Шпора з української літератури

План:

1. Український футуризм. Етапи розвитку

2. Модернізм та нова естетична якість української літератури

3. «Меланхолічний вальс», «Рожі», «Impromtu phantasia» О. Кобилянської. Їх зв'язок із сумісними видами мистецтв

4. Жіночі теми у творчості Ольги Кобилянської (1863-1942) – «Некультурна», «Меланхолійний вальс».

5. Романтична стихія повісті «В неділю рано зілля копала»

7. Новаторство жанру і прикметні ознаки стилю Василя Стефаника (1871-1936)

8. Проблема «митець і творчість» у художньому осмисленні Михайла Коцюбинського (1864-1913) – «Цвіт яблуні», «Intermezzo»

9. Міфологічні мотиви в літературі кінця 19 – початку 20 століття (на матеріалі «Лісова пісня» Лесі Українки і «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського)

11. Протистояння грецького і римського світів у драматичній поемі «Оргія» Лесі Українки

12. Формування артистичного типу поведінки в поезії М. Вороного

13. Основні мотиви і жанрово-стильові особливості збірки «З журбою радість обнялась» О. Олеся

15. Синестеційна основа збірки «Сонячні кларнети» Павла Тичини

16. Відтворення трагізму доби в циклі «Замість сонетів і октав» П. Тичини

17. Онтологічна проблематика літературної дискусії 1925-1928 рр.

18. Неокласична версія Саломеї (М. Зеров «Саломея», М. Драй-Хмара (Київ», П. Пилипович «Саломея»)

19. Своєрідність осмислення громадянської війни в новелі «, Романтика» М. Хвильового І романі «Вершники» Яновського

21. «Зайві люди» в повісті «Санаторій на зона» М. Хвильового

22. Інтимна лірика Володимира Сосюри.

23. Поема «Мазепа» Володимира Сосюри

26. «Галілео Галілей Євгена Плужника як зраок експресіоністичної поезії

27. Гумореска «Дещо з українознавства» О. Вишні. Її тематична спорідненість з комедією «Мино Мазало» М. Куліша

28. Дон-кихотство в трагікомедії «Народний Малахій» М. Куліша

32. Антична символіка «степової Еллади» і «Чорної Еллади» в поезії Є. Маланюка

1. Український футуризм. Етапи розвитку

Авангардний напрям, назва якого в перекладі з латини — майбутнє. Виник у літературі на початку XX ст. Як художньо-стильовий напрям вперше заявив про себе різновидом італійського авангардизму. Його теоретиком став поет Т. Марінетті, який пропагував радикальний розрив із усією культурною традицією: «Ми підриваємо традиції, як поточені червою мости». Декларації українських футуристів були близькі до цього: «Те, що називають мистецтвом, є для нас предмет ліквідації... Ліквідація мистецтва є наше мистецтво... Мистецтво є пережиток минулого... Смерть мистецтву!.. Хай живе метамистецтво — «мистецтво комуністичного суспільства»!..».

Визначальні риси футуризму:

-заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей);

-прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій;

-культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);

-переплетіння документального матеріалу з фантастикою;

-у поезії - руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі».

Ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана