20. Специфічні особливості технології мийних робіт

21. Класифікація обладнання для миття автомобілів. Обладнання для ручного миття.

Классификация оборудования для мойки автомобилей.

По функциональному назначению подразделяются на моечные установки и моечные устройства. Установки в свою очередь, а установки для легковых, грузовых автомобилей и автобусов. И устройства таким же образом.

По степени специализации оборудование подразделяется на узкоспециализированное, специализированное и универсальное.

По степени подвижности существуют установки стационарные и передвижные установки.

Для ручного прибирання салону автомобілів та автобусів використовують стаціонарні або переносні пилососи.

Ручне миття здійснюють за допомогою шланга з брандспойтом або мийного пістолета струменем води низького (0,2...0,4 МПа) чи високого (і...2 МПа) тиску.

22

Механизированные установки для мойки автомобилей классифицируются по следующим признакам:

1. По конструкции рабочего органа: струйные, щеточные, струйно-щеточные (комбинированные).

2. По относительному перемещению обрабатываемого объекта и рабочих органов установки: проездные — с перемещением через установку обрабатываемого объекта; подвижные — с перемещением рабочих органов вдоль неподвижного объекта. 3. По условию применения: стационарные; передвижные.

Любая механизированная установка для мойки автомобилей состоит из двух основных систем: гидравлической, включающей душевое устройство, трубопроводы, коллекторы с соплами, и механической, включающей привод для качания (вращения) труб (коллекторов) с соплами или ротационных щеток с механизмом их привода.

Найбільш продуктивні та економічні комбіновані мийні установки і установки з рухомими насадками. Насадки можуть мати різне перетин – циліндричне, конічне, сходить і розходиться, щілисте та ін Хороші результати дають насадки конічної форми з кутом конуса 12-13 ° і щілинні, що дають віялову струмінь.

23

24

Очи́щення стічни́х— оброблення стічних вод з метою руйнування або видалення з них певних речовин, які перешкоджають відведенню цих вод у водоймища відповідно до законодавства або використання їх у виробничому водопостачанні замість свіжої води.

- Мулошкреби діаметром 18, 20, 24, 28, 30, 40 метрів для первинних радіальних відстійників;

- Пристрій для видалення плаваючих речовин;

- Мулоcоси діаметром 18, 20, 24, 28, 30, 40 метрів для вторинних радіальних відстійників;

- Струмоприймачі кільцеві;

- Гідроелеватори;

- Щитові затвори;

- Пісковловлювачі;

- Механізми скребкові МС для горизонтальних пісковловлювачів;

- Компактні установки КУ-200;

- Грати механічні грабельні рейкового типу РГР;

- Решітки дробарки КРД-10М;

- Решітки дробарки КРД-40М;

- Проціджувачі стічної рідини ПСЖ;

- Проціджувачі рідких осадів ПЖО.

25

Оглядові канави забезпечують доступ до автомобіля знизу. В нішах стін канав установлюють низьковольтні світильники. Канави мають вентилюватися та обігріватися повітрям з температурою 16 .25 °С. Для видаляння відпрацьованих газів передбачають витяжну вентиляцію. Канави залежно від призначення обладнуються підйомниками, пересувними лійками для зливання відпрацьованої оливи та пристроями для заправляння мастильним матеріалом, охолодною рідиною.

26

Канава конструкції Гіпроавтотранса

У цій канаві осі і колеса автомобіля підвішують за допомогою роликових візків з закріпленими на них гідравлічними підйомниками. Така конструкція дає можливість збільшити ширину робочого простору канави (в порівнянні з межколейной) і забезпечує більш зручний доступ до деталей і агрегатів, розташованим знизу автомобіля.

Недоліки безребордних канави – незручність зняття і установки ресор і мостів і скрутний доступ до деталей і агрегатів, розташованим збоку автомобіля.

Для поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці оглядові канави обладнають софітами, шарнірними світильниками, переносними лампами або лампами денного світла. Стіни канав облицьовують глазурованими або метласькими плитками. Пол канави повинен бути водонепроникним з ухилом 1,5-3,0 у бік стічного трапа. На підлозі встановлюють дерев'яні решітки. Для видалення відпрацьованих газів при регулюванні двигуна канави обладнають вихлопними колекторами, до яких гнучкими шлангами приєднують глушники автомобілів. До кожного посту підводять стиснене повітря. Для обігріву та вентиляції канав у них влаштовують спеціальні канали, по яких циркулює підігріте повітря, або встановлюють радіатори парового або водяного опалення.

27

Естакади — це металеві, залізобетонні або дерев'яні колійні мости, розташовані на 0,7 .1,4 м вище від рівня підлоги, з рампами, що мають уклон 20 .25° для під'їзду та з'їзду автомобіля.

