Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття “водні ресурси”, охарактеризуйте їх основні складові.

2. Дайте коротку характеристику відновлюваних водних ресурсів Світу.

3. Вкажіть, які водні ресурси відносяться до об’єктів загальнодержавного та місцевого значення?

4. Назвіть основні джерела прісної води в Україні.

5. Охарактеризуйте структуру сучасного водогосподарського комплексу в Україні.

6. Дайте коротку характеристику річкової мережі України.

7. Назвіть основні типи озер в Україні, вкажіть найбільші та найглибші з них.

8. Назвіть основні торфоболотні області України.

9. Дайте визначення поняттям “мінеральні лікувальні води” та “термальні води”.

10. Вкажіть основні причини забруднення поверхневих вод України.

11. Окресліть коло найбільш актуальних екологічних проблем басейнів річок України.

12. Перерахуйте довготермінові цілі політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем України

13. Наведіть пріоритетні напрями політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем України.

14. Якими є завдання та функції державного контролю за використанням і охороною водних ресурсів в Україні?

15. Що є суб’єктами державного контролю за використанням і охороною водних ресурсів в Україні?

16. Які законодавчі акти складають нормативно правову базу охорони та раціонального використання водних ресурсів в Україні?

Література до розділу 2

1. Большая советская энциклопедия. – М. – Т5, 1971. – С. 180.

2. Большая советская энциклопедия. – М. – Т7. – Изд.3., 1971. – С. 279.

3. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000. – 456 с.

4. Водний кодекс України, прийнятий 06.06.1995р.

5. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. – К.: НІСД, 2001. – 312 с.

6. Малі річки України: Довідник/ А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О.Богатов та ін.; За ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 296 с.

7. Підкамінний І.М., Трофимчук О.М. Водокористування як відображення сучасної економічної діяльності в Україні // Стратегічна панорама. - №1-2. – 2001.

8. Постанова Верховної Ради України “Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води”, прийнята 27.02.1997 р.

9. Постанова Верховної Ради України “Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, прийнята 05.03.1998 р.

10. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України: Монографія / За ред. Б.М. Данилишина. – К.: РВПС України, 1999. – 716 с.

11. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. – 640 с.

Розділ 3. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ ЯК ПРИРОДНИЙ РЕСУРС

3.1. Хімічний склад та екологічне значення атмосферного повітря

Атмосфера – невід’ємна частина біосфери. У нижньому, приземному її шарі зосереджене життя людини, у ньому ж, використовуючи педосферу, ростуть і рослини. Вона є також важливим природним ресурсом, широко використовуваним для виробництва ряду хімічних сполук, необхідних для господарської діяльності людини. Маса атмосфери становить приблизно одну мільйонну маси Землі – 5,15 · 10¹⁵ т.

Атмосфера разом із ґрунтовим повітрям являє собою так звану аеросферу – оболонку Землі, яка включає приземний шар повітря і ґрунтове повітря, що підкреслює їхню єдність і взаємозв'язок. Поряд з цим, атмосфера частково входить до складу аеробіосфери, під якою розуміють приземний шар біосфери до висоти 6–7 км від поверхні Землі, населеної організмами.

Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує наступні функції:

• є бар’єром для згубного впливу космічних випромінювань на живі організми та ударів метеоритів;

• регулює сезонні та добові коливання температури;

• регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водний баланси;

• є джерелом газів, які беруть участь у процесах фотосинтезу і забезпечують дихальні процеси живих організмів;

• зумовлює низку складних екзогенних процесів, таких як вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо.

Атмосфера – це основна система, де створюються певні температурні, барометричні, кінетичні та інші параметри, які прийнято називати кліматичними умовами, і які в свою чергу впливають на рослинний і тваринний світ та на людину.

Атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Воно забезпечує людей, тваринний, рослинний світ життєво необхідними речовинами (кисень, вуглекислий газ) і являє собою механічну суміш газів: азоту, кисню, вуглекислого газу, інертних газів та інших.

