18. Угорщина
виникла в ході мирної буржуазної революції 1918 р., коли була проголошена державна незалежність. Внаслідок Тріанонського мирного договору 1920 р. Угорщина втратила 2/3 території, в т.ч. і регіони, де угорське населення переважало. Паризький мирний договір 1947 р. підтвердив тріанонські кордони країни. Угорська республіка має 93 тис. кв. км, де проживає 10 млн. осіб. Державним святом країни є День засновника держави Святого Іштвана, що відзначається 20 серпня.
Територія Угорщини складає частину низинної області, розташованої між Карпатами, Альпами і Динаро-Балканськими горами. 84% території лежить на висоті менше 200 м над рівнем моря. Дунай поділяє країну на дві частини: на сході знаходиться Велика Середньо дунайська низовина (Альфьольд), на заході – горбиста рівнина Дунантуль (Трансданубія). Основними водними артеріями країни є Дунай (417 км) і Тиса (595 км). В Угорщині знаходиться одне з найбільших озер в Європі – Балатон (598 кв. км). Нині озеро і його околиці являють собою курортно-туристичний район міжн. значення. Країна багата підземними водами, термальними і лікувальними джерелами. Панівними грунтами в країні є каштанові й підзолисті. Бл. 25% території країни займають чорноземи з гумусовим горизонтом 60 – 80 см. Майже 3/5 земель розорані. Під листяними лісами знаходиться бл. 18% території країни. В Угорщині є 5 національних парків. Один з них – Хортобаль – занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Запаси корисних копалин обмежені. Найбільше значення мають поклади бокситів, лігнітів, а також значною мірою вичерпані природного газу і нафти. Родовища уранових і мідно-поліметалічних руд вже не розробляються.
З 1980-х рр. населення країни зменшується. Середня тривалість життя складає 71,5 рр. Кількість жінок у статево-віковій структурі постійно збільшується. Бл. 60% населення проживає у містах. Пенсійний вік – 62 роки, але жінки народжені до 31 грудня 1946 р. можуть вийти на пенсію раніше. Угорців (мадяр) в країні 97%. Серед меншостей найбільш численними є цигани (190 тис.), німці (62 тис.), словаки (бл. 18 тис.), хорвати (15,6 тис.). Єврейська громада, офіційна статистика яку не відображає, нараховує бл. 55 тис. осіб і є найбільшою у Центрально-Східній Європі. Понад 3 млн. угорців мешкають в сусідніх державах: 1,6 млн. в Румунії, 600 тис. в Словаччині, 350 тис. в Сербії, 170 тис. в Україні, 50 тис. в Австрії, 25 тис. в Хорватії, 10 тис. в Словенії. Ще 1,5 млн. угорців проживають в США, Канаді, Ізраїлі, Австралії, ПАР. 73% населення країни сповідують католицтво і греко-католицтво, 22% є реформатами і протестантами інших напрямів, 4% - лютеранами.
Угорщина – парламентська республіка. Діє Конституція 1949 р. з поправками 1989 і 1997 рр. Країна поділяється на 19 медьє. Особливий статус має столиця. Вищим законодавчим органом є Державні збори – однопалатний парламент, що обирається раз на 4 роки і складається з 386 депутатів. 176 депутатів обираються в одномандатних округах, 152 – за територіальними списками, 58 депутатів отримують мандат згідно з долею голосів, відданих за певну політичну партію. Останні парламентські вибори відбулися у червні 2006 р.
Прем’єр-міністр є основною посадовою особою в країні. Глава держави – президент – має обмежені конституційні повноваження. Обирається парламентом на 5 рр. З 2005 р. президентом є Ласло Шойом. На місцях терміном на 4 рр. обираються мери і муніципальні збори. Вищими судовими органами є Верховний суд (цивільні і кримінальні справи) та Конституційний суд (нагляд за дотриманням Конституції).
Угорська армія налічує 45 тис. Вона формується на основі загальної військової повинності терміном на 6 міс. Поступово відбувається заміна техніки й озброєння радянського виробництва на західну. У м. Тасар розташована американська військова база.
Базовим напрямком зовнішньої політики є інтеграція в євроатлантичні структури. Багато уваги приділяється підтримці добросусідських відносин з суміжними країнами, захисту прав угорської меншини закордоном. Країна є одним з засновників Вишеградської групи, Дунайської комісії (штаб-квартира знаходиться в Будапешті).
Угорщина відноситься до середньо розвинених індустріально-аграрних країн. За останні два десятиліття йшов інтенсивний процес скорочення державного сектору. У держвласності залишилися переважно лісгоспи і транспортні компанії «Волан». Бл. третини угорських підприємств належить іноземцям. Особливо значним є представництво іноземного капіталу в комунікації і зв’язку (90%), банківсько-фінансовому секторі (70%), енергетиці країни (60%), добувній промисловості (бл. 70%).
У промисловості найбільші розвиненими є обробні галузі – автомобіле-, станко- і приборобудування, харчова промисловість і нафтохімія. Після спаду в 1990-х рр. стабілізується виробництво в металургії та легковій промисловості, що працює на давальницькій сировині. Промисловість має експортне спрямування. На експорт йде більше половини промислової продукції, а великі підприємства експортують її до 80%.
Добувна промисловість за 1990-ті рр. знизила свої показники. У країні добувається бл. 1 млн. т. бокситів (максимум 2, 9 у 1983 р.), бл. 1,5 млн. т. антрациту (у 1986 р. 2,6), бл. 15 млн. т. бурого вугілля (у 1986 р. понад 21), бл. 3,5 млн. т. нафти і 4,5 млрд. м3 природного газу.
С/г країни продовжує знаходитися у фазі трансформації. Подрібнення господарств, недостатнє фінансування, а також ряд засух призвели до падіння с/г виробництва. Кооперативи у 1990-х рр. були розпущені, а землі повернені колишнім власникам. Основними напрямками його розвитку є виробництво кукурудзи, пшениці, м’яса, овочів, фруктів, вина. Більше 60% прибутків с/г забезпечує тваринництво. Найбільш розвиненими є свинарство, розведення ВРХ, птахівництво. Поголів свиней складає бл. 5 млн. голів, ВРХ – бл. 900 тис., птиці – 31 млн. Культивується вівчарство (бл. 900 тис. голів) і розведення риб у штучних водоймах, які займають бл. 03% території країни.
Основним джерелом енергії є теплова – бл. 60%. В країні з 1983 р. працює атомна електростанція в Паксі (на південь від Будапешта). Її чотири реактори виробляють понад 35% енергії, що споживається в Угорщині.
Основним видом транспорту є автомобільний. Продовжується будівництво швидкісних магістралей – т.зв. хельсінкських транспортних коридорів, що відповідають європейським вимогам. У Будапешті є річковий порт і аеропорт «Ферихедь». Країна є транзитною для постачання нафти і природного газу.
Однією з галузей, що найбільш динамічно розвиваються, є туризм. У ній створюється майже 10% ВВП країни. В країну щорічно прибувають від 10 до 15 млн. туристів. Зовнішня торгівля з 1990-х рр. має пасивне сальдо. Найбільш значимими торгівельними партнерами є Німеччина (майже 30%), Австрія (7%), Італія (6,7%), Франція (5,2%). За надходженням іноземних інвестицій Угорщина у ЦСЄ поступається лише Польщі й Чехії.
19. Словаччина виникла 1 січня 1993 р. внаслідок схвалення Федеральними зборами ЧСФР Закону про припинення існування Чехословацької Федерації. Словацька республіка займає територію понад 49 тис. кв. км, де проживає 5, 43 млн. осіб. Одним з національних свят є День утворення СР 1 січня.
Майже 70% території розташовано в області Західних Карпат – низьких і середньовисотних гір. Лише Високі Татри на півночі країни мають високі скалисті вершини. Тут розташована гора Герлаховськи-Штит (2655 м) – найвища точка Карпат. Низовини займають невеликі площі на південному заході – Подунайська низовина – та на південному сході – Потиська низовина. Основні річки – Ваг (350 км), Нітра та ін. належать до басейну Дунаю (172 км на території країни). Південні схили гір вкриті листяними і змішаними лісами, північні – хвойними. Поклади бурого вугілля і лігнітів зосереджені на південному заході, металічних руд (заліза, марганцю, поліметалів), сурми і магнезиту знаходяться в Словацьких рудних горах. Для країни характерний помірно континентальний клімат.