Естакади застосовуються тупикові і прямоточні. Основні переваги їх – простота у виготовленні і зручність при виконанні робіт збоку і знизу автомобіля. Недолік естакад – велика площа, займана похилими рампами для в'їзду і з'їзду, і незручність підвішування коліс.

28

автомобильные подъемники – основная часть любой автосервисной компании. Подъемники для СТО выполняют подъем автомобиля на определенную высоту для удобства проведения обслуживания и ремонтных работ. Автомобильный подъёмник - незаменимый агрегат для СТО.

Підйомники піднімають автомобіль над підлогою на потрібну висоту для зручності виконання робіт. За типом механізму підйомники поділяють на електромеханічні та гідравлічні.

Існуючі підйомники класифікують за такими ознаками:

1) за способом установки;

2) за типом механізму підйому;

3) за типом приводу;

4) за місцем установки;

5) за кількістю робочих органів.

Классификация

Подъёмники классифицируют[1] по следующим признакам:

По принципу действия

прерывного (циклического);

непрерывного действия.

По способу передачи воздействия от привода к грузонесущим устройствам

канатные;

цепные;

реечные;

винтовые;

плунжерные.

29

Плунжерні підйомники є ідеальним варіантом для постів приймання і слюсарних робіт для комерційних і легкових автомобілів. Плунжерні підйомники є основними підйомниками для слюсарних робіт. Деякі підйомники проводиться зі стандартними лапами, а інші відрізняються великими кутами поворотів і виконуються триступінчастими для зменшення довжини лап (при підйомі короткобазним автомобілів). Лапи є універсальними для підйому як короткобазним, так і длінобазних автомобілів..

30

31

32

Канавні підйомники застосовують для вивішування переднього або заднього моста автомобіля під час виконання робіт у канаві. Вони мають підвищену вантажопідйомність, забезпечують доступ до агрегатів автомобіля знизу й вільний прохід уздовж канави.

33

Конвеєри використовують для переміщання автомобілів у разі організації ТО потоковим методом. За способом передачі руху автомобіля конвеєри бувають: о штовхальні; о несучі; о тягнучі.

Штовхальний конвеєр переміщує автомобіль за допомогою штовхального візка, що впирається в передній або задній міст чи заднє колесо.

Несучий конвеєр становить замкнений транспортувальний ланцюг, який рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станції. Автомобіль установлюють на транспортувальний ланцюг або підвішують за передній та задній мости.

Тягнучий конвеєр становить замкнений ланцюг, розташований уздовж потокової лінії обслуговування автомобіля знизу або зверху. Автомобіль за передній буксирний крюк чіпляють до тяглового ланцюга за допомогою захвата, й він котиться на своїх колесах. У кінці конвеєра захват автоматично відчеплюється.

Основні типи конвеєрів:

ґвинтові,

роликові,

гравітаційні,

стрічкові,

стрічково-канатні,

стрічково-ланцюгові,

скребкові,

вібраційні,

пластинчасті та ін.

Переваги К.: безперервність перемі-щення вантажів, завантаження і розвантаження без зупинок, висока продуктивність, велика довжина транспо-ртування, високий ступінь автоматизації, забезпечення умов безпеки праці, високі техніко-економічні показники.

35

Домкра́т — механізм для піднімання вантажів на невелику висоту.

Розрізняють рейкові, гвинтові, гідравлічні, пневматичні домкрати.

По принципу устройства домкраты делятся на реечные, винтовые, гидравлические и клиновые. Наиболее часто применяются реечные домкраты из-за простоты эксплуатации, надежности, возможности поднятия низко расположенных грузов.

Но конструкция реечного домкрата не позволяет регулировать с большой точностью степень подъема.

Для обеспечения высокой степени точности подъема рекомендуем применять гидравлические домкраты.

Гидравлические домкраты являются наиболее мощными, применяются, когда требуются большие усилия. Многие модели гидравлических домкратов имеют ручной плунжерный насос, смонтированный на корпусе домкрата. В некоторых моделях насосная установка размещается отдельно.

Если при подъеме груза недостаточно грузоподъемности одного гидравлического домкрата, применяют несколько домкратов, соединенных трубопроводом с центральным насосом (батарея).

С помощью передвижных кранов ABUS допускается подъем и перемещение грузов до 100 т. Краны производятся в четырех исполнениях: однобалочные передвижные, двухбалочные для больших грузов и пролетов, а для особых условий цехов – подпотолочные краны.

36

Електротельфер – механізм для внутрішньоцехового транспортування вантажів підвішеною монорейкою за допомогою електроенергії.

Таль— подвесное грузоподъёмное устройство с ручным или механическим приводом (обычно электрическим), состоящее из подвижного и неподвижного блоков и основанного в их шкивах троса (лопаря) или металлической цепи.

