1.Сутність та основні етапи організації проведення досліджень

Складність наукових досліджень, комплексність і тривалість виконання зумовлюють необхідність у виділенні основних етапів організації досліджень:

-         визначення проблеми та її конкретизація;

-         попередня розробка теоретичних положень;

-         вивчення історико-економічного та сучасного стану опрацьованості проблеми;

-         збір, систематизація та вивчення інформації;

-         розробка гіпотези;

-         визначення методики та методів дослідження;

-         складання робочого плану;

-         опрацювання інформації;

-         розробка висновків і пропозицій;

-         письмове викладення матеріалів дослідження;

-         обговорення ходу та результатів дослідження, рецензування;

-         впровадження результатів дослідження.

Послідовне чергування етапів необхідне, коли складність дослідження потребує розділити його на кілька самостійних частин. Дотримання послідовності етапів сприяє формування у дослідника  вміння планувати й організовувати свою працю.

2. Вибір проблеми та вимоги до обґрунтування теми,а такожїї конкретизація.

Дослідницька робота – особливий вид творчої діяльності. Дослідницька робота розпочинається з вибору проблеми або теми дослідження. Проблему або тему наукових досліджень вибирають, виходячи з фахової готовності та зацікавленості: планів науково-дослідних робіт установи, цільових комплексних, галузевих і регіональних науково- технічних програм. Суть проблеми полягає в тому, щоби чітко, стисло та лаконічно показати різницю між дійсним станом ситуації та бажаним результатом.

Однією з головних вимог, що обов’язково ставиться перед дослідницькою роботою, є її актуальність – важливість, необхідність вирішення саме зараз. Під час оцінювання прикладних наукових розробок найбільш актуальною визначається тема, що може забезпечити найбільший економічний ефект.

Визначення мети і завдань наукового дослідження – один із важливих творчих етапів вирішення проблеми. Мета дослідження – це кінцевий результат, на досягнення якого воно спрямоване. Завдання підпорядковуються основіній меті і спрямовані на послідовне її досягнення. Під об’єктом у наукових дослідженнях зазвичай розуміють процес або явище, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання. Предметом виступає явище або процес, що знаходиться в межах об’єкта та розглядається як елемент, частина об’єкта дослідження.

Під час формулювання проблеми є вивчення стану наукових розробок у цьому напрямку, у процесі якого дослідник повинен зробити систематизацію, відповідно розподіливши:

-   знання, що набули загального визнання наукової спільноти та перевірені на практиці;

-   питання, які є недостатньо розробленими і вимагають наукового обґрунтування;

-   невирішені питання, сформульовані у процесі теоретичного осмислення, запропоновані практикою або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід при початковому ознайомленні з літературою дає можливість з’ясувати зміст проблеми, її зв’язок із загальними тенденціями розвитку предмета дослідження, його об’єктивними закономірностями

3. Роль інформації у наукових дослідженнях

Усвідомлення всеосяжності інформації в природі та су­спільних явищах стало об’єктивним чинником виникнення нового фундаментального методу наукового пізнання - інфор­маційного підкоду, який дає змогу дослідити об’єкти, процеси та явища з інформаційного погляду, виявити нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та зако­номірностей інформаційних процесів.

Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну бага­торівневу інформаційну систему, яку утворюють три взаємопов’язані системи нижчого рівня: система "Природа", си­стема "Людина" і система "Суспільство". Кожна з цих підси­стем є, по суті, інформаційною. Інформаційна система "Лю­дина" посідає центральне місце в інформаційній моделі су­часного світу, оскільки саме через неї здійснюється взаємодія інформаційних систем "Природа" і "Суспільство". Це зумов­лено двоїстою сутністю людини, яка одночасно є природним і соціальним організмом. Це створює методологічну базу для дослідження проблем людини і суспільства як цілісних ба­гаторівневих, багатофункціональних інформаційних систем.

Для вчених, на­уковців інформаційна діяльність е невід’ємною складовою творчого процесу, одним із важливих обов’язкових елементів наукового дослідження, одним із основних засобів досягнення мети і завдань наукового дослідження, забезпечення достовірності його нау­кових положень, висновків і рекомендацій.

Інформація – сукупність повідомлень, яка визначає міру знань про ті чи інші явища, факти, події та їх взаємозв’язок.

Цінність інформації визначається економічним ефектом, який досягається від її використання. Практичне завдання, що стоїть перед науковцем, визначає характер та обсяг необхідної інформації і вимагає відмовитись від такої інформації, що немає прямого відношення до об’єкта дослідження. У такий спосіб забезпечується достатність або повнота інформаційної бази дослідження.

Організування і проведення досліджень значною мірою залежить від складу, змісту й характеру залучених джерел, які у свою чергу визначаються метою і практичним призначенням розробок. Наприклад, економічні дослідження потребують багатоаспектної інформації, яку можна класифікувати так: теорії і концепції ринкової економіки; законодавчі акти; нормативні матеріали; звітні та статистичні матеріали; матеріали анкетного спостереження й особистих спостережень; програмні облікові, статистичні матеріали; матеріали конференцій, симпозіумів, нарад, наукові документи, тощо.

Вихідними джерелами наукової інформації служать документи, в яких зафіксована вище наведена інформація. Серед множини документів центральне місце посідають літературні джерела, матеріали практики, результати наукових досліджень.

Науковий документ – це різновид матеріального носія із закріпленою за цим науковою інформацією, що характеризується певною логічною завершеністю і призначена для її передачі у часі і просторі та використовується у суспільній практиці.

Сукупність наукових документів складає науково-технічну літературу, тобто матеріальну форму існування науки.