Тема 3. Соціальні служби та форми роботи з населенням в громадах ...

цертні та розважальні акції, які влаштовують молоді люди для жи­телів своєї та інших громад. Наприклад, під'час занять у молодіжній школі містечка Ішоджа, пригороду Копенгагену, п'ятдесят молодих людей готували мюзикл по проблемі СНІДу, який був пізніше вико­наний з успіхом у тридцяти містах країни.

У волонтерських молодіжних школах мають бути запропоно­вані програми для молодих інвалідів, з урахуванням стану їх здо­ров'я. Нарешті такі школи мають забезпечити і спеціальну освіту для етнічної молоді, зокрема створити умови для вивчення датської мо­ви та історії датського суспільства [ 15,с 38-40].

Місцеві громади Данії розглядають участь молоді в таких шко­лах як механізм їх соціокультурної соціалізації та профілактики не­гативних явищ у молодіжному середовище шляхом включення мо­лоді у соціально затребувані види діяльності.

Досить цікавий досвід організації неформальної освіти молоді в громаді накопичено також у Швеції. Вона реалізується у формі на­вчальних гуртків, які виявилися ефективними не лише в розповсюд­женні знань, а її у формуванні громадянської активності жителів країни, оскільки майже кожен громадянин Швеції хоча б раз був учасником навчального гуртка [12, с.208].

Коріння цих гуртків в минулому скандинавських країн. Саме гам більше ста років тому стала активно використовуватися ця фор­ма самоосвіти дорослих. На сьогодні в Швеції існує понад 60 000 ти­сяч навчальних гуртків, в яких можна вивчати практично любе пи­тання. Це можуть бути теми, пов'язані з вивченням культури певної країни, кулінарії, фен-шуй, способів саморегуляції, ефективної ко­мунікації в родині тощо. Самі шведи вважають цю форму самоосвіти луже ефективною та недорогою.

Основними мотивами, які спонукають молодь до участі у цих гуртках є довіра, взаємоповага, можливість висловити свою точку юру, неформальне спілкування під час перерв на каву.

Робота шведських гуртків побудована на певних принципах. І. Рівність учасників гуртка і відсутність традиційної ієрархії "викладач-учні". Це означає, що не тільки керівник гуртка несе відповідальність за підготовку матеріалів до занять та дотримання організаційних моментів, а всі члени гуртка роз­поділяють відповідальність між собою. '.'.. І Іаявність неформальної та дружньої атмосфери, і

35

Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді

3. Відсутність змагальності між учасниками, співробітництво в досягненні спільної мети.

4. Навчання в гуртку організовано та сплановано з самого по­чатку (теми занять погоджено з усіма учасниками).

До складу навчальних гуртків, як правило, входить 7-12 осіб, включаючи лідера. Навчання в гуртку здійснюється протягом 8-10 зустрічей, які проходять регулярно один раз на тиждень. Тривалість зустрічей визначається учасниками гуртка, але зазвичай не менше півтори та не більше трьох годин. Основними формами роботи у шведських навчальних гуртках є дискусія, мозковий штурм, індивідуальні роздуми, робота в групах, бесіда.

Особливістю шведського навчального гуртка є обов'язкова на­явність лідера. Він може обиратися з членів гуртка і не бути про­фесіоналом у визначеній для вивчення темі. Такий варіант можли­вий, коли в учасників є певний досвід участі в гуртках. Інший підхід полягає в тому, що лідер вже відомий, оскільки він заявляє тему і на­бирає для цього групу учасників. Ці лідери спеціально готуються: вони проходять тренінги для лідерів гуртків і спеціалізуються на певних темах. Цікавий той факт, що в обох випадках лідер не має бу­ти експертом в обраній темі, головне, щоб у нього були навички ро­боти з групою. Він проводить заняття, налагоджує взаємодію між учасниками, допомагає учасникам за бажанням підготувати і прове­сти окремі заняття.

Сьогодні для проведення таких гуртків у більшості міст та сіл Швеції створено спеціальні офіси, виділяються окремі приміщення органами місцевої влади. Але й зараз, як і на початку зародження ру­ху навчальних гуртків, їх також дуже часто проводять вдома у когось із учасників, що сприяє згуртованості членів громади, особливо у не­великих населених пунктах.

Варто зауважити, що участь у таких гуртках не є безкоштовною. Близько 70% відсотків утримання цих гуртків бере на себе муніци­пальна влада, а решту видатків сплачують учасники. Ці кошти йдуть на аренду приміщення, підготовку навчальних матеріалів для занять, покупку продуктів для кавових пауз та платню лідеру гуртка (це не завжди є обов'язковою статтею видатків).

Ще однією нетрадиційною формою соціально-педагогічної ро­боти є клуби дошкільників, які почали працювати у сільських гмінах Польщі з 2003 року. їх створенню передувала нагальна потреба роз­витку дітей дошкільного віку, оскільки згідно статистичних даних за