Ручные тали делят по числу шкивов в обоих блоках. Бывают двух-, трёх-, четырёх-, шести- восьми-, десяти- и двенадцатишкивные тали. Иначе называются «тали в один» (два, три, и так далее) «лопаря». Каждый шкив в подтягивающемся блоке обеспечивает двукратный выигрыш в силе и такой же проигрыш в расстоянии.

Механизированные тали широко применяются во всех сферах современной промышленности. Они заранее, обычно при строительстве, монтируются в производственных помещениях или площадках и используются при ремонте арматуры, насосов, теплообменников и других устройств в качестве компактного грузоподъёмного устройства при демонтаже и монтаже частей и узлов оборудования.

37

Топливораздаточные колонки (ТРК) используются для заправки автомобилей топливом, а так жеРаздаточные колонки бывают с ручным и с электрическим приводом. В случае электрического привода, механизмами ТРК автоматически обеспечивается прекращение подачи топлива после выдачи требуемого объема, который устанавливается задающим устройством. Колонки с ручным приводом сейчас Вы сможете найти лишь в музее. Различают ТРК и по способу управления. Топливораздаточные колонки с ручным управлением используются для выдачи топлива без электропитания, не гарантируется возможность автоматического блокирования подачи топлива после выдачи заданной дозы. ТРК с управлением от местного задающего устройства имеют внешний дисплей и набор кнопок, при помощи которых клиент сам устанавливает вид и литраж выдаваемой порции топлива. Литраж порции топлива выдаваемой раздаточной колонкой с управлением от дистанционного задающего устройства задается оператором. Существуют и топливораздаточные колонки с комбинированным управлением, то есть одновременно с управлением от задающего устройства и с местным ручным управлением.

По способу размещения топливораздаточные колонки делятся на стационарные, жестко закрепленные на определенном месте АЗС, и переносные (мобильные ТРК). Колонки могут выдавать как однокомпонентное топливо, так и образовывать топливную смесь. Кроме того, у каждой топливораздаточной колонки определен номинальный расход топлива – 25, 40, 50, 80, 100 или 160. В зависимости от качества исполнения устанавливается основная погрешность раздаточной колонки. измерения и учета налитого топлива

38

Стаціонарна автоматична оливо роздавальна колонка з електричним приводом:

будова

1- насос; 2 – електродвигун; 3 – повітряно-гідравлічний акумулятор; 4 – манометр; 5 – реле тиску; 6 – кран; 7 – лічильник оливки

Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом для разового відпускання й обліку загальної витрати виданого мастильного матеріалу працює так. Після пуску електродвигуна 2

коли клапан роздавального крана закритий, олива насосом 1 подається в повітряно-гідравлічний акумулятор 3, створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється манометром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3. Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автоматично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливороздавальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 2) складається з бака 7, насоса 2 з пневматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роздавального пістолета 4. Насос 2 й бак 7 установлюють в окремому приміщенні, що обігрівається, а барабан 3 — на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Для збирання відпрацьованого мастильного матеріалу використовують стаціонарні або переносні резервуари з приймальними лійками. Баки розміщують у підвальному приміщенні. Приймальні лійки монтують безпосередньо на постах мащення, в канаві або біля підйомника. Трубопроводи до лійок виконують із шарнірними з'єднаннями або у вигляді гнучких шлангів. Лійку можна легко встановити в потрібному положенні під отвором для зливання мастильного матеріалу.

41

Для нагнітання консистентних мастил застосовують солідолом-нагнітачі з ручним, ножним, пневматичним або електричним приводом.

Ручні солідолонагнетателі й вузли тертя автомобіля заправляють консистентним мастилом із спеціального бака, що має насос, що приводиться в дію від рукоятки. Масло, яке надходить з насоса, за допомогою розподільника направляють в шланг (при заправці вузлів автомобіля) або в нагнітальну трубку (при заправці солідолонагнетателей).

Для заправки механічних солідолонагнетателей і станцій автоматичної густого мастила безпосередньо з тари застосовують пневматичний перекачує насос НППГ-70. Перекачує насос приводиться в дію стисненим повітрям при тиску 4-10 кГ/см2. Насос встановлюють на спеціальній кришці для бочок і кріплять до неї хомутиком. Продуктивність перекачуючого насоса 3-5 л / хв, максимальне протитиск, долає насосом, 25 кГ/см2. Вага насоса з шлангом і кришкою для бочок 28,5 кг.

