Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”

Групова робота

з дисципліни:

«Синергетика»

Варіант № 2

Підготували:

студентки 3 курсу 7 групи

спеціальності 6504

“Економіка підприємств”

Ратушна О.С

Муха М.К

Горбатюк В.

Прийняв:

Ільченко Б.

Київ -2012

1. Принципи синергетики. Нелінійність (навести приклади із соціально-економічної практики).

Нелінійність – непряма залежність самозв’язаних соціальних процесів від інших елементів соціальної системи. Це закон життєдіяльності системи, що перебуває у стані ентропії, та закони її обміну із зовнішнім середовищем, які характеризуються суттєвою нелінійністю.

Нелінійність системи задається нелінійними (важкопрогнозованими, важкокерованими) закономірностями фазових переміщень та обміну із зовнішнім середовищем. Тобто нелінійність – це особлива динаміка системи, яка характеризується неоднозначністю, невизначеністю. Відкритість та нелінійність є необхідними і достатніми умовами виникнення ефектів самоорганізації.

Важливим моментом для розуміння процесів самоорганізації є співвідношення самоорганізуючого, відтворюючого початку, який нарощує неоднорідність у соціальному середовищі, структурує її, і дисипативного, розсіювального початку, який розмиває неоднорідність, прагне перетворити соціальне середовище на атомізовану масу, що не має структурних зв´язків. Якщо розсіювальний дисипативний початок у середовищі переважає, то процес самоорганізації початися не може. Але і без процесу дисипації самоорганізація неможлива.

“Самоорганізаційний підхід до проблеми динаміки складних нелінійних систем із зворотнім зв´язком, а соціальні системи належать саме до таких утворень, дозволяє їх розглядати як динамічно стійкі, гомеостатичні утворення. У цьому гомеостазі внутрішнім механізмом формування структур еволюції складних нелінійних систем є “боротьба” двох початків. Один з цих початків – чинник найрізноманітнішої природи, що розсіює (дисипація). А інший початок – робота джерела, що створює неоднорідності в суцільному середовищі, тобто стабілізаційний чинник”.

З позиції синергетики самоорганізація, соціальні зміни в системах відбуваються в ситуації максимальної нестійкості. Проте за І. Пригожиним, «нестійкість може виступати умовою стабільного і динамічного розвитку. Тільки системи далекі від рівноваги...здатні спонтанно організовувати себе і розвиватися....тому без нестійкості немає розвитку» .

2. Категорії синергетики. Біфуркація та флуктуація: сутність, види, економічна інтерпретація (на прикладі).

Флуктуації – мікроскопічні зміни в системі, які не призводять до макроскопічних змін у станах, близьких до рівновагомості, але таких, що впливають на еволюцію системи в разі її виходу на біфракційний стан.

Флуктуації будь-якої системи, у тому числі й економіки, відіграють роль рушійних сил розвитку, тому їхнє дослідження є одним з необхідних етапів вивчення розвитку національної економіки.

Флуктуації можна підрозділити на зовнішні й внутрішні.

До внутрішніх економічних флуктуацій можна віднести

• коливання доходів, попиту, пропозиції, цін, ставки відсотка, урожайності сільськогосподарських культур, інвестицій, норми й маси прибутку, інновацій, умов кредитування,

• випуск кардинально нових товарів, коливання курсів акцій,

• виникнення або банкрутство великих фірм,

• здійснення великих проектів,

• посилення або ослаблення конкуренції,

• а також запізнювання інформації й зміна грошових потоків.

Зовнішні флуктуації національної економіки:

1. Зовнішнє економічне середовище: коливання сировинних цін, процентних ставок, валютних курсів, темпів інфляції

• зміна цін на внутрішньому й зовнішньому ринку інших держав;

• коливання курсів акцій великих корпорацій

• зародження й катастрофа великих фірм, приватних або державних монополій

• зміна митної політики

• зміна співвідношення сил великих центрів світової промисловості

2. Зовнішнє й внутрішнє природне середовище: відкриття нових джерел ресурсів або вичерпання старих

• зміна погоди й клімату

• екологічні катастрофи

• космічні впливи

3. Зовнішнє й внутрішнє соціальне середовище: різке збільшення або зменшення населення

• різкий ріст соціальної нерівності

• соціальні революції

• страйки

• зміна форм соціальної організації

• катастрофа колоніальної системи

• війна або її погроза

4. Держава: зміна ступеня й форм втручання держави в економічне життя

• зміна податкової системи

• зміна законодавства, кредитної, митної, грошової політики

• здійснення державою великих фінансових проектів

• зміна уряду, близькість виборів

До певних меж національна економіка може нейтралізувати, "гасити" флуктуації різного характеру, чому сприяє стійкість її структури в еволюційний період, у першу чергу стійкість економічних інститутів.

Лише флуктуації, що досягли певної сили, будуть впливати на національну економіку. Саме такі флуктуації здатні підштовхнути її до крапки біфуркації й викликати самоорганізаційні процеси або організуючі впливи середовища.

Крім загасаючих самостійно або нейтрализуемых національною економікою флуктуацій, існують також кумулятивні коливання, що результируют дії яких поступово накопичуються в економіці й також сприяють настанню стрибка.

Серед кумулятивних флуктуацій особливо варто виділити мультиплікативні й акселеративні флуктуації. Причому до останніх варто відносити не тільки зміну інвестицій і доходу, але й попит, ціни, відсоток, прибуток, заборгованість.

Біфуракція – вилоподібне роздвоєння, розділення соціальних, політичних, економічних, духовно-культурних явищ, процесів, підсистем соціальної системи.

Точки біфуркації – значення параметрів системи, за яких порушуються упорядкованість та стійкість ситеми.

Поведінка всіх систем, що самоорганізуються, у точках біфуркації має загальні закономірності, багато хто з яких уже розкриті концепціями самоорганізації. Розглянемо найбільш важливі з них.

1. т. біфуркації часто провокуються зміною керуючого параметра або керуючої підсистеми, що тягне систему в новий стан.

2. Потенційних траекторій розвитку системи багато й точно пророчити, у який стан перейде система після проходження т. біфуркації, неможливо, що пов'язане з тим, що вплив середовища носить випадковий характер (це не виключає детермінізму між т. біфуркації).

Процеси, що відбуваються в т. біфуркації, самоорганізації - виникнення порядку з хаосу, породжуваного флуктуаціями, - змушують інакше глянути на роль, що виконується хаосом.