89. Ціноутворення і тарифи у водопостачанні і водовідведенні.

Важливою складовою формування доходів підприємств водопостачання та водовідведення є встановлення відповідного рівня тарифів. При цьому аналіз підходів та принципів ціноутворення і тарифної політики у водопостачанні і водовідведенні свідчить про те, що встановлені тарифи постійно зростають.

Недосконалість чинної системи ціноутворення призвела до того, що ціни і тарифи не відповідають своєму призначенню.

Загальновідомо, що тарифи на послуги водопостачання і водовідведення мають покривати всі капітальні та експлуатаційні витрати. Собівартість обраховується за видами технологічних процесів (підйом води, подача її в мережу, очищення води та подача її споживачам) та за видами послуг — водопостачання, каналізація (водовідведення та очищення) з урахуванням витрат на обслуговування внутрішньобудинкових мереж.

Водо-каналізаційні господарства крім типових статей застосовують додаткові статті затрат, так наприклад «Вода для використання з технологічною метою», куди відносяться витрати на воду для власних потреб, необхідну для технології очищення питної води (промивка фільтрів, відстійників, резервуарів питної води, реагентного господарства та дезінфекції водопровідних мереж) згідно з правилами експлуатації. Крім того, витрати на очищення та оброблення купованої води та її реалізацію відносяться до відповідих статей собівартості («Сировина та матеріали», «Паливо та електроенергія для використання з технологічною метою», "Витрати на оплату праці» тощо).

Підприємства водопостачання застосовують диференційовані тарифи для розрахунків подачі води населенню, комунальним та промисловим підприємствам. Розрахунок собівартості реалізації води може бути проведений за такою формулою:

С = Вп + Воч + Вм + Вк + Вувм + Ві + взе + впе,

де Вп — витрати на підйом води, тис. грн; Воч — витрати на очищення води, тис. грн; Вм — експлуатаційні витрати на утримання мереж, тис. грн; Вк — витрати на купівлю води з інших джерел водостачання тис. грн; Вувм — компенсація за утримання внутрішньобудинкових мереж, тис. гри; Ві — інші витрати, пов'яза з підйомом води, тис. грн; Взе — загальноексплуатаційні витрат тис. грн; Впе — позоексплуатаційні витрати, тис. грн.

90. Планування доходів транспортних підприємств. Собівартість транспортних послуг.

Дещо по-іншому, ніж доходи від реалізації води та відведення стоків, плануються доходи транспортних підприємств комунальної форми власності, які перевозять платних пасажирів та пільговиків. Слід зазначити, що в наземних видах транспорту платні перевезення становлять 55,0 %, метрополітен - 65 %, автотранспортом загального користування — 57,0, %, у тому числі у звичайному режимі — 49,0 %, у таксомоторному режимі — 96,0 %. У перевізників інших форм власності платні перевезення становлять 90,0 %. Структура джерел, які формують доходи транспортних підприємств, не однакова. Так, у м. Києві за останні роки доходи від перевезень пасажирів становили 63,0 %, від іншої діяльності 6,0 %, тобто власні доходи — 69,0 % бюджетні асигнування —31,0 %.

В основу планування доходів підприємств транспортного комплексу покладені обсяги перевезень пасажирів, при цьому вони поділяються на перевезення пасажирів, які сплачують за свій проїзд, і пасажирів, які користуються пільгами. Крім того, плануються доходи від інших видів діяльності. Доходи від платних перевезень визначаються шляхом множення кількості пасажирів, що планується перевести, на ціну одного перевезення (тариф). Перевезення пасажирів, яким надається пільга, здійснюється за рахунок бюджетних дотацій, сума яких визначається шляхом множення кількості безплатних перевезень пасажирів на діючий тариф. Доходи від інших видів діяльності плануються виходячи з досягнутого в попередній період рівня з урахуванням змін, що відбудуться в плановому періоді. До інших видів доходів належать доходи, отримані від здавання в оренду власних приміщень, надходження від розміщення реклами на зупинках та рухомому складі.

91. Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.

До собівартості робіт та послуг підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються всі витрати на підйом води, її очищення та доставку споживачам, а також на відведення стоків та їх очищення.

Загальновідомо, що тарифи на послуги водопостачання і водовідведення мають покривати всі капітальні та експлуатаційні витрати. Собівартість обраховується за видами технологічних процесів (підйом води, подача її в мережу, очищення води та подача її споживачам) та за видами послуг — водопостачання, каналізація (водовідведення та очищення) з урахуванням витрат на обслуговування внутрішньобудинкових мереж.

Водо-каналізаційні господарства крім типових статей застосовують додаткові статті затрат, так наприклад «Вода для використання з технологічною метою», куди відносяться витрати на воду для власних потреб, необхідну для технології очищення питної води (промивка фільтрів, відстійників, резервуарів питної води, реагентного господарства та дезінфекції водопровідних мереж) згідно з правилами експлуатації. Крім того, витрати на очищення та оброблення купованої води та її реалізацію відносяться до відповідих статей собівартості («Сировина та матеріали», «Паливо та електроенергія для використання з технологічною метою», "Витрати на оплату праці» тощо).

Витрати на аварійно-відновлювальні роботи (матеріали, запчастини, заробітна плата робітників аварійних бригад з відрахуваннями на соціальні заходи, енергоресурси тощо) в тій частині, яка не відноситься до капітального характеру витрат, враховується у фактичній собівартості послуг у статті «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання» за винятком аварій, що відносяться до надзвичайних ситуацій. Відповідно до тимчасового класифікатора надзвичайних ситуацій до них відносяться: аварії на каналізаційних системах, теплових мережах, у системах водопостачання, що призвели до збільшення стічних вод концентрації забруднених речовин більше ніж в 10 разів; аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим викидом забруднюючих речовин в обсязі перевищення в 10 разів і більше.

До «загальновиробничих витрат» та «загальногосподарських витрат», крім витрат типової номенклатури, відносяться також витрати на оплату послуг банківським установам та житловим організаціям з прийому платежів від населення.