Середня тривалість життя складає 74,2 роки. Чоловіки виходять на пенсію в 60 років, жінки – в 53 – 57 залежно від числа дітей. Міське населення переважає – 57%. Словаки складають 85,8% населення, угорці – 9,7%, цигани – 1,7%, чехи – 0,8%. В країні проживають також русини, українці, росіяни, німці та ін. За віровизнанням 70% населення католики, 7% відноситься до словацької євангелічної церкви. В країні також представлені греко-католицька (4%), реформатська (2%), православна та інші церква.
Словаччина – парламентська республіка. Діє Конституція 1992 р. Адміністративно країна поділяється на 8 областей і 79 районів. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент – Національна рада. Вона складається з 150 депутатів, обирається терміном на 4 роки за пропорційною системою. Партії необхідно набрати не менше 5% голосів, коаліції з 2 – 4 партій – 7%, коаліції з 5 і більше партій – 10%. Останні парламентські вибори відбулися 20 червня 2008 р. Перемогла Соціал-демократична партія на чолі з нинішнім прем’єр-міністром Робертом Фіцо – 29,14%. Друге місце посів Словацький демократичний і християнський союз на чолі з Мікулашем Дуриндою – 18,35%. Наступні місця дісталися Словацькій націоналістичній партії (виступає проти інтеграції Словаччини в ЄС і НАТО) та Партії угорської коаліції (лідер – Бела Бугер), які набрали понад 11%.
Вищим органом виконавчої влади є уряд, який очолює прем’єр-міністр. Уряд формується парламентом, є відповідальним перед ним. Глава держави – президент. Обирається на 5-ти річний термін. Зараз президентом є Іван Гашпарович. З 1999 р. політична роль президента посилилася завдяки впровадженню загальних і прямих виборів. До цього президент обирався 3/5 голосів у парламенті. Президент може розпустити парламент у трьох випадках: якщо у випадку винесення вотуму недовіри три послідовні спроби парламенту сформувати уряд завершуються невдачею; якщо парламент не приймає підтримуваний урядом законопроект, зв’язаний з вотумом недовіри; якщо парламент не може схвалити будь-який законопроект протягом 3-х місяців.
Чисельність збройних сил – близько 25 тис. Формуються за контрактом. Витрати на оборону складають 2% від ВВП. Словацька економіка почала відновлюватися з 1994 р. В структурі промислового виробництва ключові позиції належать машинобудуванню, металургії, металообробці, харчовій промисловості, електротехніці й хімічній промисловості. Значні масштаби мають целюлозно-паперова і текстильна промисловість. На добувну промисловість припадає лише 1% промислового виробництва. До найбільш крупних підприємств відносяться нафтохімічний комбінат «Словнафт» у Братиславі, хімкомбінат в м. Шаля, Східнословацький металургійний комбінат в Кошице, алюмінієвий комбінат у м. Жіар-над-Гроном. 50% електроенергії в країні виробляється на АЕС в Ясловські-Богуниці і Моховці.
Після аграрних перетворень 1990-х рр. провідну роль почали відігравати приватні підприємства. На родючих долинах вирощують пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, тютюн, цукровий буряк, розвинене плодівництво і виноградарство. У південних районах розводять головним чином свиней, ВРХ, птицю, в горах овець і м’ясну худобу.
Провідний транспорт – залізничний. Судноплавство здійснюється лише по Дунаю. Значну роль відіграє Словаччина у транзиті російської нафти і природного газу на захід. Зростає роль в економіці країни туризму. Провідну роль відіграють лікувально-оздоровчий і гірськолижний туризм. Словаччина знаменита своїми бальнеологічними курортами. Торгівельне сальдо пасивне. Провідними партнерами у зовнішній торгівлі є Німеччина – 25,8%, Чехія – 15,8%, РФ – 8,4%, Італія – 7,5%. .