Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

кафедра хімії

Розробка дидактичного забезпечення для вивчення теми “Алюміній” у класах з поглибленим вивченням хімії

Курсова робота:

студентки 5 курсу

природничого факультету

Завалішиної Оксани

Науковий керівник:

ст.викл. Винник О.Ф.

Харків 2011

Зміст

1. Вступ

РОЗДІЛ І. Літературний огляд…………………………..………………………3

1. Вивчення Алюмінію в загальноосвітній та профільній школах…….....4

2. Тестування як метод контролю у школах з поглибленим вивченням хімії……………………………………………………………………………....4

РОЗДІЛ ІІ. Розробка дидактичного матеріалу для вивчення теми «Алюміній»……………………………………………………………………..…17

2.1 Розробка наочних посібників…………………………………………….....17

2.2 План - конспект уроку на тему «Алюміній як хімічний елемент і проста речовина. Фізичні та хімічні властивості алюмінію»…………...….18

2.3 Тестові завдання на тему: «Алюміній. Добування Алюмінію»……..….23

Висновки……………………………………………………………………….….26

Література…………………………………………………………………………27

2. Вступ

Актуальність теми: Профільне навчання хімії забезпечує загальноосвітню та початкову допрофесійну підготовку випускників спеціалізованих класів які мають бажання отримати майбутню професію, пов’язану з використанням хімічних знань, виховання особистості, здатної до самоосвіти і творчої самореалізації.

Для ефективного навчання досить важливим є забезпечення якість дидактичних матеріалів та коректність їх використання.

Як наочні матеріали можуть бути використані: плакати, таблиці, анкети, схеми, тести, фільми, мультимедійні презентації, анімації, моделі.

Об'єкт: Методика використання дидактичних матеріалів при вивченні теми “Алюміній”.

Предмет: Викладання теми “Алюміній” у хіміко-технологічних класах та класах з поглибленим вивченням хімії. Зміст, форми, методи і засоби формування знань з теми “Алюміній” в шкільному курсі хімії.

Мета: Розробка дидактичних матеріалів для вивчення теми "Алюміній" у хіміко-технологічних класах.

Завдання:

• На основі аналізу програми природничого профілю навчання визначити місце теми “Алюміній” в системі вивчення неорганічної хімії; розробити дидактичні матеріали та конспект уроку на тему “Алюміній як хімічний елемент і проста речовина. Фізичні та хімічні властивості алюмінію”;

• розробити тестові завдання для контролю знань з теми «Алюміній. Виробництво Алюмінію».

Розділ і. Літературний огляд

1.1 Вивчення теми «Алюміній» у загальноосвітній і профільній школах

Перші відомості про Алюміній як хімічний елемент учні отримують у 7 класі вивчаючи тему “Хімічні елементи, їхні назви і символи” [11], у 8 класі особлива увага приділяється вивченню амфотерності алюміній гідроксиду. З металом та його властивостями діти знайомляться в 10 класі вивчаючи тему “Фізичні та хімічні властивості Алюмінію”.

У профільній школі особлива увага приділяється вивченню екологічних проблем металургії та дається більше годин на рішення задач [12].

1.2 Тестування як метод контролю у школах з поглибленим вивченням хімії

Перед навчальними закладами освіти стоїть завдання - всебічно вдосконалювати навчально-виховний процес, який би забезпечував розширення обсягу й підвищення глибини знань, умінь і навичок учнів, розвиток їх індивідуальних та творчих здібностей.

Навчання хімії служить загальним цілям виховання підростаючого покоління, озброює учнів знаннями, необхідними для розбудови держави, сприяє формуванню у школярів наукового світогляду, допомагає виховувати їх у дусі патріотизму, відданості своєму народові. Батьківщині.

Розвиток сучасної науки й техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме й працюватиме в новому тисячолітті тому він повинен мати такі якості:

- самостійно здобувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці;

- критично мислити, грамотно працювати з інформацією;

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

- самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного й морального рівня.

