84. Становлення та основні напрями діяльності Національного банку України.

Центр. банк Укр. — Нац. банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом Укр. «Про банки і банківську діяльність». Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків.

Нац. банк є юрид. особою, має відокремлене майно, що є об’єктом держ. власності та перебуває у його повному госп. віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.

Основні принципи функціонування Нац. банку, передбачені законом: принцип незалежності банку; принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку; принцип економічної самостійності банку; принцип централізації системи банку; принцип єдності системи банку; принцип вертикальної структури управління банком.

НБУ прогнозує готівковий обіг, установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує комерційні банки на їх замовлення готівкою через свою мережу територіальних управлінь, здійснює розрахункове і кредитне обслуговування комерційних банків. Як кредитор комерційних банків поступово освоює методи кредитування. Виконує функцію банківського регулювання та нагляду. Як банкір уряду і провідник монетарної політики проводить консультації з КМ з питань монетарної політики, валютної, фіскальної та інших напрямів загальноекономічної політики держави.

НБУ здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду. Є кредитором уряду. Банк виконує функцію генерального агента Мін-ва фінансів з обслуговування розміщення облігацій внутрішньої держ. позики та проведення платежів за ними та платіжного агента уряду стосовно обслуговування зовнішнього боргу. Банк є розпорядником кредитів, отриманих від МВФ. Щорічно НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики.

Діяльність нбу як центрального банку країни має бути спрямована на:

• забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, як необхідної (але не єдиної і недостатньої) умови для макроекономічної стабілізації і зростання реальних доходів нас-ня;

• забезпечення фін. стійкості банківської сис-ми;

• стимулювання кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків, з тим щоб вони більш інтенсивно підтримували реальну економіку.

85. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.

Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Основні операції: фінансування капітальних вкладів за дорученням, випуск платіжних док (чек, вексель,акція), купівля-продаж, зберігання цінних паперів, видача доручень, гарантій та іш зобов’язань. касове виконання держ бюджету, інкасування, купівля, продаж іноз вал, дорогоцінних металів, надання консультацій. КБ забороняється: матеріальним виробництвом, торгівлею матер цінностями, страхуванням.

За формою власності кб поділяються Унітарні банки 1 власник держави чи приватної особи. Колективні – мають декілька засновників банку, тобто кількість не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб, частка кожного з засновників – більш 35%

колективні поділ:

Акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за доп. випуску і розміщення акцій банку.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу.

Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.

Залежно від діапазону операцій і сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють: універсальні банки; банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією; банки з функціональною спеціалізацією.

За діапазоном операцій: Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи (біржові банки; страхові). Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юрид. та фізичних осіб у межах певної галузі госп-ва. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій.