29 Пит. Проаналізуйте демографічну проблему сучасності.

Феномен «сивіючого населення» сформувався у другій половині ХХ століття. Істориками і демографами встановлено, що в давнину і в середні століття «старість» була надзвичайно рідкісна, і аж до XVII століття тільки 1 відсоток людей досягав 65-річного віку. На початок XIX століття цей показник виріс до 4 процентов1. За оцінками демографів, близько 70 відсотків сьогоднішнього населення Західної Європи проживуть більше 65 років, а 30-40 відсотків - понад 80 лет2.

У зв'язку з цим у найближчі три-чотири десятиліття чисельний і віковий склад населення в промислово розвинених країнах зазнає значних змін. Через зниження народжуваності і збільшення тривалості життя прогнозується різке збільшення частки літніх людей і зменшення чисельності населенія3.

«Стабільність» перевернутої піраміди

За оцінками західних фахівців, при збереженні існуючих рівнів народжуваності і смертності в європейських країнах число дітей до 15 років скоротиться до 2050 року на 40 відсотків - до 87 мільйонів, а чисельність людей похилого віку зросте вдвічі - до 169 мільйонів чоловік. Якщо Європа має намір зберегти сьогоднішнє співвідношення вікових груп населення, то їй доведеться прийняти до 2050 року 169 000 000 іммігрантів, переважно з країн Африки і Середнього Востока4. Прогнози демографів свідчать про те, що в найближчі 50 років різко зміниться вікова структура населення в європейських країнах на користь середніх і старших вікових груп (див. рис. 1).

Виходячи з цих вікових характеристик населення промислово розвинених країн, вікову структуру суспільства сьогодні можна представити у вигляді прямокутника, закругленого у верхній частині, оскільки приблизно рівне число людей знаходиться у всіх вікових десятиліттях (тобто однакове число тих, кому 0-9 років, 10 - 19 років, 20-29 років і т.д.). Для порівняння: вікова структура суспільства 1900 року для тієї ж групи країн виглядає як піраміда, оскільки більша кількість людей доводилося на саму молодшу вікову групу, набагато менше людей фіксувалося в працездатному віці і найменша частка людей - в літньому (див. рис. 2).

Більш того, на зміну віковій структурі населення у вигляді прямокутника приходить її новий різновид у формі «перевернутої піраміди»: одну дитину, двох батьків, чотирьох бабусь і дідусів і декількох прадідусів і прабабусь. Середній вік представників двох і більше поколінь при цьому може становити понад 60 років. Підстава вікової піраміди демонструє чисельність дітей, середина - працездатне населення, вершина - літніх і старих людей. При цьому піраміда (М) представляє «молоде суспільство», в якому велику частку населення становлять діти, прямокутник (З) - «зріле суспільство», а перевернута піраміда (П) - «постаріле і старе суспільство» 5.

Складається ситуація у демографічних характеристиках сучасного суспільства означає якісні зміни у структурі часу життя поколінь: збільшується тривалість часу, що проживає в середніх і старших віках і, відповідно, зростають їхні частки в усьому сукупному часу життя кожного покоління.

Згідно з прогнозами ООН, частка осіб у віці 60 років і старше зросте з 8,2 відсотка населення світу в 1950 році до 15 відсотків у 2025 році, а в розвинених країнах може зрости до 30 відсотків. Ще більш високі темпи старіння прогнозуються в європейських країнах.

Дана тенденція повною мірою властива і Росії. На початок 2005 року чисельність громадян пенсійного віку склала 30,4 мільйона чоловік, або 20,3 відсотка від усього населення Росії. Триває стійке зростання чисельності осіб у віці 85 років і старше. Особливо виражений процес старіння населення в європейській частині Росії, де частка осіб пенсійного віку перевищує 23 відсотки. Велика частина людей похилого віку проживають у містах. У той же час серед сільського населення їх частка становить майже 23 відсотка, що на 2,9 процентних пункту перевищує аналогічний показник для населення міст.

Зростаюча частка літніх людей позначається на стійкості пенсійних систем та ринку праці, економічний стан і перспективи медичної допомоги. Ситуація старіючого населення в країнах Європейського союзу потребуватиме до 2035 року залучення в західноєвропейську економіку не менше 35 мільйонів працівників-мігрантів, так як без цього неможливо буде підтримати сучасну пенсійну систему ЄС і його передові економічні позіціі6.

Вікова структура суспільства відображає тип відтворення суспільства (розширений, простий, звужений), питома вага кожної вікової групи, співвідношення економічно активного і непрацездатного населення (діти і літні), або, як його називають фахівці, - коефіцієнт демографічного навантаження (залежності), визначається як відношення числа дітей і людей похилого до чисельності працездатного населення в розрахунку на 1000 осіб. У цілому по Росії цей показник становив у 2003 році величину, рівну 0,6297. При цьому демографічна статистика виділяє коефіцієнт демографічного навантаження (залежності) по окремих віком: молодше працездатного віку (співвідношення дітей до працездатного населення) і старше працездатного віку (співвідношення населення старше працездатного віку до працездатного віку). У цілому по Росії ці показники становили в 2003 році 0,292 і 0,337 соответственно8.

Таким чином, спостерігається стійка тенденція збільшення частки літніх людей у ​​всіх промислово розвинених країнах. У середньому прогнозується збільшення частки осіб старше 65 років більш ніж на 10 процентних пунктів - з 14,3 відсотка у 2000 році до 25,7 відсотка в 2040 році. Очікується, що темпи старіння для таких країн, як Австрія, Німеччина, Канада, Італія, Іспанія, Республіка Корея, Нідерланди, Швейцарія і Японія, будуть особливо бистримі9.

Крім старіння в багатьох країнах відбудеться скорочення чисельності населення. Особливо помітним воно буде в Німеччині, Греції, Італії, Іспанії та Японії, де темпи скорочення загальної чисельності населення за 40-річний період, як очікується, перевищать 10 відсотків. А в таких країнах, як Австралія, Ірландія, Іспанія, Республіка Корея, Нова Зеландія і США, навпаки, чисельність населення зросте більш ніж на 15 процентов10.

Феномен «сивіючого населення» зумовлений низкою причин. З одного боку, підвищення рівня і якості життя, серйозні успіхи в сферах гігієни, медицини праці, охорони здоров'я зумовили істотне збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей за період з 1900 по 2000 роки на 30 лет11. З іншого боку, протягом другої половини ХХ століття спостерігається процес стійкого зниження народжуваності, який привів до того, що в багатьох країнах співвідношення народжених і померлих сьогодні нижче рівня простого заміщення поколінь. Іншими словами, на зміну кожному поколінню приходить наступне покоління меншої чисельності, частка дітей і підлітків у суспільстві неухильно знижується, що викликає структурні зрушення на користь частки осіб старших вікових груп.

Показник цього процесу - коефіцієнт залежності літнього населення, що демонструє відношення числа людей пенсійного віку до числа людей працездатного віку, - має стійку тенденцію до зростання. Зараз цей показник дорівнює приблизно однієї п'ятої для більшості промислово розвинених країн, а до 2040 року його значення досягне однієї третини для країн Східної Європи і 40 відсотків для країн Північної, Південної і Західної Європи.