Для змащення автомобілів густим маслом застосовують також електромеханічний солідолонагнетатель (САГ – станція автоматичної густого мастила; для автотранспорту вони кілька спрощені в порівнянні з серійними зразками). САГ призначена для безперервної подачі солідолу під тиском до роздатковим пістолетів. Вона складається з резервуара для масла з заправним клапаном і фільтром

двухплунжерного насоса, черв'ячного редуктора та електродвигуна, змонтованих на загальній металевій плиті.

44

Зберігання автомобіля

Експлуатація автомобіля повинна бути організована так, щоб основну частину календарного часу він працював на лінії. Для цього необхідно впроваджувати в практику роботи автотранспортних підприємств, де дозволяють умови, двох-і тризмінну роботу, всіляко заохочувати збільшення часу перебування автомобіля на лінії при високопродуктивному його використанні. Проте у ряді випадків значну частину часу автомобіль знаходиться на зберіганні. Основна вимога до зберігання полягає в тому, щоб у цей період не погіршувався технічний стан автомобіля.

При зберіганні автомобілів на відкритих майданчиках атмосферні опади викликають корозію металу, руйнування забарвлення і дерев'яних частин, інтенсифікуються процеси старіння шин і гумових виробів. Особливо шкідливий вплив роблять на автомобіль низькі температури навколишнього повітря. У цих умовах виникає небезпека замерзання води в системі охолодження, зниження ємності акумуляторної батареї, утрудняється пуск двигуна і збільшуються пускові ізносьг. Залежно від конкретних умов автомобілі зберігають у закритих приміщеннях (в опалюваних та неопалюваних), під навісами, а також на відкритих майданчиках, передбачаючи заходи, які забезпечують захист автомобілів від зносу і руйнування, постійну готовність до виїзду, надійну і довговічну роботу.

Для полегшення пуску автомобільного двигуна і зниження пускових зносів застосовують різні засоби підігріву і розігрівання двигунів перед пуском, спеціальні зимові масла і палива, рідини, що замерзають при низьких температурах, індивідуальні підігрівачі, утеплювальні чохли та ін

В умовах суворого клімату застосовують засоби для розігріву (підігріву) акумуляторних батарей, картерів коробок передач і роздавальних коробок, провідних мостів.

Оптимальність вибору способу зберігання автомобіля обумовлюється кліматичними умовами, типом автомобіля, режимом його використання на лінії та виробничо-госпо-чими умовами.

Розрізняють три способи зберігання автомобілів:

1) у приміщеннях (опалювальних або неопалювальних);

2) під навісами;

3) на відкритих майданчиках.

45

В общем виде классификацию стоянок можно представить следующим образом[2]:

По размещению в городской застройке

в зоне объектов общегородского значения городской застройке (общественные, спортивные, культурные, торговые центры, вокзалы, аэропорты и др.);

в коммунальных и других нежилых зонах;

в жилой зоне, в том числе: районные, внутриквартальные, дворовые;

в зоне городского транспорта (площади, улицы, транспортные развязки, мосты).

По длительности хранения

постоянное хранение;

временное хранение;

сезонное хранение.

По размещению относительно объектов другого назначения

отдельно стоящие;

пристроенные;

встроенные;

комбинированные.

По размещению относительно уровня земли

надземные;

подземные;

комбинированные.

По этажности

одноэтажные;

многоэтажные.

По способу междуэтажного перемещения

рамповые;

механизированные;

автоматизированные.

По организации хранения

манежные;

боксовые;

ячейковые;

комбинированные.

По типу ограждающих конструкций

закрытые;

открытые;

комбинированные.

По условиям хранения

неотапливаемые;

отапливаемые;

комбинированные.

Механизированная автомобильная стоянка (сокр. МАС) — стоянка автомобилей, в которой для транспортировки автомобилей используются специальные механизированные устройства. По сравнению с традиционными стоянками автомобилей, получившими наибольшее распространение, МАС эффективнее использует пространство, в том числе сложной конфигурации, выделенное для парковки автомобилей.

46

Вибір способу зберігання залежить від рухомого складу. Так як в нашому АТП знаходяться вантажні автомобілі одного виду, то організація зберігання набагато полегшується. Я пропоную зберігати автомобілі на відкритих майданчиках, так як виключає потребу в капітальних будівельних спорудах, хоча при цьому в умовах низьких температур утруднюється запуск двигунів при виїзді на лінію, знижується роботоздатність системи живлення, знижується паливна економічність автомобіля.. Але автомобілі даного АТП не потребують негайного виїзду, і у водіїв є змога підготувати автомобілі до роботи. Відкриті площадки для зберігання автомобілів мають тверде покриття з ухилами, автомобілі зберігаються в дві групи по 150 автомобілів. протипожежна відстань між ними 20 метрів. Стоянки обладнані двостороннім звязком із диспетчером і гучно мовним оповіщенням. Автомобілі стоять так, щоб забезпечити вільні вїзди та виїзди, простоту маневрування, безпеку руху, протипожежну безпеку, можливість швидкої евакуації та економне використання площі. У зоні стоянки автомобілі ставлять прямоточним способом в декілька рядів.

