2.1 Методи організації дослідження комунікативних навичок

Педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації педагогічної роботи. Орієнтація нашого дослідження спрямована на особистість дитини, має гуманний, розвиваючий характер. Особистісно-зорієнтоване дослідження передбачає організацію на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб'єкта психологічно-педагогічної взаємодії.

Із соціальної психології у вікову перейшли всі методи, за допомогою яких вивчається міжособистісні відносини в різних дитячих групах, а також взаємовідносини між дітьми і дорослими. Усі ці методи адаптовані до віку дитини.

За метою і завданням дослідження методи поділяються на:

1) описові (не експериментальні):

- спостереження;

- бесіда;

- анкета;

- вивчення продуктів діяльності;

2) діагностичні (вимірювальні):

- тести;

3) пояснювальні (експериментальні):

- природний експеримент;

- моделюючий експеримент;

- лабораторний експеримент;

4) перетворюючі (формуючі):

- навчаючий експеримент;

- виховуючий експеримент.

На основі тесту «Чи комунікабельні ви?» ми можемо визначити рівень комунікабельності серед старшокласників(17). Для його проведення нам потрібен шкільний клас. Сидячи на своїх місцях учні відповідають на поставлені запитання. На кожне з 16 питань потрібно відповісти «так», «інколи» або «ні» (Дотакок А).

Хорошим співбесідником можна вважати ту людину, що вміє не лише чітко і докладно висловлювати свою думки, а й є хорошим слухачем. Адже в цьому криється повага до співбесідника, толерантність, виявляється інтерес до розмови. Тому наступний тест зватиметься «Чи умієте ви слухати?» (Додаток Б).

Потреба в спілкуванні, в емоційних контактах виявляється в прагненні брати участь у спільних діях, метою яких є саме спілкування. На початковій стадії потреба у спілкуванні формується у відносинах з родичами й однолітками. Незадоволеність потреби в спілкуванні шляхом позбавлення соціальних контактів супроводжується виникненням почуття самотності і безсилля. Однак надмірна потреба в спілкуванні також не є позитивною якістю, тому що вона приводить до того, що людина не почуває зворотного зв’язку, не бере до уваги інтереси і почуття партнера по спілкуванню.

Мета опитувальника полягає у визначенні рівня потреби учнів у спілкуванні.

2.2 Аналіз отриманих результатів

В ході курсової роботи на виявлення рівня комунікативної активності учнів були використані наступні методики: опитування, тести, анкетування, створення педагогічних ситуацій. Дослідження проводитиметься серед учнів 10-Б класу Харківської загальноосвітньої школи №112: 10 хлопчиків та 8 дівчаток.

Було запропоновано тестування, метою якого є вивчення особливостей спілкування у юнацькому віці. Аналізуючи відповіді можна зробити такі висновки:

Тест «чи комунікабельні ви?» показав, що учні 10-Б класу мають:

• 38 % - низький рівень;

• 42%- середній рівень комунікативної активності

• 20%- високий рівень

Взагалі, процес спілкування можна оцінювати за кількома за кількома критеріями, насамперд за ефективністю та мірою задоволення потреби у вияві своїх почуттів.

Мірою ефективності спілкування є збіг того, що один з партнерів хотів передати іншому, з тим, що зрозумів інший. Правильно зрозуміти когось означає відчути, що він «мав на увазі», розшифрувати, що він хотів сказати. Подібне взаєморозуміння залежить від обох партнерів у спілкуванні.

У повсякденному житті міра взаєморозуміння не дуже висока. Люди не лише помилково трактують почуті висловлювання, а й часто приписують співрозмовникам наміри, яких вони не мали.

Причини непорозумінь найрізноманітніші, часто ми не говоримо того, про що думаємо насправді й чого насправді хочемо. Нерідко люди формулюють свої думки таким чином, аби мати можливість від них відмовитися. Ще однією формою неадекватної передачі думок і почуттів є непогодженість чи суперечливий характер повідомлень.

Особливо часто наші думки й почуття заходять у суперечливість з тим, що ми говоримо, через різноманітні ритуали та умовності. Керуючись нормами, прийнятими в певному середовищі чи групі, люди говорять тільки про те, що, як їм здається, вони повинні говорити, а не те, що вони насправді хотіли б сказати іншим.

Тест «Чи вмієте ви слухати приніс такі результати»:

-55 % - хороший слухач;

- 45% - середній.

Відомо, що при прийманні та розшифруванні інформації також можливі викривлення: люди можуть займатись іншими справами і не чути партнера; власна потреба висказатися може бути сильнішою за потребу вислухати іншого; адекватному сприйманню інформації часто заважають установки та очікування; нерідко люди слухають інших з метою насамперед оцінити їх; часто залишається незрозумілим підтекст висловлювання тощо.

Досліджено також, що основним джерелом непорозумінь у спілкуванні є відсутність взаємної довіри між партнерами, що призводить до обмеження кількості та якості інформації, яка передається.

Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три фактори:

• надійність того, хто говорить;

• зрозумілість його повідомлень;

• врахування зворотних зв’язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

Надійність партнера зі спілкування підвищується такими його діями:

• відкритим демонструванням своїх намірів;

• виявом теплового і доброзичливого ставлення;

• демонструванням своєї компетентності в обговорюваному питанні; умінням переконливо викладати думку, брати на себе відповідальність за неї, що досягається формулюванням фраз від першої особи.

Результати тесту «Потреба в спілкуванні»: юнаки та дівчата в більшості мають високу потребу в спілкуванні (80% - високий рівень), і лише незначна частина класу виявила середній рівень потреби (20%). Ефективність спілкування може зростати завдяки практичним методам навчання.

Досліджено, що багато неписаних, але жорстких правил повсякденного життя змушують осіб юнацького віку утримуватися від використання зворотного зв’язку і не показувати партнерові, як вони сприйняли його слова і які наслідки ці слова зумовили. Вони дещо соромляться демонструвати свої справжні почуття, свідомо приховуючи від партнера те, як вони його сприйняли. Якщо деякі наважуються говорити про це, то найчастіше у формі похвали чи осуду, оцінок чи повчань, добрих порад чи претензій.

Не маючи достовірної інформації про те, як їх сприймають, вони самі формують в себе деякі уявлення про свій образ в очах інших людей. Ці уявлення, як правило, не збігаються з дійсністю і відображають те, про що раніше в якихось ситуаціях вони дізнались про інших. Міжособистісне спілкування зі зворотним зв’язком, адекватне вираження своїх почуттів допомагає підвищити рівень спілкування.