- •1.1.Запишіть формулу загальної моделі процесу формування пропозиції грошей.
- •1.3.Який новий напрям у монетарній теорії започаткував м. Туган-Барановський? Як назвав він свою теорію грошей?
- •1.4.У чому полягають сутнісні відмінності між кредитом та фіскально-бюджетними відносинами?
- •1.5.Чим різняться поняття «банківський кредит» і «державний кредит», «банківський кредит» і «споживчий кредит», «забезпечений кредит» і «комерційний кредит»?
- •1.6.Що таке позичковий процент?
- •2.1.Назвіть складові грошової бази. Яку роль вона відіграє у формуванні пропозиції грошей? Які складові грошової бази піддаються грошовій мультиплікації, а які ні?
- •2.2.У чому полягають переваги грошової економіки перед бартерною?
- •2.3.Чим відрізнявся підхід «кембриджської школи» до аналізу кількісного фактора від класичної кількісної теорії і. Фішера?
- •2.4.Що таке структура кредиту, які її елементи?
- •2.5.Яка функція кредиту є найбільш визнаною в економічній літературі?
- •2.6.Чим обумовлюється ставка позичкового процента?
- •3.1.Яку роль відіграють банківські резерви у формуванні пропозиції грошей? Що таке обов'язкові резерви і як вони визначаються? Що таке вільні резерви і як вони визначаються?
- •3.2.У яких випадках неокейнсіанці вважають доцільним істотно змінювати пропозицію грошей для стимулювання економічного зростання, а в яких — ні? Що таке стабілізаційна монетарна політика?
- •3.3.Що є загальноекономічною причиною необхідності кредиту?
- •3.4.Кредит — явище статики чи динаміки? Обґрунтуйте свою відповідь.
- •3.6.Дайте класифікацію процентних ставок за різними критеріями.
- •4.1.Які інструменти використовує нбу для зміни грошової бази? Чому і які з них він застосовує широко, а які — обмежено?
- •4.2.Що вивчає монетарна теорія? На які дві частини вона поділяється?
- •4.3.Які передумови виникнення кредитних відносин?
- •4.4.Які стадії Ви можете виділити у відтворювальному русі кредиту?
- •4.5.Які дискусії ведуться щодо контрольної функції кредиту? Чому більш правомірно виділити контрольно - стимулювальну функцію?
- •4.6.Як визначаються проценти за простою процентною ставкою?
- •5.1.Що повинен зробити нбу на валютному ринку, щоб збільшити грошову базу; те ж саме на вторинному ринку цінних паперів, щоб зменшити грошову базу?
- •5.2.Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від абстрактної теорії грошей?
- •5.3.Яку абстракцію застосовуємо для того, щоб довести, що необхідність у кредиті залежить від коливань у джерелах формування капіталу?
- •5.4.Назвіть основні закономірності руху кредиту на мікро- і на макрорівнях.
- •5.5.Чим обмежується надання комерційного кредиту?
- •5.6.Коли доцільно застосовувати складні проценти? Напишіть формулу визначення складних процентів.
- •6.2.У чому полягає сутність кількісної теорії грошей, чому вона так названа? Які напрями в кількісній теорії грошей Ви запам'ятали?
- •6.3.Яка суперечність вирішується з допомогою кредиту?
- •6.4.Назвіть основні принципи організації кредитних відносин.
- •6.5.Як класифікується банківський кредит?
- •6.6.Дайте визначення процентної маржі.
- •7.1.Які чинники впливають на процес реального грошового мультиплікатора і в який бік вони відхиляють його від рівня простого мультиплікатора депозитів?
- •7.2.Які соціально-економічні події в історії Європи послугували базою для формування ідеї кількісної теорії грошей? у чому полягають основні постулати класичної кількісної теорії грошей?
- •7.3.У чому сутність кредиту? Які існують дискусії щодо сутності кредиту?
- •7.4. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту, що мають місце в літературі?
- •7.5.Ким надається споживчий кредит?
- •7.6.Чому при кредитуванні окрім номінальної слід враховувати реальну процентну ставку?
- •8.1.Що виражає і як впливає на грошовий мультиплікатор коефіцієнт Го/д? Які економічні суб'єкти впливають на зміну цього коефіцієнта і під впливом яких чинників?
- •8.2.У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його сформулював? Чому воно вважається найбільш виразним виявом кількісної теорії грошей?
- •8.3.За якими ознаками відносини між економічними суб'єктами можна віднести до кредитних?
- •8.4.За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту? Чи можуть бути однаковими критерії для класифікації форм і видів?
- •8.5.У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони визначаються?
- •8.6.Яка позичка називається позичкою з незмінним платежем?
- •9.1.Що виражає і як впливає на грошовий мультиплікатор коефіцієнт Рв/д? Які економічні суб'єкти впливають на зміну цього коефіцієнта і під впливом яких чинників?
- •9.2.До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести ідеї американського економіста і. Фішера і чому?
- •9.3.Що є спільного між кредитом та грошима, кредитом та фіскально-бюджетними відносинами?
- •9.4.Які форми кредиту Ви можете виділити і чому?
- •9.5.Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?
- •9.6.Чим середня норма процента відрізняється від ринкової?
- •10.1.Чи впливає на поведінку економічних суб'єктів, їх ділову активність сама наявність грошей в економіці?
- •10.2.Що нового вніс у кількісну теорію український економіст м. Туган-Барановський?
