- •Поняття та ознаки науково-правничої школи в Україні
- •2. Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства ( м. Київ)
- •3. Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства ( м. Харків, Львів, Одеса)
- •4. Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об'єкта правового регулювання.
- •5. Проблеми класифікації земельних правовідносин.
- •6. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин
- •7. Проблеми реалізації принципів земельного права.
- •8. Місце зем права як галузі права в пр системі Укр..
- •9. Проблеми сучасного земельного права України.
- •10. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •11. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.
- •12. Проблеми 1 законодавчого врегулювання земельних відносин в контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно.
- •13. Проблеми співвідношення законів та підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •14. Рішення Конституційного суду.
- •15. Стандарти та інші науково-технічні документи.
- •16. Право власності на землю:проблеми поняття, ознаки, функції.
- •Глава 17 – обмеження, які регулюють відносини добросусідства;
- •Глава 18 – обмеження прав на землю;
- •17. Проблеми форм права власності на землю
- •18. Право власності на землю Українського народу.
- •19. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •20. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •21. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •22. Проблеми змісту права власності на землю.
- •23. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами
- •24. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •25. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).
- •26. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
- •27. Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
- •28. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •29. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.
- •30. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •31. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •32. Проблеми механізму гарантування права власності на землю.
- •33. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •34. Проблеми закон-го регулювання викор-ня земель на праві постійного землекористування.
- •35. Особливості та проблеми земельних орендних відносин.
- •36. Проблеми набуття та реалізації права оренди земельної ділянки.
- •37. Проблеми земельних сервітутних відносин.
- •38. Особливості права на користування чужою зем. Ділянкою для сільськогосп потреб (емфітевзис)
- •39. Особливості права на користування чужою зем. Ділянкою для забудови ( суперфіцій).
- •40. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •41. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •42. Проблеми функціонально-правового забезпечення використання, відтворення та охорони земель.
- •43. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •44. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.
- •45. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •46. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів' як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •47. Проблема ведення держ зем кадастру як ф-ії управл у галузі викор, відтвор та охор земель.
- •48. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •49. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •Глава 25 зк. Органи, що вирішують земельні спори
- •50. Проблеми відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •51. Проблеми видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •52. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •54. Науково-методологічні підходи до поняття земель с/г призначення.
- •55. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •56. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів (житлової та громадської забудови).
- •57. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •58. Проблеми поняття та склад земель іншого природоохоронного призначення.
- •59. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •60. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •61. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.
- •62. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •63. Проблеми правового режиму земель водного фонду.
- •64. Проблеми та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •65. Проблеми та особливості правового режиму земель транспорту.
- •66. Проблеми та особливості правового режиму земель енергетики.
- •67. Проблеми та особливості правового режиму земель оборони.
11. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.
Кожний кодифікований акт при його розробці має відповідати певним вимогам:
виражати конституційні засади зак-чої ді-сті;
забезпечувати відповідність певної закономірно існуючої галузі права;
бути системною, упорядкованою, внутрішньо узгодженою узагальнюючою сукупністю правових норм;
мати загальну і особливу частини, які уособлюють загальний і диференційований хар-ер цих норм.
При подальшому реформуванні земельних відносин на наш погляд на особливу увагу заслуговує врегулювання відносин між державою, власниками, користувачами, орендарями земельних ділянок, народом України щодо використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь.
Для вирішення цих питань необхідно підготувати і прийняти Закон України “Про врегулювання відносин між державою, власниками, користувачами і орендарями земельних ділянок, народом України щодо використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь”.
На сьогодення земельні відносини регулюються в основному Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексам України. Проте термін слова “земля” в цих законодавчих актах визначений по різному.
В конституції України в статтях 13,14 – “земля” визначається як природний ресурс, основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.
В Земельному кодексі України термін слова “земля” в статті 1 визначений, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Що стосується землі, як природного ресурсу, то це упущено.
В статті 181 Цивільного кодексу України “Земельна ділянка” віднесена до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості).
Якщо земельну ділянку розглядати як природній ресурс, у відповідності до Конституції України, то термін “земля” необхідно визначити в такій редакції: “земля – природній ресурс, складова частина біосфери насичена живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, яка постійно взаємодіє з водою і повітрям, забезпечує життя і є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.
При такому визначенні терміну “земля”, потребується прийняття Закону України “Про особливі цивільні права і правила поводження із землею, як природним ресурсом, насиченим живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.
Говорячи про охорону земель сільськогосподарського призначення, то тут необхідно вести мову про грунти, основний засіб сільськогосподарського виробництва. Цінність ґрунту в основному полягає в кількості органічних речовин і живих організмів в них. Без органічних речовин і живих організмів грунти не є родючими.
Якщо звернути увагу на те, що за останні 15 років сільське господарство України ведеться при від’ємному балансі гумусу в ґрунтах, то це вже вказує на дію процесу опустелювання родючих земель України.
Тому необхідно невідкладно розглядати питання щодо охорони земель, в обов’язковому порядку враховуючи, що маємо передбачати, як забезпечити збереження і відтворення органічної речовини (гумусу) в ґрунтах та живих організмів в них, як для сучасного так і прийдешніх поколінь.
Якщо беручи це до уваги, розглянути Закон України “Про охорону земель” прийнятий Верховною Радою України в 2003 році, то він збереження і відтворення живих організмів в ґрунтах не передбачає. А по-друге, він уже майже не діє, через ті обставини з використанням і охороною земель, які виникли в процесі та по наслідкам проведення земельної реформи.
Враховуючи ці обставини Закон України “Про охорону земель” слід переглядати, а новий закон, на наш погляд, доцільно розробити під назвою “Про охорону земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь”, а також необхідно прийняти Закон України “Про правовий статус польових земель”.
Основні сучасні проблем з використанням і охороною земель, збереженням і відтворенням їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь сформовані в процесі та по наслідкам проведення земельної реформи.
Земельна реформа розпочалася і до цього часу проводиться:
·без законодавчого визначення основних її положень;
·без фахового науково-обґрунтованого визначення етапів і термінів їх проведення;
·без еколого-економічного і соціального обґрунтування по кожному етапу;
·без визначення суб’єктів проведення земельної реформи та їх обов’язків;
·без супроводження комплексом робіт із землеустрою, як основного інструменту державного управління і регулювання щодо прогнозованого планового розвитку території України, як держави, забезпечення раціонального використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь;
·без встановлення державного і громадянського контролю за станом якості і наслідків її проведення;
·без встановлення відповідальності суб’єктів проведення земельної реформи за негативні наслідки та нанесені збитки державі, суспільству, народу України.
Проблема регулювання земельних відносин на рівні законів
ЗУ Про землеустрій склад з 9 розділів та 72 статей – нечіткість визначення поняття “землеустрій”; більшість норм має бланкетний характер; не встановлює чіткого процедурного забезпечення землевпорядних дій; залишається неврегульованою процедура поділу та об’єднання земельних ділянок; перенасичення закону нормами, які дублюють норми інших законів ст. 9 ЗУ і ст. 6 ЗК;
ЗУ "Про плату за землю". Не відповідає чинному зак-ву та потребує коригування поняття податок. Підлягає коригуванню ст. 6 Закону. Невідповідність ч. 1 ст.5 ЗУ частині 1 ст. 206 ЗК України.
На практиці застосовується лист ДПА щодо плати за землю з фіз осіб 25.09.2008 року 19541/7/17-0317
ЗУ Про розмежування земель державної і комунальної власності,
ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель.