1. Предмет, завдання і структура курсу «Регіональна економіка»

Предметом науки регіональна економіка є вивчення закономірностей і принципів територіальної організації виробництва у розрізі регіонів країни, ефективності галузей народного господарства на різних рівнях - населений пункт, адміністративний район, область чи АР Крим та країна вцілому.

Об’єктами вивчення цього предмету виступають наявний виробничий, природно-ресурсний, людський та матеріально-технічний потенціали, соціальна інфраструктура та господарський комплекс України.

Метою науки є формування знань щодо теоретичних і практичних засад територіальної організації продуктивних сил України, сучасного стану регіонального розвитку економіки та про територіальну і галузеву структуру господарського комплексу, а також об’єктивну необхідність раціонального використання всіх видів ресурсів і охорони навколишнього середовища.

Головні завдання вивчення дисципліни:

- вивчення основ теорії економіки регіонів;

- розгляд завдань ефективного використання природних, науково -виробничих та людських ресурсів регіонів країни,

- вивчення територіальної і галузевої структури господарського комплексу регіону,

- ознайомлення з науковими засадами державної регіональної економічної політики,

- сформувати у студентів комплексне, просторове сприйняття економіки з позиції зростання ролі людського чинника в усіх сферах суспільного виробництва

Економічний район – територіально-цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки:

• спеціалізація як основна народногосподарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах відповідає його розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими регіонами);

• комплексність – (у широкому розумінні) – взаємопов’язаність найважливіших складників економічної й територіальної структур району;

• керованість, себто наявність певних галузевих і територіальних структур, які є матеріальною основою взаємопов’язаності складових частин, що дозволяє трактувати район, як цілісну систему.

Район – це територія, що відрізняється від інших територій за сукупністю складових, які характеризуються єдністю, взаємозв’язком та цілісністю, котра є об’єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку даної території.

2. Поняття про закономірності розміщення виробництва. Найважливіші закономірності розміщення продуктивних сил.

Найбільш загальні та суттєві залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві називають законами.

Економічні закони – це необхідні та стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробничого розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

Закономірність – це прояв або процес дії одного або певної сукупності економічних законів.

Закономірність, як і закон відображає стійкі, причинно-наслідкові зв’язки, однак закономірність відображає не однозначну залежність, а – ймовірнісну, тобто це є передбачуваним, але точність такого передбачення може мати відхилення від реальності.

Закони і закономірності дозволяють раціонально використовувати ресурси на національному та регіональному рівні.

Найважливіші закономірності регіональної економіки:

1. Соціальна спрямованість економіки передбачає таке РПС за якого досягається найвищий соціальний ефект, забезпечується продуктивна зайнятість трудоактивного населення регіону, як першооснови його життєдіяльності та добробуту.

Соціальна спрямованість РПС вимагає інтенсивності розвитку соціальної інфраструктури, створення сприятливих умов праці внутрішньовиробничого середовища, забезпечення зниження техногенного навантаження на території, формування раціональної системи розселення і збільшення місткості рег. Ринків праці, товарів та капіталу;

2. Сталий розвиток виробництва. Основна ідея сталого розвитку полягає в єдності 2-ох взаємопов’язаних процесів.

По-перше – сувора економія ресурсоспоживання.

По-друге – забезпечення підвищення добробуту населення всіх країн та регіонів.

Ця вимога стає реальною за умови динамічного, науково-технічного прогресу, і повсюдно використання його результатів та додержання достатніх розумних меж споживання населення;

3. Планомірність та керованість. Планування розвитку, в тому числі і продуктивних сил набуло значного поширення в країнах з ринковою економікою. Ця закономірність ґрунтується на теоретичних засадах планування розвитку, як синтезу державного регулювання, індикативного планування та економічного прогнозування.

Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку продуктивних сил є державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, які розробляються відповідно постанов КМУ.

Головна мета – формування на території регіону ефективного господарського комплексу на основі раціонального використання наявного ресурсного потенціалу території;

4. Забезпечення національної безпеки;

5. Закономірність високої конкурентноспроможності продукції;

6. Закономірність економічно-ефективного РПС;

7. Закономірність комплексного розвитку і РПС;

8. Закономірність територіального поділу праці;

9. Глобалізація та регіоналізація.

3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил та регіонального розвитку.

Принципи – це сформовані суспільством положення, що вивчають об’єктивні потреби та умови суспільного розвитку, які воно реалізує в процесі практичної діяльності.

Являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову РПС, результат наукового пізнання дії закономірностей розміщення певних об’єктів, галузей та територіально-господарських комплексів.

Принципи – правила господарської діяльності та управління економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях РПС та розвитку регіональної економіки.