Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Комплекс для заочн.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
18.12.2018
Размер:
706.56 Кб
Скачать

Ф’ючерсні угоди

  • Форвардний контракт є фундаментом, на якому базуються ф’ючерсні ринки.

  • Успіх форвардного контракту залежить від високої ліквідності.

Для підвищення ліквідності форвардних контрактів необхідно:

  1. Знайти місце (біржу) де можна було б вести торгівлю на строк.

  2. Стандартизувати контракт, яким будуть торгувати на цій біржі.

  3. Для закріплення довіри до контракту біржа встановить певні фінансові вимоги до своїх учасників, а саме внесення депозиту кожною з сторін контракту.

Такі контракти біржа назве ф’ючерсними, а сама біржа стане таким чином ф’ючерсною.

Ф’ючерсний контракт – це угода між сторонами про поставку товару певної кількості і якості в певному місці і в певний час, укладений за правилами біржі. Ціна, по котрій укладається ф’ючерсний контракт, визначається шляхом вільної конкуренції серед учасників торгівлі в операційний залі біржі.

Розбіжності в умовах форвардних і ф’ючерсних контрактів можна побачити у таблиці.

Основні положення форвардних і ф’ючерсних контрактів

Положення контракту

Форвардний контракт

Ф’ючерсний контракт

1.Розмір поставки

Узгоджується покупцем і продавцем

Стандартизований

2.Якість товару

Узгоджується покупцем і про-давцем. Товари більш низької (високої) якості продаються відповідно зі скидкою (премією)

Стандартизована, відхилення від стандарту зовсім невеликі

3.Час поставки

Наступає через строк, обумов-лений сторонами

Також наступає в майбутньому, однак стандартизований біржею

4.Ціна товару

Узгоджується покупцем і продавцем

Визначається в процесі відкритого торгу

5.Виконання контракту

Контракт закінчується постав-кою наявного товару

Контракт ліквідується

6.Регулювання угоди

Національними законами про торгівлю

Законодавством про ф’ючерсну торгівлю

7.Гарант угоди

Відсутній

Клірингова палата біржі

8.Публікація інформації по угоді

Відсутня

Обов’язкова

Ф’ючерсні контракти почали укладатися в 1865 році на Чикагській торговій біржі.

Різниця між цінами пропозицій покупців і продавців називається спредом.

Основні функції ф’ючерсних ринків.

  1. Перенос ризику з учасників ринку, які не бажають нести ризики, на тих, хто прагне цього.

  2. Підвищення стабільності цін.

  3. Вияв лення ціни.

  4. Встановлення певного порядку в торговій практиці різних учасників ринку.

  5. Доступність і відкритість інформації для всіх учасників біржової торгівлі вимушує їх вести конкуренцію в рівних умовах.

Опціонні угоди

Опціони на ф’ючерсні контракти – відносно новий вид угод в торгівлі на строк. Їх призначення подібне до ф’ючерсів: вони надають страхування від ризиків або можливість спекуляції. На американському ринку опціони на ф’ючерсні контракти вперше були введені в жовтні 1982 році.

Опціонні угоди передбачають покупку права чи продаж обов’язків укласти біржовий контракт на обумовлену кількість за раніше встановленою ціною в межах взаємно узгодженого періоду. Контракт між контрагентами такої угоди називається опціон. У відповідності з цим контрактом продавець опціону отримує премію і бере на себе обов’язок продати чи купити, а покупець опціону сплачує премію і отримує право купити чи продати конкретний товар на вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціона виступає розмір премії, тобто суми, яку сплачує покупець опціона його продавцю.

Опціонна угода може бути здійснена як по реальному товару, так і по ф’ючерсному контракту. Покупець опціону, сплативши продавцю премію, не несе перед ним ніяких інших обов’язків. В тий же час продавець оціону, отримавши від покупця премію, зобов’язаний на протязі обумовленого опціоним контрактом періода продати чи купити передбачений товар, якби не змінилися умови біржевого ринку.

Опціонна угода, так само як ф’ючерсна, відбувається на основі стандартизованого типового біржевого контракту. Але період здійснення опціонних угод коротший і не перевищує 9 місяців. Куплений опціоний контракт може бути перепроданий іншому покупцю.

Існують наступні основні види опціонних угод:

  1. Простий опціон, при якому його покупець отримує право вибору – вимагати від продавця опціону виконаня його обов’язків чи “відступитися” від угоди.

  2. Двойний опціон, при якому його продавець отримує право вибору між позицією продавця і позицією покупця реального товару чи ф’ючерсного контракту, а також право відмовитися від наступної угоди.

  3. Кратний опціон, при якому його покупець отримує право за певну додаткову премію продавцю опціона збільшити в декілька разів партію товару чи ф’ючерсних контрактів в предстоящій угоді. Ця нова партія повинна бути 2-х, 3-х, 4-х, і т .д. кратною по відношенню до попередньо обумовленого розміру, але в межах максимального розміру визначеного опціоним контрактом.