5.6. Зрошувані землі
5.6.1. Поширення зрошуваних земель в Україні
Україна належить до держав, де перетворення сільськогосподарського виробництва у високорозвинутий сектор економіки можливе за умов зменшення його залежності від несприятливих природно-кліматичних умов шляхом ведення зрошуваного землеробства. Адже майже дві третини території країни знаходяться у зонах недостатнього та нестійкого зволоження.
Зрошення являє собою комплекс меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення водного режиму ґрунтів і рослин, що мають в природних умовах дефіцит вологи. Це один з видів сільськогосподарських гідротехнічних меліорацій, який підвищує вміст вологи у ґрунті, поліпшує поживний і тепловий режими рослин, мікроклімат ґрунту та приземного шару повітря. Зрошення земель є одним з основних факторів інтенсифікації землеробства в районах з недостатнім та нестійким природним зволоженням.
Найбільш широкого розповсюдження зрошення набуло в ХХ столітті. Нині в світі зрошується понад 260 млн.га. При цьому зрошувані землі забезпечують 40% світового виробництва продовольства, займаючи лише 16% площі сільськогосподарських угідь. Україна відноситься до держав, в яких зрошувані землі завжди будуть відігравати важливу роль в забезпеченні країни продовольством.
У другій половині ХХ століття в Україні виконано великий обсяг робіт з будівництва зрошувальних систем, найбільшими з яких є Каховська, Північно-Кримська, Інгулецька, Краснознам'янська, Татарбунарська та інші, що розташовані в південному регіоні країни. Площі меліорованих земель в Україні станом на 2006 рік показані на рисунку 5.4, серед них зрошувані землі складають 2 млн. 188 тис.га. Аналізуючи динаміку зрошуваних земель в Україні (рис. 5.5), слід відзначити, що найвищого розвитку зрошення досягало в 1990–1995 рр. – майже 2,6 млн. га, або 7,9% площі сільськогосподарських угідь. Ці землі є національним багатством і страховим фондом держави у забезпеченні продукцією рослинництва. Найбільше площ, охоплених зрошувальними системами, в Херсонській області (426 тис.га), Автономній Республіці Крим (402 тис. га), Запо-різькій (240 тис. га), Одеській (227 тис. га), Дніпропетровській (200 тис. га) та Миколаївській (191 тис. га) областях.
За роки розвитку зрошення в Україні накопичено значний досвід високоефективного використання меліорованих земель. На цих землях в 1986–1992 рр. щорічно отримувалась чверть усієї продукції рослинництва, у тому числі весь рис, 60% овочів і 30% високопоживних кормів. Зрошувані землі мають втричі більшу продуктивність, ніж богарні у зоні Степу, а у Донецькій і Луганській областях, де переважають овочеві сівозміни – у 4 рази. За даними досліджень Херсонського державного аграрного університету та Інституту землеробства південного регіону УААН, проведеними в Південному Степу України, середній прибуток від зрошення (в цінах 2002 р.) становить: для озимої пшениці – 900 грн./га, озимого ячменю – 500, ярого ячменю – 300, кукурудзи на зерно – 1760, сої – 1226, соняшнику – 530, кукурудзи на силос – 2067, люцерни минулих років – 1700, картоплі – 4530 грн/га. Додатково, тільки за рахунок зрошення, в Херсонській області в період 2000–2003 років одержували щорічно в середньому 63,0 тис. т зернових, 39,1 тис. т овочевих і 50,7 тис. корм. од. кормових культур на суму 70–75 млн. грн.
Особливо важливого значення в кормовиробництві набуває зрошення в гостропосушливі роки, коли без поливу врожай гине повністю або значно знижується. В Херсонській області в 1972-му посушливому році врожайність зеленої маси кукурудзи на неполивних землях була на рівні 31 ц/га, а при зрошенні - 279 ц/га, в Криму - відповідно 34 і 349 ц/га [30]. Без зрошення ведення тваринництва і овочівництва в південних областях України не можливе.
Характерною особливістю зрошення в Україні є переважне застосування дощування як одного з найбільш прогресивних способів поливу. Більшість зрошувальних систем, побудованих в 70–90-і роки минулого століття, являють собою закриту зрошувальну мережу з широкозахватними дощувальними машинами, а відкриті магістральні та міжгосподарські канали мають в переважній більшості протифільтраційні покриття.
За останні 15 років можливості зрошення в Україні використовувались далеко не в повній мірі. Суттєво були зменшені обсяги поливів і кількість дощувальних машин (рис. 5.6). При цьому відбувається процес докорінної зміни конструкцій внутрішньогосподарської зрошувальної мережі і дощувальної техніки.
Перспективним для України є зростання площ з крапельним зрошенням (рис. 5.7). Системи крапельного зрошення найбільш ефективні при поливах садів (рис. 5.8), виноградників, овочевих, ягідних та баштанних культур (рис. 5.9).
Рис. 5.4. Площі меліорованих земель в Україні (за даними Держводгоспу України