У разі тимчасового припинення експлуатації справного рухомого складу на термін більше місяця, його потрібно піддати консервації для забезпечення надійного збереження при тривалому недіянні. Автомобіль ставлять на консервацію та знімають з неї на підставі наказу керівника АТП.

47

Переохолодження двигуна в процесі його роботи призводить до погіршений нію сумішоутворення і посилення конденсації пального, у результаті чого збільшується його витрата і знижується потужність двигуна. Кон денсат пального змиває масляну плівку зі стін циліндрів і розріджуючи ет масло в картері, що призводить до різкого наростання зносу деталей двигуна і скоротити термін його служби. Особливо сильно зношують ся деталі при пуску холодних двигунів.

48

Для падежного пуску двигуна взимку температура повітря в кінці такту стиску повинна бути 300-330 ° С. Щоб мати таку температуру, при +20 ° С колінчастого валу необхідно повідомити не менше 50 об / хв, при 0 ° С-160 об / хв і при -20 ° С – 300 об / хв. Для підвищення температури повітря в кінці такту стиснення застосовуються електричні свічки розжарювання, проводиться підігрів повітря, засмоктуваного в циліндри, або підігрів двигуна спеціальним пусковим підігрівачем.

Процес запалення палива полегшується при застосуванні легкоиспаряющихся палив, що мають цетанове число не нижче 40-45 одиниць. При температурі навколишнього повітря нижче -30 ° С застосовується арктичне дизельне паливо ТАК, а при температурі повітря вище-30 ° С – зимове дизельне паливо ДЗ (ГОСТ 4749-49) або паливо марки А для арктичних умов і паливо марки 3 для температур до – 30 ° С (ГОСТ 305-62).

49

Четвертий спосіб - в польових умовах для розігріву двигунів за допомогою гарячої води застосовуються рухомі водомаслогрейкі і водо маслогрейкі і водомаслозаправщікі (ВМГ-40-51, ВГ-50-51, ВМЗ), а так само МП-Північ.

50

Розігрівання системи змащування зазвичай здійснюється подачею гарячого повітря на картер двигуна, а іноді і всередину нього. Існують повітряні підігрівачі-опалювачі, які використовуються для прогрівання не лише двигуна, а й кабіни водія.

Для вітчизняних двигунів застосовуються повітряні підігрівачі ПЖД-30 тепловою потужністю 30 кВт, ПЖД-600 (69,6 кВт), рідинний підігрівач ПЖД-400 (43,5 кВт).

54

Индивидуальные источники тепла. При хранении автомобилей в отрыве от стационарных источников теплоснабжения применяют жидкостные и воздушные индивидуальные подогреватели, работающие на том же топливе, что и двигатель автомобиля.

Пуск двигателя без предварительного разогрева («холодный пуск»). Он осуществляется при комплексном применении пусковой жидкости, специальной регулировки карбюратора и загущенного масла для двигателя. Для карбюраторных двигателей применяют пусковую жидкость «Арктика», основой которой является серный эфир (45 — 60%), и масла с противоизносными, противозадирными и антиокислительными присадками.

Основой пусковой жидкости «Холод Д-40» для дизелей является диэтиловый эфир (60 — 65%), обладающий очень низкой температурой самовоспламенения (около 130 — 140°С) и большой летучестью. Кроме того, в состав этой жидкости входит масло для двигателей с комплексными присадками.

Пусковые жидкости подаются во всасывающий трубопровод двигателя при помощи специальных приспособлений. Возможно применение этих жидкостей в аэрозольной упаковке с подачей жидкости во всасывающий патрубок двигателя или через воздухоочиститель.

Применение пусковых жидкостей позволяет осуществлять пуск двигателя до температуры —30 — 35°С за 5 — 6 с. Холодный пуск является наиболее экономичным по сравнению со всеми другими способами при безгаражном хранении автомобилей.

55

Існує чотири основних способи розміщення устаткування:

1. Функціональне (технологічне) розміщення. Застосовується в основному в замовленому і серійному виробництві. Разом групується устаткування, що виконує схожі функції. При серійному виробництві така технологічна ділянка буде містити в собі усі верстати, що виконують ту саму стадію процесу, а також всіх обслуговуючих їх робітників, і являє собою окремо контрольовану одиницю. У процесі оптимізації такої схеми розміщення звичайно прагнуть максимізувати використання простору і мінімізувати транспортування заготівель. Функціональне розміщення вимагає відповідного управління. Як одиниці планування й обліку виступають окремі ділянки. Контроль якості звичайно здійснюється в межах ділянок, перед тим, як допустити деталі до наступної стадії процесу. Функціональне розміщення допускає гнучкість, щоб працівники могли обслуговувати будь-яке устаткування в рамках однієї ділянки. Зміни в загальному обсязі випуску продукції можуть позначитися на ступені завантаженості устаткування, зміни в номенклатурі -- не повинні.

2. Розміщення за видами продуктів (предметне). У даному типі розміщення устаткування і робоча сила приписуються до якогось одного продукту. Як правило, при цьому організується потокова лінія, з приводом чи без. Робочі місця розташовуються в порядку стадій технологічного процесу і звичайно зближені настільки, щоб вистачало місця тільки для міжопераційного заділу між ними. У випадку застосування механічного конвеєра такі заділи іноді створюються за рахунок подовження конвеєрної стрічки між операціями. Структура управління відображає структуру планування: майстри відповідають за окремі лінії, а не за окремі технологічні етапи.

3. Розміщення за групами операцій (технологій). Нерідко трапляється, що при недостатньо великому для предметного розподілу обсязі випуску можна згрупувати продукти за сімействами (технологічними осередками), ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів. При цьому необхідно враховувати безпосередньо послідовності операцій, що, втім, не обов'язково повинні бути ідентичні в кожного продукту в сімействі, а також тип і розмір необхідних верстатів.

4. Розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта реалізується у випадку, якщо виріб (через великі габарити і масу) протягом усього технологічного процесу (а іноді й постійно) залишається на одному місці. За таким принципом організовані суднобудівні верфі, будівельні, кінознімальні площадки, при якому виробниче устаткування підвозиться до виробу, а не навпаки.

59

Запасні частини – це окремі вузли, агрегати і деталі транспортних засобів, призначені для заміни частин основних засобів, які зносилися.

Автомобільні двигуни, коробки передач та інші вузли, автомобільні шини в запасі та в обороті, агрегати і деталі, призначені для заміни при ремонтах тих вузлів, агрегатів і деталей, які входять до складу автомобілів, не є самостійними інвентарними об’єктами, обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси” субрахунку 207 “Запасні частини”. Даний субрахунок призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку здійснюється облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Консервация и переконсервация запасных частей

Консервация запасных частей, сборочных единиц и агрегатов, осуществляемая на областных, межрайонных, районных базах и спецбазах, разделяется на: полную (когда консервация проводится впервые и полностью), частичную и подконсервацию (когда консервируют отдельные детали или просто подновляют консервирующую смазку, нарушенную при осмотрах или транспортировании), а также переконсервацию (когда полную расконсервацию и консервацию проводят вновь).

60

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ЯК СИСТЕМА

Суть управління та його основні елементи

Управління в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління, розвиток управління.

Механізм управління будується на таких вихідних, фундаментальних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління. Принципи управління - це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесі її функціонування на всіх етапах її розвитку.

Цілі управління визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.

Функції управління - це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.

Методи управління - конкретні способи досягнення цілей.

Структура управління включає такі елементи, як організаційна структура, кадри і технічні засоби управління. Структура являє собою статичну характеристику системи управління.

61

Техническая служба АТП

Техническая служба АТП обеспечивает технически исправное состояние подвижного состава путем регулярного его обслуживания и свое¬временного ремонта, надлежащего хранения в межсменное время. Техническая служба занимается также рациональным использованием и развитием производственно-технической базы предприятия, материально-техническим снабжением, разрабатывает и осуществляет мероприятия по: снижению расходов эксплуатационных материалов; снижению затрат на ТО, ремонт и хранение подвижного состава; совершенствованию организации и внедрению передовых методов труда; развитию рационализации и изобретательства; обеспечению надлежащих условий по охране труда и технике безопасности. Техническая служба обеспечивает, кроме того, содержание зданий и сооружений, энергосилового и санитарно-технического хозяйства и организует работу по строительству, реконструкции и ремонту производственных зданий и сооружений.

Возглавляет техническую службу главный инженер — заместитель начальника АТП.

Лінійно-експлуатаційна служба (ЛЕС), (рос. линейно-эксплуатационная служба (ЛЭС); англ. pipeline operating personnel; нім. Streckenbetriebdienst m) – у газовій промисловості – виробничий експлуатаційний персонал, що обслуговує лінійну частину магістрального газопроводу та його технічне оснащення, контрольно-вимірювальні прилади і автоматику, системи телемеханіки, пристрої електрохімічного захисту на трасі (у межах закріпленої дільниці) та забезпечує: технічне обслуговування та поточний ремонт; запобігання аварійним ситуаціям та забрудненням навколишнього середовища; усунення аварій у мінімальні строки; одержання, зберігання та заливання одоранту і метанолу; технічний нагляд за якістю капітальних ремонтів; реконструкцію та технічне переозброєння; ведення технічної оперативної документації та звітності. ЛЕС працює під керівництвом відповідного підрозділу вищого рівня.