Сформувати такі якості можна лише за рахунок підвищення ефективності навчальної діяльності.

Активізація мислення стала найважливішою частиною перебудови школи відповідно до міжнародних загальноосвітніх стандартів. Зміст і обсяг підготовки учнів згідно з цими стандартами мають відповідати вимогам сьогодення, забезпечити високий загальноосвітній рівень громадян України, їх інтеграцію в Європейський освітній простір. Якість уроку, відхід від шаблонної системи його організації, оволодіння новими технологіями - ось що необхідно сучасному вчителю. Знання разом з творчими здібностями стають головним показником усебічно розвинутої особистості.

Говорячи про перспективу шкільної хімічної освіти, треба пам'ятати, що хімія — загальноосвітній предмет, необхідний не лише для вивчення теоретичних основ науки, а й для розуміння процесів у навколишньому світі.

Реформування середніх навчальних закладів освіти пов'язано з подальшим посиленням практичної спрямованості предметів природничого циклу. Зацікавленість учнів певним предметом в подальшому відіграє важливу роль у професійній орієнтації.

Основною метою сучасної школи є створення такої системи навчання, яка б задовольнила освітні потреби кожного учня відповідно до його здібностей, інтересів та можливостей. Щоб досягти цієї мети, треба змінити ставлення учня до навчального процесу. Виходячи з того, що учнів, які не можуть досягти необхідного рівня знань та вмінь при невеликих витратах часу, наявно близько 5%, талановитих учнів, які вчаться у високому темпі й досягають високих показників, теж 5%, а звичайних дітей - близько 90%, створено спеціалізовані класи з поглибленим вивченням хімії.

Отже, кожен учень, який навчається у спеціалізованому класі, працює над навчальним матеріалом свідомо та самостійно, а вчитель керує навчальним предметом, не нав'язуючи дітям власних установок, які, як правило, гальмують природний розвиток дитини.

Тестові технології як один із засобів контролю

Впровадження новітніх технологій навчання, що ґрунтується на нових підходах щодо подання та засвоєння знань, потребує нових, сучасних методів їх вимірювання та оцінювання.

Пошук досконалих методів вимірювання рівня знань учнів на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій набуває надзвичайної актуальності, оскільки об'єктивізація процесу вимірювання, забезпечуючи зворотний зв'язок, дає можливість координувати цей розвиток. Отже, об'єктивні та точні методи вимірювання та оцінювання знань стають однією з рушійних сил наукового прогресу.

Порівняльний аналіз методів вимірювання рівня знань, які використовуються у сучасній педагогіці: усного опитування, письмової роботи, інтерв'ю та тестування, свідчить про те, що останній метод, більш ніж інші, відповідає критеріям якості при визначенні рівня теоретичних знань, умінь і навичок учнів.

Використання тестів у навчальному процесі надійно увійшло у світову педагогічну практику. В Україні цей процес також набуває сил: розвиваються уявлення про призначення та педагогічні можливості тестів, форми тестів, формати запитань, методи обробки результатів тестування та їх інтерпретації.

Правильно складений тест дає можливість повністю відповідати сучасним цілям навчання та освіти.

Таким чином, необхідні певні рекомендації. Фундаментальні дослідження тестування як методу педагогічної діагностики, висвітлені в роботах С.Аванесова, В.Беспалька, К.Інгенкампа, Пола Клайна, А.Майорова, Л.Долінера та інших.

Слово „тест" англійського походження. Класичним у педагогіці є визначення К.Інгекампа: „Тестування - це метод педагогічної діагностики, за допомогою якого вибір поведінки, що презентує передумови чи результати навчального процесу, повинен максимально відповідати принципам зіставлення, об'єктивності, надійності та валідності вимірів, повинен пройти обробку та інтерпретацію і бути прийнятним для застосування в педагогічній практиці" [9, 255].

Дещо інакше означення поняття „тест" подають автори Бурлачук Л.Ф. та Морозов С.М. Вони вважають, що тест - фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (та якісних) індивідуально-психологічних якостей [3, 325-326].