- •10.3.Які існують сутнісні відмінності між кредитом та грошима?
- •10.4.Які види кредиту Ви можете назвати і за якими критеріями вони виділені?
- •10.5.Якими рисами характеризується розвиток кредиту в період переходу України до ринкових відносин?
- •10.6.Які способи нарахування процентів Вам відомі? Чи можете навести приклади застосування їх українськими банками?
6.2.У чому полягає сутність кількісної теорії грошей, чому вона так названа? Які напрями в кількісній теорії грошей Ви запам'ятали?
Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI- XVII ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку економічної думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними. Вони легко проглядаються і в найскладніших сучасних монетаристських концепціях, що дає підстави стверджувати, що й сучасна Монетаристська теорія по суті своїй є кількісною.Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті. Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу ВВП, національного доходу, платоспроможного попиту та ін.Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час в Європі відбувалося прискорене зростання загального рівня цін, відоме в економічній історії як революція цін, унаслідок якої середній рівень цін за період 1500-1600рр. зріс приблизно в 3-5 разів. Виникла необхідність з'ясувати причини цього досить тривожного явища. Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європу золота і срібла з Америки після відкриття цього континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість грошей, а отже й товарні ціни, залежать від їх кількості в обороті. При цьому мова йшла про повноцінні гроші - золото й срібло, що відкривало шлях для перегляду широко визнаного положення про те, що гроші вступають в оборот із внутрішньою, заздалегідь сформованою вартістю.Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький економіст Ж. Боден. У своєму трактаті "Відповідь на парадокси де Мальструа" він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Інші економісти XVI-XVII ст. (Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Д. Локк), розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувався двома їх висхідними постулатами: причиною зростання цін є зростання маси грошей в обороті, а міра зростання цін визначається мірою зростання маси грошей.Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації пов'язане не з мертвими запасами золота й срібла, а зі створенням мануфактур, використанням у них живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже за природою своєю є грошимаУ період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював та поглибив англійський економіст Д.Юм. У нарисі "Про гроші" (1752) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей призво-дить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм "постулатом однорідності" Д. Юм дав поштовх до формування концепцій "нейтральності грошей" у ринковій економіці та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу, які ввійшли до арсеналу сутнісних ідей монета-ристської теорії взагалі.Своїм дослідженням кількісної теорії Д. Юм зробив важливий внесок також у розвиток наукового уявлення про вартість грошей. Він висунув і обґрунтував ідею про представницький характер вартості грошей, згідно з якою:* гроші вступають в обіг без власної вартості, а набувають її в обігу внаслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;* сформована в обігу вартість грошей визначається вартістю товарів, що реалізовані, є суто умовною, а величина її залежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим менша маса товарної вартості буде припадати на одну грошову одиницю.Тут Д. Юм, по суті, примкнув до номіналістичної теорії грошей, надав їй більшої реальності, чим зміцнив теоретичну базу подальшого розвитку кількісної теорії. Адже сучасні представники всіх напрямів цієї теорії у своїх дослідженнях грошового механізму виходять з номінальної вартості грошей, сформованої на представницьких засадахРоль кількісного фактора в його класичному трактуванні визнавали не тільки представники номіналістичної теорії, а й багато з тих дослідників, які стояли на позиціях трудової теорії вартості. Зокрема, класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо, які заклали основи трудової теорії вартості і зробили значний внесок в обґрунтування об'єктивної, товарної природи грошей, разом з тим, як і послідовний кількісник Д. Юм, бачили в грошах лише технічного посередника в обміні товарів, лише зручний засіб товарного обігу, недооцінюючи такі важливі їх функції, як міра вартості та засіб нагромадження вартості. Тому цілком логічно, що вони не відкидали й постулатів кількісної теорії грошей.Так, Д. Рікардо стверджував, що якби в будь-якій із країн було відкрите золоте родовище, то її засоби обігу знизилися б у своїй вартості. Це відбулося б через те, що в обороті збільшилася б кількість дорогоцінного металу. Якби замість відкриття родовища золота в країні був заснований банк, подібний Англійському, то випуск ним великої кількості банкнот призвів би до того самого результату, що й відкриття золотого родовища. З позицій кількісної теорії Д. Рікардо пояснював і сам механізм ціноутворення: в обороті маса товарів просто стикається з масою грошей, внаслідок чого встановлюються ціни. Якщо в обіг надійшло грошей більше, то ціни будуть вищими, якщо менше - нижчими.Певну роль кількісний фактор відігравав і в теорії грошей К. Маркса. Він однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей при неповноцінних паперових грошах. Що стосується повноцінних грошей, то К.Маркс вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об'єктивно зумовлена кількість. Якщо в обороті з'являються зайві гроші, то вони автоматично вилучаються в скарби, а якщо виникає дефіцит грошей, то маса її поповнюється за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними.Визнання "нейтральності грошей" та екзогенності кількісного фактора створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця XIX ст. "кружляла" в колі своїх класичних постулатів:* причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кількості грошей;* пропорційності, відповідно до якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;* однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку XX ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них - на економіку взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційної зміни цін у разі зміни кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу і залишаючись у вузькому колі механічного зв'язку товарних цін і грошової маси. Питання про передатний механізм впливу грошей на економіку ще не ставилося взагалі. Але якби воно було поставлене, то на базі відповідних накопичених знань його можна було б виразити лише поверховою залежністю:M --> Pде М - сума грошей, а Р - рівень ринкових цін.