Шляхи зараження віл

1. Статевий.

2. Від матері до дитини (перинатальний шлях).

3. Ін’єкційне споживання наркотиків.

4. Інші.

Переважання статевого шляху інфікування свідчить про генералізовану стадію розвитку епідемії ВІЛ/СНІД у більшості країн світу.

Співвідношення шляхів зараження ВІЛ в Україні вказує на прояв концентрованої стадії розвитку епідемії

Якщо за кумулятивним показником з 1987 року на початок 2004 року, кількість ВІЛ-інфікованих споживачів ін’єкційних наркотиків становила 77,2%, то у лютому 2005 року цей показник знизився до 69,2%. А серед вперше зареєстрованих у 2005 році випадків інфікування ВІЛ СІН становлять лише 55-56%.

Зменшення відсотку СІН серед ВІЛ-інфікованих, та зростання кількості випадків зараження статевим шляхом вказує на перехід до генералізованої стадії розвитку епідемії в Україні.

Будова віл

Вірус імунодефіциту людини – це складний РНК-вмісний вірус.

Крім молекули РНК ВІЛ вкритий білковою оболонкою та глюкопротеїдами. Вони утворюють на поверхні вірусної часточки грибоподібні вирости. Основна функція виростів – розпізнавання специфічних рецепторів на поверхні клітини-хазяїна.

Процеси життєдіяльності віл

Після проникнення ВІЛ в ядро клітини-хазяїна, відбувається синтез ДНК на основі генетичного матеріалу вірусу. Цей процес має назву зворотної транскрипції. Вірусний фермент, що її забезпечує, називається зворотною транскриптазою або ревертазою.

Молекула ДНК, що утворюється (провірус), вбудовується в геном людини за допомогою ферменту інтегрази. Провірус, у подальшому, забезпечує синтез компонентів нових вірусів.

Остаточне формування вірусу, здатного інфікувати інші клітини, здійснюється вірусним ферментом протеазою.

Генетичний апарат ВІЛ має гени, що забезпечують утворення ферментів, які прискорюють у тисячі разів процес транскрипції. Наявністю цих ферментів пояснюється «плодючість» ВІЛ.

Існуючі сьогодні методи лікування ВІЛ-інфекції спрямовані на інгібування вище названих ферментів.

Стійкість ВІЛ

При кімнатній температурі, як у сухому вигляді, так і в розчині, зберігає активність до 4 діб(можливо і більше).

Втрачає активність при 10-хвилинній обробці хлорним вапном або 70% розчином спирту.

Гине під дією спирту, ацетону, ефіру.

Швидко втрачає активність при нагріванні та відразу гине при нагріванні до 100˚С.

Виділяють два види вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2.

Мінливість віл

Практично відразу після перших повідомлень про ВІЛ з'явилась інформація про його надзвичайно високу мінливість. Швидкість генерації помилок у ревертази ВІЛ настільки висока, що в природі, очевидно, немає двох абсолютно ідентичних геномів ВІЛ.

Навіть у одного хворого варіативність вірусу часто складає 15%, а розходження між вірусами, виділеними в різних країнах, часом досягає 40-50%. Ця варіативність дуже ускладнює процес розробки універсальної вакцини.

• ВІЛ-1 розповсюджений у всьому світі, зокрема у Європі та Америці.

• ВІЛ-2 переважає у інфікованих та хворих в Африці.

• Сьогодні в міжнародній базі данихє інформація про геноми понад 25 тисяч варіантів ВІЛ-1!