Випробування портландцементу Короткі відомості

Портландцемент – гідравлічна в’яжуча речовина, яку отримують спільним тонким помелом портландцементного клінкеру з двоводним гіпсом CaSO₄2H₂O (до 5%) або іншими добавками. Портландцементний клінкер – продукт випалювання до спікання (при температурі 1450^оС) суміші вапняку (приблизно 75%) та глини (приблизно 25%) або мергелю нормованого складу.

За речовинним складом та міцністю при стиску (після 28 діб твердіння) цементи загальнобудівельного призначення поділяють на такі типи і марки (ДСТУ Б В.2.7-46-96, ГОСТ 310.4-81):

тип І – портландцемент (містить від 0 до 5% мінеральних добавок осадового походження), марки 300, 400, 500, 550, 600;

тип ІІ – портландцемент з мінеральними добавками (містить від 6 до 35% добавок пуцолани, золи-винесення, доменного гранульованого шлаку, вапняку), марки 300, 400, 500, 550, 600;

тип ІІІ – шлакопортландцемент (містить від 36 до 80% доменного гранульованого шлаку), марки 300, 400, 500;

тип ІV – пуцолановий портландцемент (містить від 21 до 55% активних мінеральних добавок осадового походження – діатоміт, трепел, опока, глієж; вулканічного походження – вулканічний попіл, туф, цеоліт, трас, пемза, базальт, вулканічний шлак; техногенні – золи-винесення, золошлакові суміші, паливний шлак, мікро кремнезем, випалена глина тощо за ДСТУ Б В.2.7-128-2006), марки 300, 400, 500;

тип V – композиційний цемент (містить від 36 до 80% мінеральних добавок, причому доменного гранульованого шлаку від 18 до 60%, пуцолани від 10 до 40%), марки 300, 400, 500.

Для оцінки якості портландцементу загальнобудівельного призначення (ДСТУ Б В.2.7-46-96) визначають: істинну густину, тонкість помелу, водопотребу, строки тужавлення, рівномірність зміни об’єму цементного тіста нормальної густоти, вміст ангідриду сірчаної кислоти SO₃, границі міцності при стиску і згині.

Вимоги до основних технічних характеристик портландцементу наведено в таблиці 6.1.

При умовному позначенні цементу вказують його тип, марку і спеціальні ознаки (при високій міцності в ранньому віці використовують позначку Р, пластифіковані і гідрофобізовані цементи позначають відповідно ПЛ і ГФ, при використанні клінкеру нормованого складу використовують літеру Н, при використанні портландцементу з добавками використовують цифри І – V та літери, які відповідають типу цементу та виду активної мінеральної добавки, що входить до складу цементу).

Таблиця 6.1

Оцінка властивостей портландцементу (дсту б в.2.7-46-96, дсту б в.2.7-112-2002 )

Властивість портландцементу	Показник
Істинна густина, г/см3	3,0...3,2
Тонкість помелу: - залишок на ситі №008 (не більше), мас.%	15,0
Водопотреба (тісто нормальної густоти), %	22...28
Строки тужавлення: - початок (не раніше), хв. (залежно від виду цементу) - кінець (не пізніше), год.	45 (60) 10
Рівномірність зміни об’єму: - наявність на зразках-плескачиках діаметром 7...8 см, товщиною 1 см радіальних тріщин по діаметру, посічки тріщин, деформованої поверхні	Не допуска-ється
Вміст ангідриду сірчаної кислоти SO3, %	4,0...4,5
Граничне значення стандартної міцності при стиску після 28 діб (не менше), МПа (за ДСТУ Б В.2.7-112-2002) для марки 300 400 500 550 600	28,5 38,0 47,5 52,5 57,5

Наприклад, портландцемент марки 400 з добавкою до 20% шлаку, пластифікований швидкотверднучий позначається ПЦ-ІІ/А–Ш-400Р-ПЛ ДСТУ БВ.2.7-46-96; портландцемент нормованого складу марки 500 без добавок позначається ПЦ- І-500-Н ДСТУ БВ.2.7-46-96.

Метою роботи є вивчення методів випробувань портландцементу.