Схоже означення тесту вводить психолог Пол Клайн. Психологічний тест (педагогічні тести він розглядає саме як підвид психологічних) - це стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних особливостей [5, 15].

В.Аванесов вважає, що тест - науково обґрунтований метод вимірювання досліджуваних особливостей особистості. Попри узагальнене поняття тесту часто вводиться і поняття педагогічного тесту. Так, В.Аванесов вважає, що педагогічний тест являє собою сукупність взаємопов'язаних завдань зростаючої складності і специфічної форми, що дозволяє якісно оцінити структуру і виміряти рівень знань [10].

Кожне з наведених визначень має свої недоліки та переваги.

Тестування - науково обґрунтований процес вимірювання (за допомогою тестів) якості властивостей особистості.

Тест - інструмент, що складається з кваліметрично вивіреної системи тестових завдань, стандартизованої процедури проведення, із заздалегідь спроектованої технології обробки та аналізу результатів.

Як видно вже з поданих вище означень, важливими критеріями діагностичних тестів навченості є дієвість (валідність), ефективність та надійність їх результатів.

Валідність методу - це комплексна характеристика, яка визначається як параметрами засобу та процедури вимірювання, так і властивостями ознаки, яка досліджується. Отже, валідність методу - це відповідність того, що вимірюється даним методом, тому, що він повинен вимірювати. Цей критерій встановлює сферу дійсності, для якої метод дає статистично ймовірні результати. Якщо мова йде про тестування діяльності певного рівня, то кваліфікаційні завдання, що пропонуються у тесті, повинні відповідати саме такому рівню складності, тобто їх не можна виконати засобами діяльності більш низького рівня. При цьому говорять про функціональну валідність тесту.

Валідність методу при вимірюванні успішності можна диференціювати за такими критеріями:

• валідність змісту,

• валідність відповідності,

• валідність прогнозу [8, 18-19].

Валідність за Л.Долінером [4, 49-51].

Очевидна (внутрішня): тест є валідним, якщо про нього складається враження, що він вимірює саме те, що необхідно. Очевидна валідність не має ніякого відношення до справжньої валідності і лише допомагає створити атмосферу співпраці з випробуваним.

Змістовна. Цей термін визначає, завдання тесту чи відповідає всім аспектам досліджуваного питання (тема, розділ та ін.).

Функціональна: відповідність контрольного завдання тій пізнавальній дії, яка перевіряється.

Валідність за Полом Клайном:

Очевидна: тест є валідним, якщо про нього в опитуваних складається враження, що він вимірює саме те, що необхідно;

Конкурентна: оцінюється по кореляції результатів даного тесту із результатами інших тестів;

Прогностична: вивчаються кореляції між показниками тесту і деяким критерієм, що характеризує вимірювану властивість, але через певний час;

Змістовна: якщо можна показати, що завдання відображають всі аспекти досліджуваної області, за умов, що чітко сформульована інструкція до нього;

Конструктивна: включає в себе всі підходи до визначення валідності, перераховані вище [5, 25-29].

Надійність методу вимірювання - це міра стійкості результатів, що впливає на точність, з якою можна виміряти ту чи іншу конкретну ознаку. Перевірка надійності методу стосується насамперед відновлення результатів при повторних вимірах.

Ступінь надійності методу залежить від:

• об'єктивності методу;

• параметрів засобу вимірювання;

• стабільності характеристики, яку вимірюють [8, 17-18].

Під надійністю контрольного завдання розуміють ступінь точності, з якою може бути визначена та чи інша ознака. Тобто визначено, наскільки можна довіряти результатам даного тесту. Про надійність тестів іноді роблять висновки за такою ознакою: якщо в усіх випадках перевірки тесту чи його варіантів виявиться, що учні в розподілі за показниками успішності займуть ті самі місця, то такий тест можна вважати надійним.

Надійність тесту залежить від кількості тестових завдань. Тому для достатньої надійності підсумкового контролю тест має містити не менше як 40 завдань [2, 50-55].

