- •1. Основи психології і педагогіки як складові соціально-гуманітарної та психолого-педагогічної підготовки економістів і банкірів в Україні.
- •2. Структура, фази, засоби спілкування.
- •3. Що означає поняття «біхевіоризм»?
- •4. Що означає поняття «сурдопедагогіка»?
- •1. Роль психології та педагогіки у майбутній професійній діяльності фахівця фінансово-економічного спрямування.
- •2. Педагогічні ідеї я. А. Коменського.
- •3. Що означає поняття «самовиховання»?
- •Що означає поняття «дидактика»?
- •1. Основні категорії (поняття) психології. Галузі психології.
- •2. Функції спілкування.
- •3. Що означає поняття «психіка»?
- •4. Що означає поняття «освіта»?
- •1. Основні напрямки психології у хх ст.
- •2. Засоби спілкування.
- •3. Що означає поняття «свідомість»?
- •4. Що означає поняття «педагогіка»?
- •1. Педагогіка як наука та історія її розвитку. Основні етапи розвитку педагогіки як науки
- •2. Мистецтво ведення переговорів.
- •Що означає поняття «самоосвіта»? Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла. Шляхи самоосвіти
- •1. Вплив спадковості і середовища на формування особистості.
- •2. Школа і педагогічна думка в епоху середньовіччя та Відродження.
- •3. Що означає поняття «соціалізація»?
- •4. Що означає поняття «навички»?
- •1. Мозок, його будова і функції.
- •[Ред.]Стовбур мозку
- •[Ред.]Оболонки головного мозку
- •[Ред.]Структурні частини мозку
- •2. Освіта України хvі – початку хх ст.
- •3. Що означає поняття «особистість»?
- •4. Що означає поняття «гуманізм»?
- •1. Психіка, перша та друга сигнальні системи, поведінка людини.
- •2. Культурний та освітній розквіт Київської Русі.
- •Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- •3. Що означає поняття «біхевіоризм»?попередній варіант
- •4. Що означає поняття «адаптація»?
- •Поняття про мислення. Особливості розвитку творчого мислення.
- •2. Система освіти в незалежній Україні.
- •3. Що означає поняття «когнітивна психологія»?
- •4. Що означає поняття «гуманізм»?
- •Значення мовлення у житті людини.
- •2. Психологія формування особистої кар’єри.
- •2. Історичні організаційні форми навчання та їх трансформації в сучасні вітчизняні.
- •1. Пізнавальні процеси та комунікативні процеси.
- •2. Вимоги до написання резюме:
- •2. Система освіти в незалежній Україні.
- •2. Мета та основні завдання
- •2. Вимоги до написання резюме:
- •1. Поняття про творчість.
- •2. Педагогічні ідеї я.-а. Коменського.
- •3. Що означає поняття «комунікація»?
- •1. Психологія як наука, історія розвитку, основні категорії.
- •2. Вимоги до написання резюме.
- •3. Що означає поняття «біхевіоризм»?
- •4. Що означає поняття «педагогіка»?
- •1. Психологічна структура особистості.
- •Фізіологічні потреби
- •Потреби безпеки та захисту.
- •Потреби приналежності і любові.
- •Потреби самоповаги.
- •Потреби самоактуалізації.
- •2 Діяльність як форма активності особистості. Діяльність та увага
- •4. Що означає поняття «навчання»?
- •3. Що означає поняття «толерантність»?
- •1. Формування «я-концепції» особистості.
- •2. Психологія формування особистої кар’єри.
- •3. Що означає поняття «ейфорія»?
- •4. Що означає поняття «навички»?
- •Загальна уява про здібності. Поняття обдарованості
- •2. Учасники Болонського процесу
- •3. Що означає поняття «ієрархія»?
- •4. Що означає поняття «темперамент»?
- •1. Діяльність як форма активності особистості. Діяльність та увага.
- •2. Система потреб особистості за а. Маслоу.
- •3. Що означає поняття «онтогенез»?
- •1. Знання, уміння та навички як структурні елементи діяльності.
