще не мала власної грошової одиниці і при цьому дуже залежала від пропозиції російських карбованців.

Перший етап (1992–1995 рр) було завершено впровадження українського карбованця в безготівковий обіг. Період. можна охарактеризувати як етап становлення національної грошово-кредитної системи. НБУ в 1992– 1994 рр. отримав незалежність у своїх діях. На цьому етапі НБУ використовував досвід Німеччини, щоправда результати використання цього досвіду значною мірою відрізнялися від німецьких. Надзадачею НБУ на цьому етапі було приборкання

гіперінфляції, яка досягла небачених для країни в мирному стані темпів зростання – понад 10000%.

Другим етапом розбудови грошово-кредитної системи України будемо вважати 1996–1999 рр. характерний, тим, що була проведена грошова реформа, і в Україні з’явилася власна постійна валюта – гривня. Передумовами проведення грошової реформи стало зниження інфляції і стабілізація цін, зниження темпів падіння

ВВП.

Головним номінальним орієнтиром у грошово-кредитній політиці в 1996–1999 рр. був валютний курс. Україна обрала режим валютних коридорів, які щоразу переглядались, як тільки НБУ виявлявся неспроможним їх втримати.

Третій етап розвитку грошово-кредитної політики в Україні – це етап, що розпочався в 2000 р. і тривав до 2008 р. Протягом цього етапу НБУ ставив перед собою такі нові завдання та пріоритети в сфері грошово-кредитної політики:

– перехід до режиму прямого таргетування інфляції;

– підтримка економічного зростання;

– стабільність валютного курсу;

– перехід до повної конвертованості національної валюти.

На жаль, не всі заплановані цілі вдалося здійснити.