Пол Клайн вважає, що в психометрії термін «надійність» має два значення. Тест називається надійним, якщо він є внутрішньо узгодженим. Тест також називається надійним, якщо він дає ті ж показники для кожного випробуваного (при умові, що випробуваний не змінився) при повторному тестуванні. Надійність при повторному тестуванні через певний час називають ретестовою надійністю [5, 22-25].

Ефективність - порівняльний критерій, що дозволяє порівняти тести. Ефективним можна назвати тест, який краще, ніж інші тести, вимірює знання учнів потрібного рівня підготовки, із меншим числом завдань, якісніше, швидше, дешевше, і все це - по можливості одночасно.

Якщо порівняти поняття ефективність із поняттями надійність і валідність, то найістотніша відмінність нового поняття від двох традиційних полягає у переході від середнього показника до диференційованого. Достатньо пригадати, що надійність стосується тесту, що складається із зафіксованого числа завдань, що пред'являються всім випробовуваним; тільки тоді можна знайти коефіцієнт надійності тесту, як середню міру точності вимірювання. Аналогічно знаходиться і валідність тесту. Ефективний же тест, навпаки, допускає відхід від усереднювання і від фіксованого для всіх випробовуваних числа завдань.

Психологи Бурлачук Л.Ф. та Морозов С.М. до ефективних тестів висувають ще одну, на наш погляд суттєву, вимогу - складність завдання тесту.

Складність завдання тесту - характеристика завдання тесту, що відображає статистичний рівень розв'язуваності в даній вибірці стандартизації. Показником складності тестового завдання є частка випробуваних вибірки, що розв'язали або не розв'язали дане завдання. Наприклад, якщо лише 20% випробуваних виконали завдання, його можна вважати складним для даної вибірки, якщо 80% - легким [3, 349-351].

Підбір завдань за показниками складності важливий для успішного використання тестів. Так при підборі надто складних тестових завдань валідність і надійність тесту різко зменшується. Надто прості тестові завдання призведуть до одноманітності тесту і його неефективності.

Ще однією особливістю ефективних тестів, на думку Пола Клайна, є дискримінативність. Досягнення задовільного розподілу показників є однією з цілей автора тестів. Нема необхідності підкреслювати те, що є очевидним: яка цінність тесту, за яким всі випробувані показали однаковий результат? За допомогою ретельного конструювання тесту можна забезпечити відповідний рівень дискримінативності, а це саме те, в чому тести виграють у порівнянні з іншими формами випробувань [5, 29-30].

Як видно, вимоги, які ставлять тестологи до ефективних тестів, між собою дещо відрізняються. Мета вимірювань завжди полягає в отриманні інформації про ознаки об'єктів або подій. Вимірюється не сам об'єкт, а лише властивості або відмінні ознаки об'єкту.

У педагогічній діагностиці намагаються визначити якість результатів вимірювання (у нашому випадку - вимірювання успішності). Варто зазначити, що всі вище названі критерії спрямовані на єдину загальну вимогу: тест повинен давати якнайточнішу інформацію про досліджуване явище. Вони лише конкретизують цю вимогу і характеризують її з різних сторін.

Основні функції перевірки і оцінки результатів навчання.

Виділимо серед них:

• обліково-контрольну (інформаційну), яка систематично дозволяє вчителю фіксувати результати навчання і судити про успішність кожного учня, його досягнення та недоліки у навчальній роботі;

• контрольно - коригуючу (діагностичну), яка забезпечує зв'язок «учитель - учень», для внесення корективів у методику навчання, перерозподілу навчального часу між різними питаннями теми тощо, дозволяє здійснювати діагностику причин відставання школярів;

• навчальну, яка в результаті допомагає повторити матеріал, акцентувати увагу учнів на головних питаннях і найважливіших світоглядних ідеях курсу, показує на типові помилки, що сприяє закріпленню і поглибленню знань учнів;

• виховну (мотиваційну), яка стимулює учнів до подальшої навчальної роботи, поглиблення своїх знань, розвиває в школярів уміння самоконтролю та самооцінки;

• атестаційну, яка пов'язана з характеристикою рівня навченості школяра, є основною його атестації, а також найважливішим компонентом атестації роботи вчителя освітньої установи [13].