Головний інженер автотранспортного підприємства

Завдання та обов'язки. Визначає і координує інвестиційну та інноваційну політику, напрямки технічного розвитку підприємства, шляхи його реструктуризації, реконструкції і технічного переозброєння. Організовує роботу технічної служби з метою забезпечення технічної готовності рухомого складу підприємства. Забезпечує ефективність роботи технічної служби, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат під час виконання ремонтних робіт, високу їх якість. Керує розробкою та реалізацією планів технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів, контролює їх виконання. Організовує роботу з удосконалення організації і проведення технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів. Забезпечує впровадження нової техніки і технологій в підпорядкованих службах. Забезпечує своєчасну та якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування. Організовує впровадження нової техніки і новітніх технологій. Координує роботу з питань патентно-винахідницької діяльності, раціоналізації робочих місць. Вживає заходів щодо запобігання шкідливому впливу виробництва на навколишнє середовище, створення сприятливих і безпечних умов праці. Здійснює контроль за дотриманням технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки, вимог органів державного нагляду за охороною праці, природоохоронних, санітарних та інших органів. Вживає заходів щодо удосконалення організації роботи працівників технічної служби, забезпечує навчання та підвищення кваліфікації персоналу. Керує діяльністю технічної служби підприємства, контролює результати її роботи, стан трудової і виробничої дисципліни в підпорядкованих підрозділах. Несе відповідальність за результати та ефективність діяльності технічної служби.

68

Технологі́чний проце́с (англ. Manufacturing process, фр. Processus technologique) — це частина виробничого процесу, що вміщує дії зі зміни стану предмета праці.

69

Робоче місце - просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників, які спільно виконують роботу чи операції.

Класифікація типів робочих місць

Класифікаційні групи

За числом виконавців

За типом виробництва

За рівнем механізації та автоматизації

За місцем розташування

За часом функціонування

За кількістю обладнання, що обслуговується

За кількістю змін

За видом операцій

За ступенем спеціалізації

За ступенем рухомості

За основною робочою позою

Типи робочих місць

Одиничне (універсальне)Серійне (спеціалізоване)Масове (спеціальне)

Індивідуальне Колективне (бригадне)

Ручне Механізоване Напівмеханізоване Автоматизоване

У приміщенні

На відкритій місцевості

На висоті

Під землею

Однозмінне

Багатозмінне

Постійне

Тимчасове

Одноверстатне

Багатоверстатне

Основне

Допоміжне

Універсальне

Спеціалізоване

Спеціальне

Рухоме

Стаціонарне

Сидячи

Стоячи

Змінна поза

70

на универсальных постах — все работы данного вида ТО или ремонта производится на одном посту группой рабочих-универсалов, либо рабочих разных специальностей.

71

на специализированных постах — объем работ данного вида ТО или ремонта расчленён с учётом однородности работ или рациональной их совместимости.

72

73

Операційно-постової метод обслуговування застосовується тільки для ТО-2. Сутність цього методу в тому, що комплекс робіт ТО-2 розчленовується на окремі елементи (за операціями), які виконуються за кілька заїздів автомобіля на спеціально обладнані пости.

Невеликий обсяг робіт, виконуваних за один заїзд автомобіля, і застосування спеціалізованого устаткування дозволяє виробляти ТО-2 в міжзмінне час без зняття автомобіля з експлуатації, що забезпечує значне підвищення коефіцієнта технічної готовності парку.

74

Поточний метод технічного обслуговування автомобілів є найбільш прогресивним і найбільшою мірою зі-відповідає умовам обслуговування автомобілів у великих автотранспортних підприємствах з великою кількістю автомобілів. При цьому методі всі роботи виконують на декількох розташованих у технологічній послідовності спеціалізованих постах, сукупність яких утворює потокову лінію. Всі пости потокової лінії розташовують прямолінійно, що забезпечує найбільш короткі шляхи переміщення автомобіля з поста на пост, а також дає можливість застосовувати механічну тягу. Розташування автомобілів на постах потокової лінії може бути поздовжнім (вісь автомобіля збігається з осио потокової лінії) або поперечним (вісь автомобіля перпендикулярна до осі потокової лінії). При поперечному розташуванні автомобілів скорочується довжина потокової лінії, а також полегшується, у разі необхідності, відведення автомобіля з будь-якого посту.

