5.“Теорія економічного розвитку” й.Шумпетера.

Цією працею автор ввів в ек. науку поняття Інн-го процесу. В “теорії економічного розвитку” автор виділяє 5 нових комбінацій розвитку, які згодом буде називати

типами Інн-й:

1) використання нової техніки і технології тобто введення нового методу вир-ва в основі якого лежить нове наукове відкриття;

2) впровадження продукції з новими властивостями;

3) використання нової продукції;

4) зміни в організації вир-ва і його матеіально – тех забезпеченні;

5) виникнення нових ринків збуту.

Пізніше Шумпетер починає використовувати поняття Інн. (малися на увазі зміни з метою впровадження та використання нових споживацьких товарів, нових вир. і трансп. засобів, нових ринків та орг-ції вир-ва

Шумпетер поділяв Інн. на три послідовних етапи:

1. Дослідження (винаходи),

2. Нововведення,

3. Розповсюдження.

У 70-80-х рр. вивчення нововведень.

"Інн." (пер. з англ.)-"введення новшества", "введення новації".

З моменту використання новшества воно стає нововведенням. Для переходу з однієї якості в другу необхідні затрати ресурсів (час, фінансові ресурси чи інвестиції, виробники, які доводять новшества до споживача).

Схема Інн. діяльності (т.б. переходу з однієї якості в другу, з новшества до нововведення):

Інн. сфера взаємодії Інн-рів, інвесторів, товаровиробників, конкурентоздатної пр-ції та розвинутої інфраструктури.

Інн. діяльність- д-ть, що спрямована на практичне використання наукового, на ук-тех-го рез-ту та інтелектуального потенціалу з метою отримання нового чи покращення продукту, що вже виробляється, способу його виготовлення та задоволення потреб сусп-ва у конкурентоздатних товарах і послугах, удосконалення соц. обслуговування.

6.Особливості інноваційних процесів в умовах ринкової економіки.

Інноваційний процес не обмежується першою появою на ринку нового продукту, або доведенням до проектної потужності нової технології. По мірі розповсюдження інновація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває раніше не відомих споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосування, ринки, нових споживачів. Сукупний суспільний результат інновації є позитивним саме завдяки механізму дифузії інновацій. Інновація внаслідок свого комплексного розгортання утворює нову технолого-соціально-економічну підсистему суспільства, яка складається з: галузей, які здійснюють інновацію; галузей, які поширюють нову технологію та поглиблюють її економічні переваги; галузей, що виникають у “шлейфі” розвитку нового технологічного стилю.

Важливість інновацій обумовлює тісний взаємозв’язок між науково-технічною, виробничою та інвестиційною діяльністю та свідчить про необхідність розгляду не лише інновації як окремого техніко-організаційного акту, а комплексу дій суб’єктів господарювання та складових національної інноваційної інфраструктури, який набуває вигляду інноваційного процесу.

Практично, інновація являє собою зміну технології виробництва, яка безпосередньо впливає на продуктивність факторів виробництва та спосіб їхнього поєднання, а отже, забезпечує видозміну виробничої функції. За визначенням, інновація в соціально-економічній системі є способом якісно більш ефективного використання ресурсів.

Стратегічний суспільний ефект інновацій:

- здійснюють прискорення зростання продуктивності факторів виробництва, що важливо за умов дефіцитності принаймні одного з них;

- забезпечують прискорення зростання обсягів виробництва;

- прискорюють структурні зрушення, сприяють перерозподілу ресурсів на перспективні напрями суспільно-економічного розвитку;

- поліпшують статус країни в глобальній економіці та національну конкурентоспроможність.

Інноваційний розвиток можна охарактеризувати як процес структурного вдосконалення національної економіки, який досягається переважно за рахунок практичного використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцнення національної конкурентоспроможності та прискорення соціального прогресу в суспільстві.

7.Сутність сфери інноваційного процесу.