2. Учасники Болонського процесу
Після прийняття Болонської декларації було створено офіційні структури, в основу яких покладено дві групи: "велику" і "малу робочу". До першої групи увійшли представники (по 1-2 особи) від кожної країни, що підписала декларацію. До другої, яку називають Керівним комітетом, увійшли: 1) делеговані члени від держав, що головують в ЄС у період між зустрічами міністрів (1999 рік - м. Болонья; 2001 рік - м. Прага; 2003 рік - м. Берлін); її називають "розширеною трійкою ЄС" (Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, представник від Чеської Республіки - країни, яка приймала міністрів у 2001 році; 2) члени Європейської Комісії; 3) делегати двох європейських організацій - Асоціації європейських університетів і Конфедерації спілок ректорів ЄС (Confederation of EU Rektors' Conferences).
На засідання обох груп запрошують членів різних неурядових організацій, які відображають інтереси університетських і студентських спільнот.
Уже сьогодні до Болонського процесу залучено багатьох фізичних та юридичних осіб. Склад учасників постійно розширюється. Це збільшує шанси на успіх процесу, але, зрозуміло, не полегшує вирішення завдань, спрямованих на досягнення його цілей. Болонський процес іноді називають процесом консалтингу зі зближення політиків і провайдерів, студентів і роботодавців. Це - "сузір'я" виробників вищої освіти, її користувачів та менеджерів, або - форма загальноєвропейського соціального діалогу.
Від відповідальних осіб на всіх рівнях вимагають ґрунтовних знань сучасних ролі та потреб вищої освіти в наростаючому динамізмі змін та умов невизначеності, що поширюються.
Як визнають зарубіжні експерти, головне в Болонському процесі - діяльність незалежних агентств поза офіційними структурами. Саме вона є сутністю змін. Найбільш інноваційним їх елементом є поточний діалог між урядовими колами і спільнотою вищої школи. В одному з коментарів Болонської декларації йдеться про те, що вона "...визнає вирішальну роль освітньої спільноти в успіху Болонського процесу". У ній заявлено, що співробітництво між урядами має здійснюватися у взаємодії з "неурядовими європейськими організаціями, компетентними у сфері вищої освіти". Уряди очікують від університетів позитивного відгуку та значного внеску в успіх їх прагнень. Зрозуміло, що вищі навчальні заклади мають унікальну можливість формувати своє майбутнє в Європі і відігравати вирішальну роль у розвитку та реалізації Болонського процесу[3, c. 10-12].
Університети та інші вищі навчальні заклади - суб'єкти, а не об'єкти формування постболонського простору. Активно долучається до процесу національні студентські спілки Європи. На зустрічі міністрів у Празі схвалено ініціативу європейських студентів щодо участі їх у структурній реформі як "компетентних, активних і творчих партнерів". У Гетеборзькій декларації студентів від 25 березня 2001 року проголошено, що "участь студентів у Болонському процесі є одним із ключових кроків до постійного та більш упорядкованого залучення студентів у всі структури, що приймають рішення, та в дискусійні форуми з питань вищої освіти на громадському рівні".
Конструктивні агенти розпочатої реформи такі:
• Асоціація європейських університетів;
• Європейська асоціація університетів (EAU), створена в Болоньї 2000 року;
• Національні студентські спілки Європи (ESIB);
• Європейська асоціація міжнародної освіти (EAIE);
• Конфедерація спілок ректорів ЄС;
• Союзи ректорів Данії, Іспанії;
• Асоціація студентів Австрії;
• Французький національний фонд освіти у сфері управління (FNEGE);
• Асоціація політичних інститутів Фінляндії;
• Європейське товариство інженерної освіти (SEFI);
• Європейська асоціація вищих навчальних закладів - коледжів, політехнічних інститутів та вищих навчальних закладів професійної освіти (EURASHE);
• Генеральна дирекція ЄС з освіти та культури;
• Університет у м. Саламанка;
• Європейська мережа організації контролю якості (ENQA);
• робочі групи мережі NARIС/ENIC за підсумками Болонської декларації тощо.
Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон "Про вищу освіту" та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали "внутрішній" характер і переважно зводилися до "прилаштування" системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором.
Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення, яке б ґрунтувалося на потребі проведення зазначених реформ та було покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в Європейський простір[14, c. 68-69].