51. Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види, значення, передумови.

Валютні відносини – це сукупність ек. відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності нац. гос­п-в і обслуговуються валютою. Особливості:

1.склад між економ суб*єктами різних країн, які дотримуються вимог нац. законодавства цих країн;

2. оскільк ці відносини обслуговуються 2-3 валбтами, то мають місце вал ризики;

3.переплетіння і виникнення суперечностей між економ інтересами різних держав;

4. ці відносини зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правил, передбачений між нар угодами.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування та викор-ня яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоек. відносинами. Валюта класифікується за критеріями.

Основним з них є емітентська належність валюти: нац. валюта; іноземна валюта; колективна валюта(СПЗ, євро).

За режимом викор-ня валюти:

– Неконвертованими: неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. З 1997 р гривня частково конв вал.

– Конвертованими: вільно обмінюються на валю­ти інших країн, за курсом, що формується у встановленому по­рядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки зусиллям, спрямованим на досягнен­ня товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо.

Конвертованість валюти можна класифікувати за критеріями:

1. За повнотою конвертації:

– повна конвертованість: означає можливість вільного обміну нац. валюти на іноземну для всіх категорій власників та за всі­ма видами цілей або операцій; Резервні валюти – це ті, що не лише вільно використову.ться у між нар платежах, а й вільно накопичуються в резервах між нар ліквідності, це дол. США, євро, англ. Фунт, япон єна, швейц франк.

– часткова конвертованість: нац. валюта обмінюється на іноземну за певними обмеженнями: 1. Зовн конв (конв нац. вал дозволена тільки для нерезидентів) 2. Внутр. конв ( -//- для резидентів)

2. За хар-ром ек. операцій, що обслуговуються конвертованою валютою:

– за поточними операціями (конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями);

– за переміщенням капіталу (платежі за рухом капіталу).

52. Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон’юнктуру валют. Ринку.

За своїм ек. змістом валютний ринок – це ринок, на якому можна вільно продати і купити валюту, здійснити вал платежі, спекулятивні операції, операції хеджування вал ризиків, накопичення вал резервів.

Об*єкт:валютні цінності, іноземні – для резиденті, нац. – для нерезидентів.

Суб*єкти: будь-які економічні суб*єкти(фіз. І юр особи, резиденти і нерезид). Спільним для всіх суб*єктів валют ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій.

Ціною на вал ринку є валютний курс. Попит – це попит на іноземну вал та бажання її купити. Пропозиція – це проп інозем вал як бажання продати певну її суму.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає нац. (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок(прац цілодобово). Світові ринки: європейський, північно­амер., азіатський та ін.

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

– залежно від організації торгівлі: біржовий та позабіржовий (продавці і покупці валюти вступають у прямі зв*язки між собою);

– за характером операцій:

1. ринок конверсійних оп:купівля-продаж здійснюються в традиційних формах, тут складаються умови для формування вал курсу. Види конверсійнвих операцій: ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо;

2. ринок депозитно-кредитних операцій: залучення банками інвалюти на певні строки та надання інвалютних позичок. Ціна валюти формується у вигляді процента.

Чинники, що визначають кон’юнктуру валютного ринку:

1. Курсоутворюючі чинники: стан платіжного балансу країни; обсяги ВНП, які виробляються в країні; внутр. і зовн. пропозиція грошей; процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються; співвідношення внутр. цін країни з зовнішніми.

Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визна­чають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валю­тному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внут­рішньо зумовленої та передбачуваної зміни.

2. Регулюючі чинники:

– заходи прямого держ. регулювання (фін.-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредит-на політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);

– структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вони вводяться в дію державою свідо­мо для досягнення певних цілей в її ек. політиці і мо­жуть давати значний ефект в умовах, коли економіка країни перебуває у стані тривалої рівноваги.

3. Чинники кризового характеру: дефіцит держ. бюджету; безконтрольна емісія та інфляція; штучне і надмірне регул-ня цін; висока монополізація вир-ва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки.