65

Розділ іі. Експериментальне вивчення педагогічних умов виховання гуманних взаємин старших дошкільників

1. Визначення рівня взаємин дітей старшої групи.

Експериментальне дослідження проводилося на базі дошкільного навчального закладу № 23 «Берізка», м. Рівного. Експериментальною роботою було охоплено 30 дітей старшої групи (експериментальної та контрольної) (див. дод. А).

Мета констатувального етапу експерименту: виявити рівень розвитку гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку в сюжетно-рольовій грі.

Відповідно до мети констатувального етапу були визначені такі завдання:

1. виявити стан взаємин дітей у колективі;

2. з’ясувати уявлення дітей про гуманні взаємини;

3. визначити рівні сформованості гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку в сюжетно-рольових іграх.

Для здійснення яких були використані такі методи: методика соціометрії, бесіда з дітьми та психолого-педагогічне спостереження.

Щоб виконати перше завдання констатувального етапу експерименту ми використали соціометричне дослідження в основу якого покладена гра «Два будиночки». Для проведення гри ми підготували аркуш паперу з намальованими будиночками. Один із них – великий, красивий, червоного кольору, а інший – маленький, непоказний, чорного кольору. Експериментатор показував дитині обидві картинки і говорив: «Подивись на ці будиночки. В червоному будинку багато різних іграшок та книжок, а в чорному – нічого немає. Уяви собі, що ти живеш у червоному будиночку і можеш запрошувати до себе в гості всіх кого захочеш. Подумай, кого з дітей своєї групи ти б запросив до себе в гості, а кого поселив би у чорний будиночок». Після інструкції відмічали тих дітей, які дитина бере до себе в будинок, і тих, кого вона хоче поселити в чорний будинок. По закінченню гри у дітей запитували, чи не хочуть вони когось поміняти місцями, чи нікого не забули. В результаті такого опитування ніяких змін діти не робили.

З результатів проведеної гри склали матрицю виборів (див. дод. Б).

На основі отриманих даних побудували соціограму відносин дітей старшого дошкільного віку (див. дод. В). Дана соціограма експериментальної групи дозволяє нам побачити становище дітей у групі. Так трикутником ми позначили хлопчиків, а кружечком – дівчаток. Лінії та стрілки вказують на вибір дитини та його спрямованість. Від благополуччя дитини в групі залежить її самооцінка, ефективність засвоєння моральних норм взаємин. Залежно від характеру цих взаємин розрізняють такі статусні категорії:

І. «Зірки» – 2 дитини. Такими дітьми захоплюються через їхню красу, уміння швидко і точно оцінювати ситуацію, брати на себе відповідальність, головні ролі у грі, легко знаходять спільну мову з однолітками.

ІІ. «Прийняті» – 5 дітей. Такі діти шукають можливості для встановлення стосунків із «зіркою» вдаючись до підлещування, підкорення. До таких дітей вони проявляють симпатію. «Прийняті» інколи виконують другорядні ролі в грі. Відповідно легко встановлюють контакт з іншими, є досить цікавими для них.

ІІІ. «Неприйняті» – 7 дітей. У ставленні до себе вони часто відчувають незацікавленість або зневажливу поблажливість ровесників. У грі виконують другорядні ролі, переважно граються парами. З багатьох причин у таких дітей накопичується образа, готовність повстати проти нав’язливих умов життя у групі.

IV. «Ізольовані» – 1 дитини. Ці діти переживають емоційний голод у спілкуванні з однолітками, загострено сприймають життєві реалії, надто емоційно виражають своє ставлення до ровесників. Можуть обожнювати когось із групи за реальні або ним вигадані якості, чи ненавидіти за зневагу до своєї персони. Такі діти грають в самоті, вони є відчуженими в групі, їм важко у спілкуванні з оточуючими, нелегко і їм з ними.

На основі статусних категорій ми визначили рівень згуртованості: співвіднесли число членів групи, що знаходяться в сприятливих статусних категоріях: «зірок» (І) та «прийнятих» (ІІ), з числом членів групи, що опинилися в несприятливих статусних категоріях: «неприйнятих» (ІІІ) та «ізольованих» (ІV). Рівень згуртованості вважається високим при І + ІІ > ІІІ + + ІV; середній при І + ІІ = ІІІ + ІV (або при незначному розходженні); низький при І + ІІ < ІІІ + ІV. Звідси 2 + 5 = 7 + 1, тобто рівень згуртованості даної групи середній.

Емоційне самопочуття дітей у системі особистісних взаємин залежить і від числа взаємних виборів. Тому ми визначили коефіцієнт взаємності:

(КВ): КВ = (Р1/Р)×100%, де Р – загальна кількість виборів, зроблених в експерименті, а Р1 – число взаємних виборів. Наприклад КВ = (13 : 39) × 100% = 33%. Виходячи з обрахунків, ми помітили, що коефіцієнт взаємності дітей у групі низький.

Провівши соціометричне дослідження дітей контрольної групи склали матрицю виборів (див. дод. Г) та побудували соціограму взаємин старших дошкільників (див. дод. Д). З’ясували, що в статусній категорії «зірки» знаходиться 3 дитини, «прийняті» – 4, «неприйняті» – 6, в «ізольованій» – 2 дитини. Звідси визначили рівень згуртованості – середній. Обчисливши коефіцієнт взаємності виборів дітей помітили, що він у даній групі теж низький.

Причинами таких низьких показників в обох досліджуваних групах, на нашу думку, є недостатнє прагнення вихователів вивчати реальні взаємини дітей і враховувати їх у своїй роботі, підтримувати і розвивати особисті симпатії і схильності дітей один до одного.

Щоб з’ясувати уявлення дітей про гуманні взаємини було проведено бесіду за такими питаннями:

1. Як ти розумієш слово добрий, справедливий?

2. Назви дітей з якими ти дружиш і чому?

3. Чим найбільше ви любите займатися з друзями?

4. Якою повинна бути хороша людина?

Бесіда з дітьми проводилась в груповій кімнаті, в другій половині дня. Вона проходила в 2 етапи, тривалістю 2 дні. На першому етапі задавалися питання розумового характеру («Чим найбільше ви любите займатися з друзями?»). На другому етапі проводилось розв’язання проблемних ситуацій, спрямованих на розвиток логічного мислення («Щоб ти зробив, якби ти грав у «Будівельників» з іншими дітьми і комусь не вистачило б кубиків на будівництво? А якби тобі теж потрібні були кубики?»). Щоб зацікавити дітей, залучити до процесу роботи, в групу надіслали поштовий конверт, в якому знаходився лист, адресований дітям. В ньому писалося: «Дитячий гумористичний журнал «Єралаш» проводить акцію «Милосердя», ті діти, які швидше за всіх і правильно дадуть відповідь на запитання, виграють нові іграшки. Їх вони зможуть подарувати дитячому будинку, тим самим вони порадують дітей у яких немає батьків». Дітей ця пропозиція дуже зацікавила і вони охоче відповідали на запропоновані питання.

Аналізуючи відповіді дітей на першому етапі можна відзначити, що в цілому вони не багаті. В основному діти користуються двома визначеннями: «добрий» і «хороший». Говорячи про те, якою повинна бути хороша людина, в першу чергу говорили «доброю» і називали таку якість, як вміння дружити і гратися, бути веселим, не жадібним, нікого не ображати (Сергій М., Вероніка Р., Діма Б., Даша Я.). У 50 % дітей експериментальної та контрольної груп виникало утруднення при відповіді на запитання: «Як ти розумієш слово справедливий?». Відповіді «не знаю» зустрічаються найчастіше (Артем У., Дарина М., Рома В., Настя П.). Цей факт говорить про те, що у дітей відсутній поділ різних якостей особистості і відносин. Ще 50 % дітей обох груп назвали такі якості, як ласкавий, турботливий, але при їх поясненні приходили до одного слова «добрий» (Вадим Ч., Карина Т., Настя П., Даша Я.) (див. дод. Е).

Отже, у дітей дошкільного віку відсутнє розмежування основних гуманних відносин, всі гуманні якості і відносини укладені в одному понятті «хороший».

Другий етап визначення уявлень дітей про гуманні взаємини проходив у вигляді розв’язання проблемних ситуацій. Діти вирішували такі ситуації:

1. Діти гралися в групі, їм було дуже весело, а один хлопчик сидів дуже сумний. Щоб ти зробив (ла)?

2. Якщо б ти грав (ла) в «Будівельників» з іншими дітьми, і комусь не вистачило б кубиків на будівлю, щоб ти зробив (ла)? А якби і тобі потрібні були кубики?

3. Якщо б ти гуляв (ла) на ділянці дитячого садка разом з іншими дітьми і раптом хтось із дітей впав біля тебе і сильно забився, щоб ти зробив (ла)? Як бити вчинив (ла)?

Вирішуючи першу ситуацію, діти показали велику активність, самостійність у взаєминах. 80% дітей говорили про те, що, якщо б вони помітили, що хтось з дітей сидить сумний, вони б постаралися розвеселити його – дати іграшку, книжку, запросили б пограти разом (Віка С., Карина Т.,Саша Т. та ін.). 20 % дітей сформулювали запропоноване словесне звернення до товариша, як вираження співчуття, дбайливості: «Чому ти сумний? Тебе хтось образив?» (Ернеста М., Сергій М., Віка Щ.). Діти контрольної групи справилися з завдання майже однаково: 70% (Валерія Г., Діма В., Карина С., Олег С.) дітей постаралися б розвеселити, а 30% (Діма Б., Даша Я.) виразили дбайливе ставлення та співчуття до однолітків.

