Фізіологія біляносових пазух

Серед різних поглядів про фізіологічне значення нааколоносових пазух можна виділити наступні:

1. При повноцінному носовому диханні в пазухах відбувається обмін повітря- При вдиху тиск у порожнині носа знижується, внаслі­док чого, зігріте, зволожене, знезаражене повітря виходить з пазух і направляється в нижні дихальні шляхи; при видиху через ніс, навпа­ки, повітря надходить у пазухи.

2. Біляносові пазухи виконують резонансну функцію. Великі по­рожнини (верхньощелепна, лобна) резонують низькі тони, маленькі по­рожнини (клітини ґратчастого лабіринту, клиновидні) резонують висо­кі тони.

3. Погляди (теорії) на те, що навколоносові пазухи відіграють роль у зволоженні слизової оболонки носа, полегшенні черепа, а в зв'язку з цим і полегшенні рухів голови багатьма авторами заперечу­ються.

Вважають, шо не можна зводити фізіологію біляносових пазух носа до якоїсь однієї теорії. Найвірогідніше, що вони виконують комп­лексну функцію, беруть участь у всіх фізіологічних процесах носа.

Методи дослідження біляносових пазух

Значна роль у дослідженні лобних і верхньощелепних пазух на­лежить огляду, пальпації і перкусії (припухлість, деформація, біль в місцях проекції їх стінок).

Пальпація стінок біляносових пазух носа: пальпують передню і нижню стінки лобних пазух, з'ясовуючи при цьому відчуття хворого. Великі пальці обох рук розташовують на чолі над бровами і м'яко надавлюють, потім Їх переміщають в ділянку верхньої стінки очниці до внутрішнього її кута і знову надавлюють. Пальпують точки виходу перших і других гілок трійчастого нерва.

При пальпації передніх стінок верхньощелепних пазух великі пальці обох рук розташовують у собачій ямці і м'яко надавлюють. У нормі пальпація стінок пазух і точок виходу гілок трійчастого нерва безболісна.

Пальпація регіонарних лімфовузлів біляносових пазух носа ро­биться аналогічно тій, шо описана в розділі "Методи дослідження но­са".

Риноскопія є одним із важливих методів дослідження при пато­логії (у першу чергу запального характеру) біляносових пазух носа. Для діагностики синуітів велике значення має стан середнього носо­вого ходу, де відкриваються устя передньої групи навколо носових па­зух. Відсутність гною в середньому носовому ході не означає його відсутності в пазухах. Це може бути пов'язане з перекриттям їхніх вивідних отворів набряклою слизовою оболонкою середнього носо­вого ходу. З іншого боку, при наявності гною в зазначеному носовому тоді важливо визначити, з якої пазухи він витікає. Для рішення цих питань користуються пробою Заблоцького-Десятовськвго-Френкеля.

Методика і результати виконання цієї проби. Слизову оболонку середнього носового ходу змащують або зрошують судиинозвужуючим розчином, відсмоктують або видаляють ватником гній. Після цього очікують до 10 хвилин при звичайному положенні голови. Якщо при передній риноскопії виявляють у середньому носовому ході гній. вва­жають, що він вилився з лобної пазухи. Якщо цього не відбулося, на­хиляють голову на плече в здорову сторону. При цьому медіальна стінка верхньощелепної пазухи, у якій розташований Ті природний отвір, з вертикального положення переводиться в горизонтальне, тобто стає нижньою (дном). Якщо після цього через проміжок часу до 5 хвилин з'явиться гній, вважають, що він витікає з верхньощелепної пазухи. У противному випадку можна думати про ураження ґратчастого лабі­ринту.