2.Функції ціни

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення, є ціна. Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й нормативного прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних затрат праці. Ціна виконує ряд функцій:

• обліково-аналітичну (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування);

• розподільчу (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;

• стимулюючу (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту);

• регулюючу (здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом та пропозицією).

Обліково-аналітична функція забезпечує еквівалентність об­міну, тобто виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рів­них умов, відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень робітників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, що коштує та або інша продукція, мож­на за допомогою цін вимірювати різноманітні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг.

Розподільча (або перерозподільна) функція складається в розподілі прибутку між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вище його вартості, то виробник відшкодовує свої витрати і дістає прибуток. Якщо ж ціна нижче вартості, то виробник працює собі в збиток. Споживач продукції також має різну економічну вигоду при її використанні.

Отже, розподільча функція ціни виражає напрямок розподілу -на користь виготовлювача або споживача. Іншими словами, у результаті відхилення цін від вартості національний доход перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Завдання перерозподілу національного доходу у визначених економічних, соціальних або політичних цілях може успішно вирішувати і податкова система.

Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені - до зняття з виробництва застарілої продукції.

Регулююча функція виражається в балансуванні попиту і пропозиції. У тих випадках, коли немає можливості досягти відповідності попиту і пропозиції шляхом зміни обсягу виробництва або це невигідно, використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він використовується як стосовно засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі). Функції цін взаємозалежні й утворять єдину систему, хоча їхня дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. їх наявність у ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни може входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляди цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Залежно від мети, яку переслідують підприємства чи фірми на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства з оптимізації ціни може бути:

• виживання на ринку (як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись що ринок буде чутливим до них);

• максимізація прибутку, в цьому випадку зіставляється попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

• лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

• лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати великі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат із визначеною прибутковістю, а споживачу - економічну вигоду від експлуатації даного товару.

За типами моделей утворення усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі та споживчі.

Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

1. Гуртові ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства промисловості.

2. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторсировини.

3. Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни - ціни на товари та послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

роздрібні ціни - ціни за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновиди роздрібних цін - це ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

Поділ цін за способом встановлення:

• державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; бувають фіксовані і регульовані);

• договірні (встановлюються за домовленістю між покупцем і продавцем товару і можуть змінюватися за взаємною згодою сторін);

• вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширені асортименту товарів і запобіганні ажіотажного попиту і спекуляції);

• ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають сплаті увізного мита; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена у національній валюті).

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють - лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна - це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни франко - це гуртові ціни, які встановлюються з урахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

• франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

• франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані з доставкою продукції до місця знаходження споживача);

• франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додається величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності з виготовлення продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ входить у ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткування обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір - непрямий податок, що входить до ціни товарів.

Мито нараховується з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному збору на території України.

Сума грошової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торговельну надбавку (знижку). Торговельна надбавка покриває витрати торговельних організацій і забезпечує одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.

На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура:

- державне регулювання цін;

- конкуренція виробників;

- співвідношення попиту та пропозиції;

- купівельна спроможність грошей;

- якість товару та ін.

У середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

• територіальні (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; у деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

• за знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій із складання і збереження продукції, сезонні знижки);

• стимулювання покупок (фірми з метою привернення уваги до товарів можуть знижувати ціни);

• пільгові (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

• на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи):

а) "зняття вершків на ринку" - на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, Потім ціни повільно знижують і привертають увагу покупців;

б) "проникнення на ринок" - встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку.

3. Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових фак­торів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємниць­ким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізува­ти кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.

Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.

Система цін для окремої підприємницької структури складаєть­ся з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

1. ціни, за якими підприємницька структура закуповує еко­номічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтво­рення своєї діяльності;

2. ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характе­ру;

3. ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.

Тісний взаємозв'язок взаємозалежність цін, які входять у систе­му, обумовлений двома обставинами:

1. усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;

2. господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер вироб­ництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств і галузей може носити виробничий, технологічний, еко­номічний та інший характер.

Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середови­щем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:

• централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги відповідними органами державної влади, зумовлене мо­нополією державної власності на засоби та результати виробництва;

• слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;

• формування цін у сфері виробництва;

• диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;

• диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;

• обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.

Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:

• децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної влас­ності на засоби та результати виробництва;

• врахування дії об'єктивних економічних законів;

• формування цін у сфері товарного обміну;

• елементи державного регулювання ринкових цін;

• конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат спо­живача над виробником;

• динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;

• розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.

Усі ціни можна поділити на декілька категорій, використо­вуючи шість ознак (Таблиця 1. Категорії цін)

Таблиця 1. Категорії цін

Ознака	Різновид ціни
За сферами товарного обслуговування	Оптові, закупівельні ціни і тарифи на послуги
За способом відображення транспортних витрат в ціні	Ціна франко-відправлення, ціна франко-призначення
За формою продажу	Контрактні, договірні, біржові котирування, ціни ярмарків і виставок, аукціонні
За стадіями продажу	Ціна пропозиції (ціна виробника), ціна попиту (споживача), ціна реалізації (може бути реальна і діюча)
За ступенем регулювання	Жорстко фіксовані, регульовані, вільні
За ступенем стійкості	Тверді (на весь термін дії договору), плаваючі (у них можна вносити поправки протягом дії договору), ціни з наступною фіксацією (ціни змінюють після певного періоду часу)