4. Давньоіндійська філософія, міфологія, правова культура

Древнеиндийское назву філософії - "даршана". Характеризуючи староіндійську філософію в цілому, можна виділити ряд моментів. По-перше, на неї сильний вплив зробили ідеї релігійно-міфологічного комплексу, де були сформульовані основні ідеали і ціннісні орієнтації індійців. По-друге, характерні співіснування різних шкіл, їх умоглядність, слабкий зв'язок з наукою, традиціоналізм. По-третє, переважало ідеалістичне бачення світу, а вульгарний матеріалізм тут нерідко поєднувався з сверхідеалізмом.

Виділяють такі даршани: веданта, міманса, йога, вайшешика, ньяя, санкх'я, чарвака (локаята). Усі їх можна розділити на ортодоксальні, визнають авторитет Вед ("Астіка"), і неортодоксальні, що не визнають авторитету Вед ("настіка"). До неортодоксальним ставилася чарвака (локаята).

Філософія у Стародавній Індії не була доповненням до інших наук або мистецтв, а займала власне місце і для інших областей знання була живильним джерелом. Споглядальність як риса світогляду не могла не призвести до пишного розквіту філософської культури. Пошуки духу, віра в розум, схильність до дослідження світобудови на рівні граничних підстав буття призвели до того, що багато аспектів філософської проблематики опинилися в центрі уваги давньоіндійських мислителів.

Проблеми етики, питання сенсу життя і смерті, єдності макро - і мікрокосмосу і багато інших хвилювали людей того часу і відповіді на них вони отримували з філософського знання. Філософські ідеї були нерозривно пов'язані з життєвим поведінкою людини. Вважалося, що знання, внутрішні думки людини і поведінка повинні представляти єдине ціле. Знання не можна знаходити без внутрішньої зміни, без відповідних вчинків. Тому будь-яке засвоєння філософських ідей означало, насамперед, роботу над собою, внутрішнє життя людини.

У Стародавній Індії розвивалися і багато інших галузей знання - астрономія, математика, мовознавство. Була створена граматика санскритської мови, а в математиці введено поняття мінуса, нуля.

Індійська міфологія дала величезний матеріал для образотворчого мистецтва. Віра в чудодійну силу природи, відчуття єдиної життя людини і Всесвіту стали основою всієї індійської культури. Пам'ятники давньоіндійського мистецтва настільки самобутні, що їх не можна сплутати ні з якими іншими. Стикаючись з шумерської, іранської і грецької культурами, Індія сприйняла і по-своєму осмислила багато художні традиції.

З поширенням буддизму розпочалося широке будівництво храмів і культових пам'яток: ступ (меморіальних споруд, що зберігають останки Будди); стамбхі (величезних колон); скельних храмів. У III-II століттях до н.е. почали будувати буддійські печерні храми - чайтьи і монастирі-віхари. Буддійські монастирі все більше перетворювалися в центри науки й мистецтва.

У Стародавній Індії формувалася і правова культура. "Закони Ману" (Манаві Дхармашастри) - один з найдавніших пам'ятників юридичної літератури. Він був складений між II ст. до н.е. і II ст. н.е. в одній з брахманских шкіл. Джерелом "Законів Ману" стали більш ранні "Керівництва до Закону". Норми, що говорять про поведінку людей, викладені в книгах - шастрах. Шастри вчать людей, як вони повинні поводитися, щоб бути бажаними богу, - це дхарма. Інші шастри вчать, як розбагатіти і керувати (артха), треті - як отримувати задоволення (кама). Всі три шастри - дхарма, артха і кама - легітимні. Однак шастра малює лише модель, як себе вести, але допускає відхилення, що говорить про її гнучкості.