Застосування потокового методу обслуговування автомобілів забезпечує:

1) ритмічність протікання виробничого процесу;

2) можливість застосування більш продуктивного

спеціалізованого обладнання, а також механізації і автоматизації робіт;

3) підвищення продуктивності праці та якості обслуго-вування завдяки механізації робіт і спеціалізації ра-чих;

4) краще використання виробничих площ;

5) поліпшення умов праці та техніки безпеки.

75

У разі застосування індивідуального методу з автомобіля знімають пошкоджені агрегати, відновлюють їх і встановлюють на той самий автомобіль, який простоює протягом усього часу ремонту. Цей метод застосовують дуже рідко.

76

Сутність агрегатного методу полягає в тому, що з автомобіля знімають несправні агрегати,, а замість них ставлять відремонтовані або нові, взяті з оборотного фонду. Зняті з автомобіля агрегати, Що потребують капітального ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити коефіцієнт тех­нічної готовності й підвищити ефективність використання автомобільного парку.

78

Форми організації виробництва з технічного обслуговування

У практиці організації технічного обслуговування знаходять застосування такі форми організації ТО: типова, агрегатно-дільнична, комплексна, операційно-постова, агрегатно-зональна й ін.

При типовій формі організації виробництва ТО-1 і ТО-2 провадять в повному обсязі у встановлений термін (рис 5.2, а), тобто через 3-4 ТО1, машина проходить ТО2.

При агрегатно-дільничній формі технологічний процес відбувається аналогічно, тільки для ТО вузлів створюються спеціалізовані ділянки де досягається більш висока продуктивність праці робітників внаслідок їх спеціалізації і часткової механізації робіт.

При комплексній формі організації виробництва виконують весь обсяг ТО1 і половину обсягу ТО2. Тут два види обслуговування замінюють на один комплексний. Комплексне обслуговування проводиться з більшою періодичністю, ніж ТО1, але меншою ніж ТО2 (рис. 5.2, б).

При операційно-постовій формі, на відміну від комплексної форми, обслуговування здійснюється на тупикових постах. Перше ТО проводять як звичайно, а весь обсяг ТО2 розбивають на частини (не більше шести), що виконують послідовно в різні дні одного тижня на спеціалізованих постах

Розробка операційно-постової форми призвела до створення агрегатно-зональної форми організації виробництва.

Тут ТО2 виконується також частинами в кілька прийомів, але вони проводяться не самостійно (протягом кількох днів одного тижня), а збігаються з днями проведення ТО1. Робітники спеціалізуються на обслуговуванні і ремонті визначених агрегатів (аналогічно агрегатно-вузловій формі): ТО1 - на потоці, ТО2 - на тупикових постах.

79

При агрегатно-дільничній формі технологічний процес відбувається аналогічно, тільки для ТО вузлів створюються спеціалізовані ділянки де досягається більш висока продуктивність праці робітників внаслідок їх спеціалізації і часткової механізації робіт.

80

При комплексній формі організації виробництва виконують весь обсяг ТО1 і половину обсягу ТО2. Тут два види обслуговування замінюють на один комплексний. Комплексне обслуговування проводиться з більшою періодичністю, ніж ТО1, але меншою ніж ТО2

81

При операційно-постовій формі, на відміну від комплексної форми, обслуговування здійснюється на тупикових постах. Перше ТО проводять як звичайно, а весь обсяг ТО2 розбивають на частини (не більше шести), що виконують послідовно в різні дні одного тижня на спеціалізованих постах

82

Розробка операційно-постової форми призвела до створення агрегатно-зональної форми організації виробництва.

Тут ТО2 виконується також частинами в кілька прийомів, але вони проводяться не самостійно (протягом кількох днів одного тижня), а збігаються з днями проведення ТО1. Робітники спеціалізуються на обслуговуванні і ремонті визначених агрегатів (аналогічно агрегатно-вузловій формі): ТО1 - на потоці, ТО2 - на тупикових постах.

83

Серед існуючих і повсюдно застосовуваних методів забезпечення виробництва продукції чільне місце посідає внутрішньовиробничий технічний контроль якості. На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю — постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв'язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об'єктів і методів контролю якості. Об'єктами контролю мають буги усі компоненти виробничої системи та її взаємозв'язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція).

84

Входной контроль — контроль продукции поставщика, поступившей к потребителю, предназначенной для использования при изготовлении, ремонте или эксплуатации продукции.

Входной контроль металлопродукции является обязательным на фирмах (предприятиях), разрабатывающих или изготовляющих промышленную продукцию, а также осуществляющих ее ремонт. Этот контроль организуется и проводится в соответствии с ГОСТ 24297–87, а также со стандартами и другой нормативно-технической документацией (НТД) предприятия.

90

Облік ремонту основних засобів

Для забезпечення експлуатаційності та ефективності використання, а також продовження строку служби основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт.