V. Зміст навчання

Анатомія, фізіологія, методи дослідження носа і біляносових пазух

Анатомія носа

Зовнішній ніс

Зовнішнім носом називається підвищення, яке нагадус тригранну піраміду і розташоване над рівнем обличчя по його середній лінії. Поверхню піраміди складаютъ два бічних схили, що сходяться вгорі, створюючи закруглене ребро - спинку носа. Верхній кінець спи­нки носа, що упирається в чоло, називаеться коренем носа або перенісям. Нижній кінець спинки називається кінчиком носа. Нижній округлено-піднятий і рухливий відділ кожної бічної поверхні носа називаєтъся крилом. Крило носа, крім латеральної ніжки великого крилоподібного хряща, включає сполучнотканинні утворення, з яких формуються задньо-нижні відділи носових отворів (ніздрів). Внутрішні відділи ніздрів утворені рухливою частиною перегородки, основу якої складають медіальні ніжки великих крилоподібних хрящів.

Кістяк зовнішнього носа складається з носових кісток і лобових відростків верхніх щелеп. Цими кістками на мацерованому черепі обмежується грушоподібний отвір, який у природних умовах покритий чотирикутним, парними трикутними (латеральними). вели-ими і малими крилоподібними хрящами, а також фіброзними пластинками. В свою чергу в великих крилоподібних хряшах розрізняють латеральну, медіальну ніжки. Зовні ніс покритий звичайною шкірою.

Судини зовнішнього носа. Артерії зовнішнього носа є вилками зовнішньої щелепної й очноямкової артерій. Відтік крові відбувається через передню лицьову вену у внутрішню яремну. Лімфатичні судини відводять лімфу в лімфатичні вузли виличної ділянки і підщелепні.

Інервація зовнішнього носа. Чутливими нервами служать гілки трійчасгого нерва, руховими – г ілки лицьового нерва.

Порожнина носа

Порожнина носа розташовується між порожниною рота, верхнещелепною, гратчастою кісткою, очницею і передньою черепною ямкою. Вона розділена перегородкою носа на дві однакові половини. Кожна половина носа оточена 4 пазухами. які заповнені повітрям: верхнещелепною, гратчастою, лобною і клиновидною. Порожнина носа з`єднується з вищевказаними біляносовими пазухами, носоглоткою, і мацерованому черепі - ще з крилопіднебінною ямкою (через однойменний отвір).

Стінки порожнини носа.

Латеральна стінка порожнини носа утворена внутрішньою поверхнею носової кістки, внутрішньою поверхнею лобного відростка верхньої щелепи, слізною кісткою, медіальною поверхнею тіла верхньої шелепи і ґратчастої кістки, вертикальною пластинкою піднебінної кістки, медіальною пластинкою крилоподібного відростка основної кістки. Між відростками верхнього кінця вертикальної пластинки піднебінної кістки і тілом основної кістки знаходиться крилопіднебінний отвір, через який у порожнину носа проходять крилопіднебінна артерія і задньоносові нерви.

На латеральній стінці розташовані три кісткові утворення - носові раковини). Нижня носова раковина являє собою самостійну кістку, середня і верхня утворені пластинками гратчастого лабірияту. Спереду від середньої раковини є невеликий вертикально розташований кістковий виступ, який може бути орієнтова­ним пунктом при ендоначальній фронтотомії і операції на сльозовідвідних шляхах.

Простір між перегородкио носа і носовими раковинами нази­вається загальним

носовим ходом.. Під кожною раковиною носа роз­ташований відповідний носовий хід:

нижній носової хід - простір між нижньою раковиною і дном порожнини носа, у його найвищій частині на відстані 1.5 см від пе­реднього кінця нижньої раковини відкривається отвір слізно-носового каналу;

середній носової хід - простір між передньою і нижньою раковинами носа. Після видалення переднього відділу середньої раковини на латеральній стінці носового ходу можна побачити щілину півмісячної форми в яку відкриваються лобна пазуха, передні і середні клітини ґратчастої кістки, верхньощелепна пазуха. Іноді передній кінець середньої раковини розтягується силь­но розвинутою гратчастою клітиною.

Носолобний канал відкривається в передньому кінці, який відповідає передньому кінцю середньої раковини; відкривається в задньому кінці, який відповідає середині середньої раковини; вивідні отвори передніх і середніх клітин гратчастого лабіринту відповідають проміжку між двома зазначеними пунктами; верхній носової хід - простір між верхньою і середньою раковинами носа. Він удвічі коротше нижнього і середнього носового ходу.

В нього відкривається задня група клітин ґратчастої кістки. Біля пе­редньої стінки основної пазухи є заглиблення, яке обмежене попереду заднім краєм верхньої носової ракови­ми.