Друга ситуація викликала у дітей експериментальної групи труднощі, тому вони вирішували його формально: якщо дві дитини будували кожен свій будиночок, значить вони і повинні були їх добудовувати. І тому шукали вихід по лінії пошуків відсутнього матеріалу, забуваючи при цьому про шлях взаємного спілкування. Тільки двоє дітей (13%) вирішили, що можна поділитися кубиками, побудувати обом будиночки меншого розміру, або побудувати спільно один будинок (Сергій М., Ернеста М.). Діти ж контрольної групи показали дещо кращі показники, так 4 дитини – 46% (Діма Б., Даша Я., Рома В.) вирішили, що можна поділитися кубиками або побудувати спільний будинок. А всі інші шукали додатковий матеріал для будівлі.

Відповідаючи на третє питання, 50 % дітей, не замислюючись, сказали, що вони повідомили б вихователям, що їхній товариш упав (Вероніка Р., Оля Б., Оля Ш. та ін.). Після додаткового питання: «А якщо вихователька була б на іншій стороні ділянки або пішла б у групу по справі?» і т.п. – діти намагалися знайти різні шляхи з боку дорослих (пошукати виховательку, покликати іншу, покликати медсестру і т.п.), але не здогадувалися, що насамперед треба було підняти товариша, посадити його на лавку, сказати втішне слово. Тільки 30% дітей сказали, що вони підняли б дитину, посадили б її, а якщо не змогли б, то покликали б хлопців, які були близько. Тільки потім діти планували звернутися до вихователя або медичної сестри. І лише 20% дітей сказали, що вони запитали б у товариша, чи йому боляче, обережно підняли б його, посадили б на лавку, а потім повідомили б вихователя або медичну сестру. Аналогічно вирішували ситуацію діти контрольної групи. Відповіді дітей представлені у дод. Ж.

Отже, уявлення дітей про гуманні відносини не багаті, через це вони не можуть самі знайти вихід з проблемної ситуації і тому звертаються за допомогою до дорослих.

Вирішенню наступного завдання передувала методика психолого-педагогічного спостереження, яка полягає у систематичному і цілеспрямованому спостереженні за поведінкою та взаєминами дітей у спільних іграх, в нашому випадку сюжетно-рольових. Спостерігаючи за іграми, ми спробували з’ясувати рівні гуманних відносини дітей в сюжетно-рольових іграх.

Спостереження проводилось щоденно у другій половині дня протягом 10 днів по 30 – 45 хвилин. Було проведено 4 сюжетно-рольових ігор: «Сім'я», «Лікарня», «Будівельники», «Магазин» у спеціально організованих ігрових зонах з різноманітними атрибутами для кожної гри.

Результати спостереженнь заносили в таблиці рівнів гуманних взаємин дітей у грі: таблиця 1 (див. дод. К), таблиця 2 (див. дод. Л).

На основі спостережень, згідно таблиць, можна визначити ІІІ рівні гуманних взаємин дітей в сюжетно-рольовій грі:

Високий: діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, співчувати, втішати, виконують правила гри, дотримуються моральних норм поведінки, діляться іграшками, надають посильну допомогу тим хто її потребує, демонструють властиві їм способи емоційних виявів. Ласкава інтонація, схвильований голос, відповідна міміка свідчать про щирість переживань дітей.

Середній: діти з позитивного боку виявляють себе у взаєминах з ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил тієї чи іншої сюжетно-рольової гри не стійке. Не рідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі. Діти переважно не виявляли гуманного ставлення у грі, їх спілкування зводиться до привітного і ввічливого без вираження емоційно-моральних проявів.

Низький: діти не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками, ігрових правил не дотримуються. Не рідко у поводженні з ровесниками грубі.

Наведемо приклад. При розподілі ролей діти, незважаючи на те, що багато хто хотів зайняти провідні ролі, змогли домовитися між собою і шанобливо поставилися до бажань інших. В ході гри відбувалося взаємодія дітей: наприклад, діти, що грають в «Сім'ю», відвідували «Магазин», «Будівельники» заходили в гості до граючих в «Сім'ю», відвідували «Лікарню», де їм надавали медичну допомогу і т.д.

Прагнучи правильно виконати взяту на себе роль в грі, діти були ввічливі, доброзичливі. Наприклад, гра «Магазин», покупець (Іван Д.): – «Здрастуйте, дайте мені, будь ласка, морозиво». Продавець Оля Б.: «Візьміть, будь ласка». Виявляють турботу, увагу, співчуття («Лікарня», лікар Дарина М., доброзичливо розмовляє з пацієнтом, заспокоює його). Дотримуються правил моральної поведінки, стають у чергу.