Атмосферне повітря використовують також у промисловості як сировину основного виробничого призначення в наступних цілях:

• для добування азоту, кисню, інертних газів, які у подальшому використовуються у різних галузях народного господарства, промисловості, медицині тощо;

• як енергоносій для охолодження технологічних потоків газів, рідини, твердих матеріалів;

• в двигунах внутрішнього згоряння з повітряним охолодженням, а також в двигунах з водяним охолодженням для повітряного охолодження антифризу;

• як сушильний агент в сушильних агрегатах різної конструкції.

В теплоенергетиці, хімічній, металургійній та інших галузях промисловості багато процесів відбуваються з використанням кисню в якості сировини. В значних кількостях кисень спалюється двигунами внутрішнього згоряння автотранспортних засобів. Наприклад, для спалювання 1 літра бензину автомобільний двигун витрачає 14 – 15 кг повітря або 200 літрів кисню у кисневому еквіваленті, що значно більше, ніж витрачає на дихання людина протягом доби.

Кондиціонування повітря використовується не тільки для створення комфортних умов для людини, а також для зберігання матеріалів та обладнання. В металургії, на шахтах для створення безпечних умов праці використовують системи приточно-витяжної вентиляції, яка запобігає скупченню вибухоне-безпечних газів.

Використовується повітря також і як силовий агент: у пневмотранспортних пристроях як транспортний засіб для сипучих матеріалів, в інжекторах, струминних компресорах – для перекачування рідини енергією стиснутого повітря, яке також широко використовується для пневматичних інструментів (пневмодрелі, пневмомолоти, відбійні молотки тощо).

Речовинний склад атмосфери утворився в результаті проходження екзогенних процесів, діяльності рослинності й океанів протягом мільярдів років, він дуже складний і ще недостатньо вивчений. Атмосфера складається із суміші газів, яка до висоти 20 км має приблизно такий постійний склад (% об’єму): 78,09 – азоту, 20,94 – кисню та 0,93 – аргону. Основну частину решти газів складають: діоксид вуглецю – 355 ∙ 10^-6, неон – 18 ∙ 10^-6, гелій – 5 ∙ 10^-6, озон – 25–50 · 10^-). Крім того, до її складу входить також і ряд інших компонентів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Хімічний склад атмосферного повітря

Компоненти атмосферного повітря	Вміст газів, %
	за об’ємом	за масою
Азот	78,09	72,52
Кисень	20,94	23,15
Аргон	0,93	1,28
Оксид вуглецю (СО2 )	0,035	0,046
Неон	0,0018	0,0012
Гелій	0,00052	0,000072
Криптон	0,0001	0,00033
Ксенон	0,000008	0,000039
Водень	0,00005	0,0000035
Метан	0,00015	0,0008
Озон	0,000002	0,000001
Аміак	0,000001	–

Окрім них, в атмосфері присутні також водяна пара і техногенні забруднювачі (діоксид сірки (SO₂), оксиди азоту (NO, NO₂, N₂O), граничні вуглеводні, оксид вуглецю (СО). Загальна кількість речовин – забруднювачів може сягати навіть кількох відсотків залежно від обсягів викидів, що потрапляють в атмосферу з тієї чи іншої території.

Атмосферне повітря в нижніх шарах тропосфери складається переважно з азоту, кисню, аргону і оксиду карбону. У малих кількостях в ньому містяться неон, гелій криптон, ксенон, оксиди нітрогену, водень, метан, озон, аміак. В розчиненому стані атмосферне повітря міститься в природних водах, живих та мертвих організмах, у тріщинах та шпарах верхньої частини літосфери, переважно у ґрунті. При цьому співвідношення окремих компонентів повітря дуже різноманітні, що обумовлене розчинністю газів в природних середовищах, вибірковою здатністю різних організмів до асиміляції газів атмосфери, біохімічними реакціями, що проходять між організмами, продуктами їх життєдіяльності та оточуючим середовищем.