Нижня стінка порожнини носа утворена піднебін­ними відростками верхньої щелепи і горизонтальними пластин­ками піднебінних кісток. У передньому відділі цієї стінки, біля перегородки носа, знаходиться носопіднебнінний канал, через який проходять однойменні нерв і артерія.

Верхня стінка або дах носової порожнини у передньо­му відділі утворена носовими кістками і лобними відростками верх­ньої щелепи, у середньому відділі - продірявленою пластинкою (у но­вонародженого вона складається з фіброзної тканини і перетворю­ється в кістку на протязі 2-3 років життя) і клітинами ґратчастої кіст­ки, у задньому відділі - передньою стінкою основної пазухи.

Медіальна стінка носової порожнини або носова перегородка складається з кісткової і хрящової частин. Кісткова частина утворена перпендикулярною пластинкою ґратчастої кістки і лемішем. Між ними утворюється кут, відкритий вперед до нього примикає чотирикутний хрящ, верхній край якого утворює передній відділ спинки носа. До передньонижнього краю чотирикутного хряща примикають медіальні ніжки крилоподібного хряща, яіь утворюють рухливу частину перегородки носа, покриту шкірою.

У новонародженого перегородка носа складається з леміша чотирикутного хряща, перпендикулярна пластинка не виражені; окостеніння її починається після народження і й 6-ти річному вік вона стикається з лемішем. Між цими двома анатомічними утворе» нями залишається смужка хряща ("зона росту").

Аналогічна зона е між лемішем і чотирикутним хрящем, які стн каються між 3-м і 5-м роками життя. До 10 років перегородка носа сформована, і подальший ріст її відбувається за рахунок "зон росту".

Нерівномірність росту носової перегородки -зумовлена наявніс­тю в ній тканин річної структури, що призводить до розвитку дефор­мацій, котрі можуть порушувати носове дихання. Ідеально рівна носова пепегородка зустрічається дуже рідко

У новонародженого висота леміша незначна. Хоана має форму поперечної щілини - ширина її більше висоти. В 14 років вертикаль­ний розмір більше горизонтального. У дорослої людини розмір хоани 20х12мм.

Порожнину носа можна розділити на три області; присінок, дихальну і нюхову. Дихальна область займає простір від дна порожнини носа до рівня нижнього краю середньої раковини. Нюхова область розташована ви­ще від рівня нижнього краю середньої раковини до склепіння порож­нини носа на латеральній стінці, і відповідно на перегородці носа.

Порожнина носа вистелена слизовою оболонкою, виняток скла­дає присінок, який вкритий шкірою і волосками.

Слизова оболонка дихальної області щільно спаяна з окістям і охрястям. Вона продовжується безпосередньо в біляносові пазухи, но-сопіотку, слухову трубу. Епітеліальний покрив її складається з війчас­того псевдобагатошарового епітелію ( війки якого виконують хвиле­подібний рух у напрямку до хоан). бокаловидних клітин, які виділя­ють слиз; базальних клітин, які сприяють регенерації епітеліального покриву.

У товщі слизової оболонки медіальної поверхні і нижнього краю нижньої раковини, а також в області нижнього краю і заднього кінця середньої раковини містяться печеристі сплетення (кавернозні ті­ла), то представляють собою клубок розширених вен, стінки яких ба­гаті гладкою мускулатурою і еластичними волокнами. Ступінь напов­нення печеристої тканини кров'ю може змінюватись під впливом різ­номанітних фізичних, хімічних і психогенних чинників. Завдяки кавер­нозним тілам відбувається регуляція просвіту загальних носових ходів і температури повітря, яке проходить через порожнину носа.

Епітеліальний покрив слизової оболонки нюхової області складається з нюхових, базальних та підгримуючих клітин. Крім цього, в цій області є клітини війчастого епітелію, що виконують очисну функцію. Поверхня нюхового епітелію покрита секретом специфічних трубчасто-альвеолярних (боуменових) залоз, який є універсальним розчинником органічних речовин.

Слизова оболонка нюхової області відрізняється від іншої сли­зової оболонки порожнини носа коричневими плямами. Це забарвлення зв'язане з вмістом у нюхових клітинах специфічного і менту, який, мабуть, аналогічний пігменту сітківки ока- Зникнення пі? менту супроводжується втратою нюху, що спостерігається в люде похилого віку і хворих з ураженням нюхового епітелію. Плями (острівці) мають неправильну форму і різну площу в різних індивідуум (у середньому 250 мм²).

Нюховий рецептор - це перший дистантний рецептор живих організмів. Задовго до того, як розвивалися й удосконалювалися зі слух, нюх забезпечував живим істотам дві їхні найголовніші функи харчування і розмноження. Тому коркові центри цього аналізатора знаходяться в людини в найдавнішій частині головного мозку – у нюховому мозку.