49. Сутність, цілі та види грош. Реформ.

Грошові реформи являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грош. обороту стосовно нових соц.-ек. умов, чи одне і друге водночас. Грош. реформи можна класифікувати за кількома ознаками.

За глибиною реформаційних заходів виділяють: Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в держ. фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функц-ня. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грош. обороту і зводяться до зміни окремих елементів грош. системи. Сама база грош. системи та структура ек-ки і грош.-кредитних відносин зал. незмінними.

Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін).

За характером обміну старих грошей на нові виділяють: За неконфіскаційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх ек. суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запа­сів старих грошей чи інших критеріїв. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей; від форми зберігання запасу старих грошей; від форми власності власника грошей.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють: За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7–15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грош. знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.

Найголовнішою метою проведення грош. реформи завжди є стабілізація грош. обороту. Але її успішне проведення вимагає підготовки: нагромадження золотовалютних і мат. резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грош. маси, оздоровлення держ. фінансів, поліпшення структури сусп. вир-ва, збалансування ринку тощо.

50. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

У 90-ті роки в У. була проведена широкомасштабна грошова реформа. До найхар. її особливостей належать:

1) Багаточинникова зумовленість полягала в тому, що, крім ек. причин, були і політичні причини її проведення. У. з 1991 р. стала незал. державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і грошову систему.

2) Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало 3 мети:

– створити нац. гроші та грош. систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності У.;

– заб-ти стабільність нац. грошей;

– сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грош. обороту і грош. ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

3) Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багатораз. викор-ня, а закінчилася у вересні 1996 випуском в обіг гривні. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:

– 1 етап (січень – листопад 1992 р.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець;

– 2 етап (листопад 1992 – серпень 1996 р.), на якому укр. карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина нац., хоч і тимчасова, валюта;

– 3 етап (вересень 1996 р.), яким успішно завершилася грош. реформа введенням в оборот постійної грош. одиниці гривні.

4) Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грош. реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов’язаним з необ-стю забезпечення потреб обороту грош. масою, оскільки з вересня 1991 р. Центр. банк РФ перестав постачати в У. готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції. Одержавши у своє розпорядження механізм емісії тимчас. грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За 1992–1993 маса грошей в обороті зросла у 240 разів.

5) Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання. На 2 етапі реформи була проведена велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового %, обов’язкове резервування, політика рефін-ня, операції на відкритому ринку та ін.

6) Соц. аспект. В Укр. на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100 000 всіх цінових показників. Це дало підстави говорити багатьом аналітикам реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соц. справедливий характер. Проте в таких оцінках не враховуються тяготи, яких зазнавало населення на 1 та 2 етапах. Насамперед втрата заощаджень.