- •Методичні вказівки до самостійної роботи студентів
- •Загальні методичні вказівки до вивчення дисципліни
- •Тема 1. Кризова ситауція:причиниі вплив на результати господарської діяльності підприємства
- •Тема 2. Реструктуризація підприємств як інструмент ліквідації криз
- •Тема 3. Стратегічне управління перетвореннями підприємств
- •Тема 4. Вибір модеі стратегічного розвитку підприємства
- •Тема 5. Сучасні підходи до діагностики підприємств
- •Тема 6. Методологія діагностування підприємств. Санаційний аудит
- •Інструментарій оцінки фінансової діяльності і ділової активності підприємства
- •Тема 7. Бізнес-план як складова антикризової реструктуризації підприємств
- •1. Діагностика майнового стану і фінансово-господарської діяльності підприємства (в цілому і його структурних підрозділів).
- •10. Підготовка пропозицій для ухвалення рішень про створення нових господарських товариств на базі майна господарського товариства.
- •Бізнес-план реструктуризації підприємства
- •Тема 8. Види та моніторинг виконання та прогнозування реструктуризаційних заходів
- •Тестові завдання з дисципліни тестові завдання за темою 1 и 2
- •Тестові завдання за темою 3
- •Індивідуальне завдання 1 «Розробка стратегічних змін для підприємства і внесення коректувань в стратегічний план розвитку»
- •Базові поняття
- •Індивідуальне завдання у вигляді тренінгу (цілі, організація і методи навчання).
- •Показники, що характеризують діяльність підприємства
- •Індивідуальне завдання 2 «Діагностика фінансово-економічного стану підприємства»
- •2.1. Базові поняття.
- •2.2. Практикум: цілі, організація і методи навчання
- •Література Законодавча база
Тема 3. Стратегічне управління перетвореннями підприємств
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
План
1. Стратегічний аналіз.
2. Стратегічне управління реструктуризацією промислового підприємства .
3. Аналіз місії і мети.
4. Оцінка стратегічного потенціалу підприємства з використанням PEST-аналізу та SWOT-аналізу.
5. Використання стратегічних перетворень на підприємстві з метою відновлення його прибутковості і конкурентоспроможності.
Стратегічне управління можна визначити як управління підприємством, яке спирається на людський потенціал як основу підприємства, орієнтує виробничо-господарську діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни на підприємстві, адекватні змінам навколишнього середовища і дозволяє добиватися конкурентних переваг в своєму сегменті ринку. Правильне здійснення стратегічного управління дозволяє фіксувати діяльність підприємства в конкретний момент часу. Продукти такої діяльності в теперішньому часі забезпечують позитивне досягнення цілей в майбутньому, тобто можна стверджувати, що при стратегічному управлінні здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення. Таким чином, мова йде про розробку моделі стратегічного управління, яка дозволяє, прогнозуючи майбутнє і відстежуючи зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі, ставити і досягати реальні цілі.
Стратегічне управління визначається як комплекс управлінських рішень, задаючих швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон'юнктури, шляхом стратегічного маневру, перегляду цілей і коректування загального напряму розвитку. Під стратегічним управлінням розуміється орієнтована система, до складу якої входить розробка і реалізація стратегії, а також оцінка і контроль.
Моделювати стратегічне управління промисловим підприємством в даний час намагається багато хто. Але, на жаль, часто доводиться стикатися не із застосуванням моделі, а з декларуванням її застосування. Часто, після виробленого бачення ринкового статусу підприємства або виходу з кризової ситуації, формулювання місії і довгострокового курсу розвитку відразу ж переходять до постановки цілей, розробки стратегій їх досягнення (причому, забуваючи їх проектувати на функціональні і оперативні рівні) і конкретних заходів, формально визначивши перед цим модель SWOT-аналізу з порушенням всіх правил його проведення. Таке ігнорування найбільш важливих і трудомістких етапів стратегічного управління – діагностики зовнішнього і внутрішнього середовища і стратегічного аналізу – приводить до того, що всі стратегії розвитку, а значить і ринкові заходи, ґрунтуються лише на інтуїції і неглибокому зануренні в проблему, що на порядок збільшує ризики підприємства.
Існує безліч підходів, що формують поняття «Стратегічне управління». Найбільш важливими представляються такі аспекти як економічний і організаційний.
Економічний підхід розглядає підприємство в певному конкурентному середовищі. Основна його передумова в тому, що підприємства без чіткої стратегічної орієнтації у сфері лідерства, диференціації продукту і особливостей ринку – не зможуть розвиватися і вижити.
Організаційний підхід розкриває ті питання, які економічна теорія, як правило, не враховує. Він припускає аналіз стратегічних рішень в їх динаміці і обумовлює успіх підприємства в досягненні стабільних конкурентних переваг ефективністю наступних процесів: розробки, адаптації і впровадження стратегії підприємства залежно від динаміки змін зовнішнього і внутрішнього середовища; вироблення ефективних управлінських рішень, адекватних стратегічним завданням.
Відправним моментом в розвитку стратегічного управління є чітко сформульоване бачення (уявлення) власниками підприємства його образу в перспективі і головних напрямів розвитку (головна стратегічна мета, місія). Досягти цього можливо при реалізації економічного і організаційного підходу до стратегічного управління підприємством, яке базується на стратегічному аналізі зовнішнього і внутрішнього середовища, діагностиці фінансово-господарського стану.
Запитання для самоперевірки знань
-
Розкрийте сутність стратегічного аналізу.
-
Обґрунтуйте сутність стратегічного управління реструктуризацією промислового підприємства.
-
Обґрунтуйте аналіз місії і мети діяльності підприємства.
-
Яким чином здійснюється оцінка стратегічного потенціалу підприємства з використанням PEST-аналізу та SWOT-аналізу.
-
Охарактеризуйте місце аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища.
-
Розкрийте логічно узагальнення даних аналізу і визначення стратегій підприємства.
-
Яким чином використовуються стратегічні перетворення на підприємстві з метою відновлення його прибутковості і конкурентоспроможності.