В цілому всі взаємини між дітьми доброзичливі. Але нерідко їх дії і вчинки позбавлені чуттєвої основи, яка необхідна для виникнення і розвитку різних гуманних взаємин, нерідко виникають конфлікти через невміння дітей співпереживати, поступатися, бути уважними до товаришів. Лише іноді в спостережуваної грі простежувалися справжні гуманні відносини (гра «Магазин» – Сергію М., не вистачало грошей, щоб купити іграшку, тоді Ернеста М. запропонувала позичити йому грошей, у неї уважне ставлення, вміння зрозуміти становище інших і поставити себе на їх місце.).

Наприклад, «лікар» прийшов додому до «хворої» і майже з порога запитує: «Що у вас болить?». «Хвора» повчальним тоном зауважує: «А привітатися забули?». Дарина, бажаючи долучитися до гри «Лікарня», з голосними стогонами «Я хвора, ой, ой!» підходить до тих, хто вже грається. На її стогін спочатку ніхто не зважає, потім Віка («лікар») байдуже, навіть суворо каже: «Не заважай, бачиш, я роблю операцію». Але Даринка продовжує жалібно стогнати: «Ой, ой, мені погано!». «Лікар», нарешті зглянулася: «Ну, гаразд, почекай трохи, полікуємо тебе».

Як бачимо, виконуючи ту чи іншу роль, діти сумлінно здійснюють передбачені нею обов’язки, моделюючи певні стосунки дорослих. Але при цьому нема емоційного контакту – підгрунття морального змісту гри. Навіть там, де роль передбачає прояв гуманних почуттів, наприклад, у спілкуванні лікаря з пацієнтом, діти обмежуються радше ескізними, ніж справжніми емоціями. Як правило, вони орієнтовані на відтворення необхідної сукупності дій.

Отже, в сюжетно-рольових іграх спостерігалися, в основному, взаємовідносини, обумовлені правилами гри, лише іноді ці взаємини набували гуманістичну спрямованість.

З усього розмаїття гуманних відносин, такі як чуйність, доброзичливість, дбайливість, справедливість, співчуття, уважність, ми спостерігали їх прояв лише у 3 дітей – високий рівень гуманних взаємин, до середнього і низького потрапило – по 6 дітей.

В результаті чого визначили відсоткове значення кількості дітей експериментальної групи, які знаходяться на тому чи іншому рівні взаємин. На основі отриманих даних склали діаграму, яку відобразили на рисунку 1.1. Звідки чітко видно, що до високого рівня потрапило 20% дітей, до середнього і низького – по 40%.

Рис. 1.1. Стан розвитку гуманних взаємин дітей експериментальної групи у сюжетно-рольовій грі до формувального експерименту.

Аналізуючи дані контрольної групи дітей визначили, що 5 дітей – високий рівень гуманних взаємин, 8 – середній, 2 дитини потрапило до низького рівня взаємин. Результати даних зобразили на рис. 1.2. у відсотковому співвідношенні. Звідки видно, що високий рівень – 33% дітей, середній – 54%, і 13% дітей потрапило до низького рівня прояву гуманних взаємин у грі.

Рис. 1.2. Стан розвитку гуманних взаємин дітей контрольної групи у сюжетно-рольовій грі до формувального експерименту .

Виходячи з результатів спостереження вино, що значна кількість дітей не вміє встановлювати та підтримувати позитивні стосунки з товаришами, для їхніх контактів властива короткочасність і несталість, не дотримання правил гри.

Порівняння одержаних рівнів дитячих взаємин в ігровій діяльності з відповідними показниками, зафіксованими у дослідженнях Л. Артемової, виявило істотну їх не відповідність. Причинами такої розбіжності на нашу думку, є:

• недостатнє прагнення вихователів вивчати реальні дитячі взаємини і враховувати їх у своїй роботі, підтримувати і розвивати особисті симпатії і схильності дітей один до одного;

• у практиці не завжди повністю використовуються виховні можливості ігрової діяльності дітей. Розвиток гуманних взаємин потребує від педагога уважного ставлення до ігор дітей, особистої зацікавленості в них;

• вихователі старших груп застосовують одноманітні методи керування іграми і дитячими взаєминами, недостатньо враховують вікові особливості.

Результати досліджень показали, що робота по формуванню у дітей гуманних взаємин проводиться не в повному обсязі. Вихователі приділяють мало уваги сюжетно-рольовим іграм, як найважливішому засобу розвитку у дітей гуманних взаємин. Одноманітні, незмістовні, короткочасні ігри не відповідали своїм виховним функціям, що й призвело до не високих показників розвитку взаємин дітей у спільній ігровій діяльності. Гуманні взаємини у дітей сформовані на середньому рівні тому, що у дітей ще недостатньо розвинені активність, самостійність, здатність орієнтуватися в гуманних відносинах, здебільшого їх судження не збігаються з реальними вчинками.