- •1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні. Особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
- •2.Граничні величини та їх роль в мікроекономічному аналізі.
- •3.Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5. Аналіз змін у попиті й величині попиту. Чинники попиту. Понятт методи, обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7.Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •8.Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •9..Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10, Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12. . Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14. Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18. Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
- •Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •Технологічна і економічна ефективність виробника.
- •Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •Поняття і види монополій.
- •Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •58. Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62.Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63.Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •64.Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65.Парето-ефективний розподіл ресурсів.
- •66.Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
- •67..Позаринкові зовнішні ефекти та їх регулювання.
- •68..Громадські блага та їх споживчі властивості.
Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, — має місце ефект заміни (збільшення попиту, викликане тим, що товари, які стали дешевшими, витісняють дорожчі замінники). Тобто при зменшенні ціни, він стає більш привабливим по відношенню до інших товарів. А якщо споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу (зміна ціни спричинила зміну реального доходу споживача, що у свою чергу викликало зміну попиту), тобто при зменшенні ціни, споживач стає багатшим на величину залишку коштів після придбання попередньої кількості даного блага. Цей залишок можна спрямувати як на придбання даного блага, так і на інші блага.
Технологічна і економічна ефективність виробника.
Завдання виробника в довгостроковому періоді полягає в тому, щоб використовуючи всі бюджетні кошти на два змінних факторпи, отримати найбільший обсяг продукту. Графічно це виражається максимально віддаленою від точки початку координат ізоквантою. Ми суміщуємо карту ізоквант з ізокостою. Та ізокванта що є дотичною до до ізокости буде виражати найбільш можливий обсяг виробленої продукції за умов такого обсягу бюджету. Точка рівноваги - це місце дотику ізокванти та ізокости. Іншим засобом досягнення рівноваги виробником за умов фіксованого обсягу продукції є підбір такої комбінації задіяних факторів виробництва, щоб іх вартість була найменшою. Тобто графічно це підбір ізокости, що є дотичної до фіксованої ізокванти. В обох випадках видно, що кут нахилу ізокванти і ізокости в точці рівноваги співпадає. Він виражається граничною нормою технологічного заміщення MRTSlk = -L/KКут нахилу ізокости дорівнює Pl/Pk. Виходячи з цього можна визначити точку рівноваги співвідношення між цінами цих факторів і їх граничною нормою технологічної заміщення, яка виражається ще співвідношенням граничної корисності факторів. Отже ми отримуємо рівняння: MPL/MPK= PL/Pk..MPL/ PL = MPK /Pk.Таким чином рівновага виробника досягається при рівності зважених граничних корисностей двох факторів, тобто рівності співвідношень їх граничних корисностей до цін цих факторів.
Виробнича функція: поняття, види і параметри.
Модель підприємства складається з виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (Х), що для цього використовуються: Q = f (х1, х2, …, хi, …, xn). Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (К), то виробнича функція може бути визначена так: Q = f (L, K), де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів: Q = f (X). Отже, виробнича функція показує зв'язок між комбінаціями факторів виробництва та максимально можливим обсягом випуску продукції, що має місце при застосування відповідної комбінації.