1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні. Особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.

Основними суб’єктами М є домогосподарства, підприємства(фірми) та держава, які у свою чергу можуть виступати продавцями й покупцями, заощаджувачами й інвесторами, виробниками й споживачами.

Домогосподарство – об’єднання свідомо організованих індивідів на основі спільного формування й використання ресурсного потенціалу та бюджету на принципах взаємодопомоги. Види: одноосібне і багатоосібне. Функції домогосподарства:

Постачання факторів виробництва;

Отримання та розподіл сукупного доходу;

Споживання ;

Включення Домогоспод. у суспільні відносини, виробництво людського капіталу;

Створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці.

Підприємство – це будь-який суб’єкт господарювання, який виробляє економічні блага з метою отримання прибутку, використовуючи обмежені економічні ресурси.

Держава як суб’єкт мікроекономіки здійснює урядовий вплив на економічне життя окремих господарських одиниць, регулюючи відносини між домогосподарствами і підприємствами, між самими підприємствами та взаємини підприємств і домогосподарств з державою.

Об’єктами, з приводу яких виникають економічні відносини названих вище суб’єктів у реальній економіці на макрорівні є ресурси та продукти економічної діяльності.

До економічних відносять ресурси:

1/Які мають відокремлене від їх власника існування:

- природний економічний ресурс «земля», який включає ще й надра, води, ліси, фауну та флору, не створені людською працею;

- капітал – знаряддя праці та предмет праці, створені людиною;

2) які не мають відокремленого від їх власника існування:

-здатність до найманої виконавчої праці;

-здатність до підприємництва.

Продуктом економічної діяльності можуть бути, як засоби виробництва (капітал), так і предмети споживання (речі та послуги).

З приводу цих об’єктів між мікроекономічними суб’єктами виникають ринкові відносини, які виявляються в певних поведінкових функціях.

2.Граничні величини та їх роль в мікроекономічному аналізі.

Гранична корисність МU (Маrginal Utility)-це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається.

Граничний продукт(МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = ТР/X, де ТР – приріст виробництва, X – приріст змінного фактору.

Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витрат підприємства, пов’язаний із виробництвом додаткової одиниці продукуції. Як правило, під граничнимивитратами розуміють витрати пов’язані з виробництвом останньої одиниці продукції. МС= ∆ТС/∆Q.

Гранична норма заміщення (MRS) показує від якої кількості одного блага згоден відмовитись споживач замість збільшення споживання іншого блага на одну одиницю, за умови незмінної загальної корисності від набору благ. =

MRS характеризує кут нахилу кривої байдужості.

Гранична норма технологічного взаємозаміщення ( показує від якої кількості одного ресурсу треба відмовитись, якщо для даного технічно ефективного обсягу випуску використати додаткову одиницю іншого ресурсу.