30. Рефінансування нбу банків шляхом надання стимулюючих кредитів.

Стимулюючий кредит - кредит, який надається банку для підтримки ліквідності з метою відновлення процесу кредитування вітчизняного товаровиробника, що має пріоритетне значення для забезпечення виходу економіки України на докризові параметри та включений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеного Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Національний банк надає кредит під забезпечення державними цінними паперами, коштами в іноземній валюті або іншими видами забезпечення, визнаними НБУ, що надане банком або майновим поручителем, яке не є предметом обтяження за будь-якими іншими договорами, про що укладаються відповідні договори.

Стабілізаційний кредит може надаватися на строк до одного року як одноразово, так і у формі кредитної лінії залежно від потреби в ньому.

Національний банк протягом строку дії кредитного договору не рідше одного разу на шість місяців здійснює інспекційну перевірку банку щодо виконання ним програми фінансового оздоровлення/плану заходів щодо підвищення ліквідності, використання кредитних коштів, дотримання умов кредитного договору, установлених обмежень та вимог, якості активів банку та достатності сформованих під них резервів, стану забезпечення, наданого Національному банку та наданого банку позичальником, відображення його в бухгалтерському обліку.

31. Сутність та необхідність регулювання банківської діяльності та нагляду.

Предмет і сфера регулювання стосується специфічної галузі, так як за посередництвом банків стимулюється обмін товарами і послугами. Завдяки регулюванню передбачаються істотні ризики, проблеми банків, послаблюються наслідки кризових явищ. Регулювання акцентується на 2 сферах: 1) Контролювання явищ, що загрожують втраті довірного капіталу 2) Мінімізація некорисних для банку фін. ситуацій.

В плановій ек. в силу законів діяльність банків завчасно прогнозована, відсутність свободи операцій компенсувалася відсутністю ризику, права клієнтів регулювалися з державного рівня. Ієрархічна і централізована діяльність банків забезпечує їх стабільність.

Суть регулювання – співставити норми конкретного банку із правовими нормами → регулювання здійснюється на базі законних критеріїв, але не всі операції можна унормувати – тоді регулювання за критерієм доцільності. В ринковій економіці найбільшу зацікавленість для регулювання виявляють: 1) злиття капіталів 2) концентрація внутр. і зовн. кредитів 3) фінансова плинність капіталу.

Цілі регул.: 1) Зниження сист. банк. ризику 2) Захист вкладників 3) Підвищення ефективності роботи банків 4) Досягн. політ. і соц..-ек. цілей

Глобальне завдання регулювання – досягти компромісу між стабільним та ефективним банком і забезпечення ним якісних послуг за справедливою ціною.

Функція нагляду – класична функція адміністрації, її база – обмежувальні заходи управління. Найбільш дискусійне питання – чи може один і той же інститут використ. ек. та адмін.. інструменти впливу на банки.

Необхідність нагляду пояснюють наступним: 1) банки здатні створювати гроші чи за рахунок кредитів чи за рахунок інвестицій – основа цього залучені депозити. Зміна резервів створення грошей – чітко корелює зі станом ек. 2) банки створ. Основу нац.. розрахунків 3) банки найбільші зберігачі заощаджень 4) взаємини банків і держави – історичні 5) діяльність служби нагляду позитивна, якщо підкріплена законами і правилами регулювання 33. Оорганізація системи банківського регулювання і нагляду ( в США, Німеччині та Україні).

Основні моделі сист. банк. регулювання та нагляду: 1) держава покладає на ЦБ осн. повноваження щодо банк. регулювання та нагляду 2) крім ЦБ в країні ств. спеціальні банк. регулятивно-наглядові органи

У США регул. банк. діяльн. та нагляд за роздрібними банками з активами до 50 млрд дол. здійсн. Федеральна корпорація страхування депозитів. Регулятивно-наглядова діяльність щодо банків ширшого профілю, які займаються і інвестиціями, з активами до 50 млрд дол. здійснює Служба контролера грош. обігу. Регул.-наглядова діяльність щодо великих банків здійснює ФРС

Починаючи з 90-х років мин. століття у деяких кр. створ. фін. мегарегулятори, які займаються регулят-нагл. д-стю як щодо банків, так і до небанківських фін. установ. Фін. мегарегулятор може створ. як сам ост. незалежний орган, н-д, у Німеччині у 2002 році ств. Федеральне відомство фін. нагляду. Це відомство надає ліцензії банкам, застос. до банків заходи впливу і відкликає банк. ліцензії, а Бундесбанк здійснює безвиїзний нагляд за банками та інспекційні перевірки.

У Франції створ. Службу пруденційного нагляду. Це орган ліцензування та нагляду за усіма фін посередниками грош. ринку, очолює цей орган Президент Банку Франції.

В Україні регул. банк. д-сті та нагляд здійснює НБУ. Повноваження НБУ щодо банк. регулювання покладені на різні департаменти з урахуванням їх функт. призначення . Крім того, в стр-рі НБУ створена служба банк. нагляду, яка представлена такими комісіями і структурами: Комісія з питань нагляду і регул. д-сті банків, Генеральний департамент банк. нагляду, Департамент нормативно-методологічного забезп. банк. регул. та нагляду, Департамент реєстрації, ліцензування та реорганізації банків, Департамент контролю, методології та ліцензування валютних операцій, Департамент фін. моніторингу