29. Боротьба п. Дорошенка за відновлення єдності Козацької держави.

Боротьбу національно-патріотичних сил за об'єднання України очолив П. Дорошенко. Розуміючи, що Річ Посполита не надасть допомоги в реалізації його планів, він уклав союз із Кримом, пішов на зближення з Туреччиною. Багато уваги гетьман приділив переговорам з Росією про протекцію царя за умови об'єднання етнічних земель України, але переговори зазнали невдачі.

На початку лютого 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. П. Дорошенко, заручившись підтримкою значної частини населення Лівобережжя, усунув І. Брюховецького і об'єднав козацьку Україну. У червні 1668 р. Військова козацька рада обрала його гетьманом об'єднаної України.

Для організації опору Польщі П. Дорошенко рушив на Правобережну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з російськими військами залишив наказним гетьманом чернігівського полковника Дем'яна Многогрішного. Роз'єднання козацьких сил, що відбулося, негативно вплинуло на розвиток подій.

На Правобережжі П. Дорошенку довелося вести боротьбу за владу з різними претендентами: спочатку з П. Суховієм, ставлеником кримського хана, а згодом з М. Ханенком, який чітко орієнтувався на Польщу і за її підтримки був обраний гетьманом Правобережної України (1670—1674 pp.).

Український національно-визвольний рух XVII ст., мав велике історичне значення. Він зумовив формування ідеї утворення незалежної соборної української держави, призвів до відтворення Української держави, частина якої на території Лівобережної України (Гетьманщина) проіснувала на правах автономії у складі Росії до 80-х pp. XVIII ст., вплинув на розвиток національної самосвідомості українців, сформував нову політичну еліту, яка стала на захист українських національних інтересів, збагатив традиції боротьби українців за національне і соціальне визволення, сприяв розвитку української культури (усної народної творчості, літописання). 

30. Гетьман і. Мазепа – політичні цілі та результати його діяльності.

25 липня 1687року на річці Коломак відбулася козацька рада, на якій, уже традиційно — в оточенні російських військ, був обраний новий гетьман України Іван Мазепа.

Коломацькі статті. Як новий гетьман України, І. Мазепа уклав з Росією Коломацькі статті — документ, який складався з 22 пунктів (статей). У його основу були покладені попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Д. Многогрішного та І. Самойловича. Коломацькі статті ставили Україну в значну залежність від російського царя: українська автономія зберігалася, але в досить обмеженому вигляді. У цьому документі декларативно підтверджувалися деякі пункти підписаних з попередніми гетьманами угод:

• козацькі права та привілеї;

• 30-тис. реєстрове козацьке військо;

• наявність компанійських полків.

Положення Коломацьких статей:

• універсали, які видавав І. Мазепа, повинні були підтверджуватися грамотами царя;

• без царського дозволу гетьман не мав права призначати та звільняти старшин;

• козацька старшина зобов'язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському урядові;

• значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями;

• зберігалися права старшини та гетьмана на землю;

• гетьман зобов'язувався надсилати козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною;

• у гетьманській столиці — Батурині — розміщувався полк московських стрільців;

• рекомендувалося заохочувати українців і росіян до мішаних шлюбів;

• чітко вирізнявся козацький стан від усіх інших;

• монастирі й старшина звільнялися від сплати податків на військові потреби;

• гетьманському урядові заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами;

• внутрішню та зовнішню політику гетьман міг проводити лише за погодженням з царем.