Класифікація тестів

Розрізняють:

1. За процедурою створення:

- Стандартизовані;

- Не стандартизовані.

2. По засобах пред'явлення:

- Бланкові;

- Предметні;

- Апаратурні;

- Практичні;

- Комп'ютерні.

3. За спрямованості:

- Тести інтелекту;

- Особистісні;

- Тести досягнень.

4. За характером дій:

- Вербальні;

- Невербальні.

5. За провідною орієнтації:

- Тести швидкості (містять прості задачі);

- Тести потужності або результативності (містять важкі завдання);

- Змішані тести (завдання різного рівня складності).

6. За ступенем однорідності завдань:

- Гомогенні;

- Гетерогенні.

7. За об'єктивності оцінювання:

- Об'єктивні;

- Проективні тести.

8. За спеціалізацією:

- Широке орієнтування, що дозволяє оцінити ефективність процесу навчання, ступінь освоєння учнями системи знань, умінь і навичок у ході навчального процесу;

- Вузьке орієнтування, спрямоване на виявлення досягнень учнів у процесі освоєння окремих предметів, окремих тем і т.д.

9. За цілями використання (тільки для тестів у системі освіти):

- Попередній визначає тест (визначає знання на початку навчання);

- Тест прогресу, досягнутого в процесі навчання;

- Діагностичний тест. Мета тесту - визначення труднощів навчання.

- Сумарний тест (містить питання, що представляють більш високий рівень складності),

10. За широтою використання (тільки для тестів у системі освіти):

- Для використання вчителем;

- Для використання групою вчителів, або адміністрацією освітньої установи;

- Для цілей відбору і формування груп;

- Для атестації учнів.

11. За формою:

- Тести закритого типу (завдання з вибором вірної відповіді з набору пропонованих);

- Тести відкритого типу (введення передбачуваного відповіді на завдання самим тестуючим)[13].

Основні переваги та недоліки перевірки знань школярів за тестами:

1. Швидкість обробки одержаних результатів.

За умови відпрацьованої технології можна довести цей процес до повністю автоматизованої перевірки із забезпеченням максимальної об'єктивності. Але водночас відчуваються втрати щодо культури мовлення та глибини засвоєння знань учня. Традиційні методи в цьому випадку приносять більше користі.

2. Об'єктивність одержаної оцінки

Її незалежність від того, хто здійснює тестування. Але дана оцінка не може бути усвідомлена як оцінка саме сукупності знань учня через те, що існує категорія школярів, які традиційно не спроможні ефективно демонструвати свої знання через тестову методику (наприклад, «тугодуми» чи «тестофоби»).

3. Підміна навчальних цілей.

Повний перехід виключно на тестову перевірку знань учнів швидко зробить не засвоєння, а саме контроль основною метою діяльності школяра.

4. Звуження змісту навчального предмету.

У навчальних закладах існують предмети, зміст яких важко охопити системою тестів. Навіть в межах одного предмету не всі теми рівномірно перевіряються за допомогою тестів. Майже відсутні тестові завдання на перевірку вміння логічно мислити й міркувати.

5. Зниження рівня кваліфікації викладача.

Використання готових тестів суттєво полегшує роботу викладача, звільняє його від рутинної роботи, створює умови для творчості. Але при цьому виникає проблема підтримання рівня професійної (предметної) кваліфікації. Перевірка тестових завдань та контрольних робіт здійснюється в автоматичному режимі і не надає професійного навантаження. Самий навчальний простір, який покривається тестовими завданнями, складає лише частину навчального предмету. І якщо викладач не буде використовувати спеціальних і додаткових засобів для свого професійного розвитку, він майже неминуче почне деградувати.