3. Похід Пилипа Орлика на Правобережжя.

П. Орлик мусив здійснити низку політичних та дипломатичних захо­дів, щоб утілити в життя окреслені в Конституції ідеї. Маючи в розпоря­дженні всього кілька тисяч козаків, він сподівався реалізувати свої плани за підтримки Швеції, Османської імперії, Кримського ханства та інших країн.

Шведський король Карл XII брав на себе зобов'язання вести війну з Росією доти, доки Україна не буде звільнена від московського панування, а турки, татари й поляки обіцяли свою допомогу в цій боротьбі.

У січні 1711 року розпочався похід козацького війська на Правобереж­жя. До загонів П. Орлика приєднався польський загін та орда татар, очолювана Мехмедом-Гіреєм. Крім того, в об'єднаному війську налічува­лося до 40 шведських інструкторів.

П. Орлик дуже добре підготувався до походу. Просуванню козацького війська передували розіслані ним листи-універсали, у яких гетьман за­кликав людей повстати проти російської влади. Під виглядом бандуристів і кобзарів довірені особи П. Орлика поширювали його заклики до повстан­ня проти Москви.

Агітація мала великий успіх, до козацького війська приєдналася знач­на кількість кріпаків-утікачів, населення Правобережжя співчувало козацтву й було готове підтримувати його наміри. Один за одним ук­раїнські міста без бою переходили на бік П. Орлика й визнавали його своїм гетьманом.

П. Орлик надіслав листа до Івана Скоропадського, у якому висловив пропозицію узгодити дії. Російський уряд був наляканий розвитком по­дій в Україні, Петро І більше не довіряв українській старшині.

За наказом російського царя старшинські сім'ї були взяті під варту й утримувались як заручники.

Проти полків П. Орлика виступило військо під командуванням гене­рального осавула Г. Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Роз­почалися масові народні виступи проти московської адміністрації на те­риторії Лівобережної України.

У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П. Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, у якій стояв російський гарнізон. Розпочалася облога міста, та жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. На­томість росіяни зробили кілька вдалих вилазок, через які українці зазна­ли значних утрат.

Частина татарських загонів під проводом самого хана здійснила похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П. Орли­ка серед українського населення.

У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під команду­ванням Б. Шереметєва. За таких обставин поляки відступили. Татари, дізнавшись про наближення великого російського війська, також почали відступ, захоплюючи на своєму шляху величезний ясир, грабуючи міста й села. Козаки й міщани, які приєдналися до П. Орлика, довідавшись про звірства татар, залишали табір і кинулися захищати свої родини. У геть­мана з 16-тис. війська залишилося ледве 3 тис. осіб, з якими П. Орлик відійшов до Бендер. Так закінчився поразкою дуже вдало розпочатий похід на Правобережжя.

20 листопада 1710 року Туреччина, прагнучи повернути втрачений у 1696 році Азов та повністю відновити вплив у Північному Причорномор'ї, оголосила Росії війну. Навесні 1711 року російська армія вирушила через україн­ські землі на Молдову. Вступивши на те­риторію Правобережної України, царські підрозділи за наказом Петра І нищили ук­раїнські міста й села, катували місцеве на­селення, десятками тисяч переганяючи його на Лівобережжя.

12 липня 1711 року між Росією і Туреччиною було підписано Прутський договір. Під час підписання Прутського миру був присутній і Пилип Орлик, якого спеціаль­но запросили до Стамбула. Ішлося про по­вернення не тільки Правобережжя й Запоріжжя, а й Лівобережної Ук­раїни під владу гетьмана. Проте російські дипломати, ведучи переговори та роздаючи хабарі, добилися від турків значних поступок. Наприклад, Петро І відмовлявся тільки від Правобережжя, а Київ він залишав під владою Московської держави.

Та Пилипові Орлику не судилося повернутися й на територію Правобе­режної України, бо цей край був захоплений Польщею. Спроба П. Орлика надіслати туди невеликі козацькі загони не мала успіху, їх ущент розгро­мили польські війська.

Після підписання Прутського миру сутички не припинилися. Москов­ське царство та Османська імперія перебували в стані війни аж до підпи­сання Андріанопольського мирного договору в 1713році