1. Загальноекономічна причина існування кредиту. Чим викликана необхідність кредиту? Які існують етапи його руху?

Загальноекономічною причиною існування кредиту за ринкової економіки є товарне виробництво. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виникнення потреби в кредиті для підприємств аграрної галузі виробництва пов'язано із сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів. Внаслідок цього виникає додаткова потреба в коштах понад ті, що є у розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються і збільшується вихід продукції та надходження грошової виручки, частина котрої виявляється тимчасово вільною. Стадії руху К.: 1) формування вільної варт. як джерела надання позичок (не використовується для прибутку) ; 2) розміщення вільної варт. в позичку (захист від К. риску) 3) використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження 4) вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички 5) повернення позичальником вартості кредитору та оплата %.

2.Назвіть джерела утворення кредитних ресурсів у суспільстві. Суб'єкти та об’єкти кредиту.

Джерелами формування ресурсів є власний капітал банку, цільові надходження, залучені та запозичені кошти. Цільові надходження — це кошти, які банк використовує за дорученням, наприклад на фінансування бюджетних капітальних вкладень чи обслуговування кредитних ліній інших банків. Залучені кошти являють собою залишки на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади і сертифікати, випущені облігації і векселі, а запозичені — ресурси, що куплені у центральному банку та на міжбанківському ринку. Власні ресурси є стабілізуючою основою діяльності банків і створюються з огляду на необхідність забезпечення їх надійності. Наприклад, в Україні встановлено мінімальний розмір статутного капіталу на рівні 1 млн євро. Потужність банківської системи, її роль і місце у фінансовій системі та економіці країни визначаються обсягом ресурсів, які концентруються в комерційних банках.

Як правило, потреба в кредитуванні у підприємств виникає у випадках необхідності фінансування оборотних коштів або реальних (як довго- так і короткострокових) інвестицій. Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи (якщо їхні права не обмежені законодавством).Елементи К. відносин: 1) об’єкти – вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом інш. в товарній або гр. формі (позичена вартість – реальна цінність за обсягом). 2) Суб’єкти – кредитори - учасники К. відносин, які мають власні вільні кошти і передають у тимчасове користування інш. суб’єктам. (фіз та юр особи, держава, банки) Та позичальники – учасники К. відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують позичку від кредиторів в тимчасове розпорядження.

3.Які основні принципи кредитування вам відомі? у чому полягає їх зміст і значення?

Принципи кредитування:

— цільове призначення позички-Ек. суб’єкти, що виявили на-мір вступ. в кред. відносини, повинні заздалегідь чітко визн., на яку ціль будуть викор. позичені кошти. Визн. ціль повинні одна-ково розуміти й оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредит-ня. Це базова передумова забезп. кожною зі сторін своїх інтересів у даній позичці та реалізації їх відносин як кредитних.

— строковість передачі коштів кредитором позичальнику- вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визн. строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредит-ні відносини. Строковість випливає з цільового призначення по-зички і сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички. Конкретні строки окр. позичок визн. залежно від тривалості кругообороту капіталу позичальника, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

— поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі-позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Визн. строку позички при укла-данні відп. угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погаше-на якраз у цей термін. Дуже часто позичка повертається не своєчасно. Тому суб’єкти кредиту повинні передбачати спеціальні заходи щодо забезпечення повернення позиченої вартості в повному обсязі.

— забезпеченість позички- полягає в прийнятті кредитором при наданні позички додаткових заходів щодо гарантування по-вернення позички у визначені строки. Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що приймається у заставу, а та-кож зобов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гаран-тії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випа-док зниження ринкової ціни застави.

— платність користування позиченими коштами-позичальник повертає кредитору не тільки осн. суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави. Адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позичку, то зазнає при цьому подвій-них втрат: -втрачає частину доходу, яка припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту; -втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обороту коштів у ліквідній формі.