1. Поняття міжнародного публічного права

МП - це самостійний нормативний комплекс, що являє собою сукупність юридичних норм, які створюються спільно суб’єктами МП з метою врегулювання їх взаємовідносин.

Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

2. Предмет міжнародно-правового регулювання

Предметом регулювання міжнародного права є політичні, економічні й інші відносини між державами, що різні за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією і населенням і між іншими суб'єктами міжнародного права.

Таким чином, міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції кожної конкретної держави, так і її територіальних меж.

Отже під предметом (об’єктом) міжнародних відносин розуміють особливий вид соціальних відносин — міжнародні відносини, що мають міждержавний характер.

3. Об’єкт міжнародних правовідносин

Об’єктами МП є все те, з приводу чого суб’єкти МП вступають у правові відносини на основі принципів і норм МП.

Таким чином, у коло об’єктів МП входять конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Слід мати на увазі, тільки держави вправі вступати у будь-які правовідносини, котрі вони вважають необхідними і вигідними для себе. Єдине обмеження для держав – пряма заборона якогось об’єкта МП (продаж жінок і дітей, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.). У якості об’єктів МП можуть виступати: територія і міжнародний простір, дії, стимулювання від дій.

Територія виступає в якості об'єкта міжнародно-правових відносин дуже часто, особливо після закінчення війн, наприклад у мирних договорах. Дії можуть бути об'єктом у найрізноманітніших правовідносинах, наприклад у пактах про взаємодопомогу і союзні договори. Стримування від дій також є об'єктом міжнародно-правових відносин, наприклад у пактах про ненапад, про нейтралітет, про закони і звичаї війни. Слід, проте, мати на увазі, що об'єкт міжнародно-правових відносин, коли він виражається в дії або стримуванні від дії, повинний бути правомірний, тобто він не повинний суперечити принципам і нормам міжнародного права. Наприклад, втручання у внутрішні справи держав не може бути об'єктом міжнародно-правових відносин, тому що воно заборонено самим міжнародним правом, зокрема Статутом ООН.

4.Історія виникн та основні етапи розвитку МП. МП зародилося завдяки еволюції розвитку особистості і держави, націй і народів. Вважається, що МП виникло у стародав світі відтоді, коли між державами розпочинаються міжнародні відносини. Ця риса полягає не в тому, що народи бажали відносин з іншими державами, а для облаштування внутрішнього життя своєї держави, яке виключало б будь-яке втручання зовні.Прослідковуючи розвиток МП, можна розбити Його на такі етапи: •період стародав часу; •від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648р; •від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру 1899р. та 1907р.; •від Гаазьких конференцій миру до заснування ООН і формування сучасного МП. І етап стародавні часи. МП виникло і почало складатись, розвиватись водночас із зародженням міжнар відносин у стародав світі, точніше в тих державах, де був високий рівень цивілізації (державах, що знаходились в долині Тигру і Євфрату, Нілу, райони Китаю та Індії, Егейського і Середземного морів). 1 етапові становл МП властиве започаткування розвитку норм посольського права (особиста недоторканність у Старод Індії, проксени в Старод Греції), права війни тощо.Важливу роль у розвитку МП відіграла Римська держава. Здійсн зовнішніх зносин і уклад договорів (договори миру і союзу, дружби і гостинності) здійснюв народні збори і сенат.Дотрим принципу дипломатичної недоторканності. Форм "римське право народів" (jus gentium), основним інститутом якого було становище людини в державі і міжнар відносинах.Важливу роль у середні віки в МП відіграла Київська Русь.Тут активізувався процес укладання міжнар договорів, насамперед двосторонніх. II етап МП від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648р. Падіння Зх Римської імперії у Vст. супроводжув "приватними війнами" між феодалами.Це зумовило розвиток права війни, права зовнішніх зносин та права міжнар договорів.Виникає право самостійного провадження зовнішніх зносин і укладання договорів з метою захисту прав та інтересів.Як правило, поширеними були договори у письмовій формі (латинню або мовою сторін). Обов'язковими визнавались гарантійні забезпечення договору -видача заручників (родичі особи), застава цінностей, території тощо. Активно розвиваєт дипломат право, створюют постійні дипломат представництва, виникає інститут консулів, а також визнавалась недоторканність послів. ІІІетап розвитку МП - від Вестфальського миру 1648р. до 1 Гаазької конференції миру. Вестфальський мирний конгрес завершив поділ Європи після 30річної війни підпис Вестфальського трактату1648р.Умови цього договору обговорювал ще з 1634p., серед яких ключовими стали:-релігійні відносини; територ зміни; політ устрій Європи.Міжнар принципи, які істор створені цим договором, пізніше, в 1789p., були відтворені у Декларації прав людини і громадянина.Отже, у цей період активізувався міжнар договірний процес, який сприяв територіал змінам у світі та певним зрушення у сфері прав людини. IVетап від Гаазьких конференцій до формув сучасного МП.Гаазькі конференції були присвячені двом основним напрямкам співробітництва держав на той час:-регулюван збройних конфліктів;-мирному розв'язан спорів. 1Гаазька конференція 1899р. відбувалась за ініціативою рос. імператора, у ній взяло участь 26 держав. її результ стало підписання 3-х конвенцій: 1)про мирне розв'язан спорів; 2)про закони і звичаї сухопутної війни; 3)про застосуван Женевської конвенції щодо поранених і хворих до морської війни(1864).На цей період припадає також поява у МП доктринальних питань визнання держав.Не менш цікавою з істор точки зору є і трансформація питання про правонаступництво в МП. З-поміж інших тенденцій у розвитку МП на поч. XXст. слід назвати суперечності між державами, серед яких основною була суперечність між переможцями і переможеними в 1 світовій війні. На міжнар-правові відносини держав впливали і світові економ кризи, прихід до влади фашизму в Німеччині в 1933р. Мюнхенська угода, підписана 1938р. Великобританією, Францією, Німеччиною та Італією, стала дипломат предтечею 2 світової війни.Вона розпочинала новий розподіл світу та розв'язан інших проблем міжнар спілкування. На сучасне МП значний вплив мало створення ООН, НАТО та ряду регіональних міжнар організацій з метою забезпечення миру і безпеки, демократ розвитку, свободи і загального добробуту в світі та окремих країнах.

5. Становлення та характерні риси сучасного МП Сучасний період розвитку МП бере початок із прийняття Статуту ООН (червень 1945p.).Прийняття Статуту ООН - подія епохального значення, що знаменує початок нової ери у прогресивному розвитку МП. Спочатку Статут підписала 51 держава. Статут набрав сили 24.10.1945, і цей день став щорічно відзначатися як День Об'єднання Націй. У процесі боротьби з фашизмом формувал нове мислення щодо розв'язання назрілих соціальних, політичних і правових проблем. Це знайшло відображення у Статуті ООН.У якому були сформульовані найважливіші положення МП на сучасному етапі його розвитку.До них належать: 1.Розвиток міжнар співробітництва як основоположного принципу сучасного МП і міжнар відносин. 2.Відмова від концепції панування сили і заміна її концепцією панування права. 3.Осуд і ліквідація колоніальної системи. 4.Затвердження прав і свобод людини.5.Створення розвинутої системи міжнар організацій. 6.Розширення обсягу імперативних норм МП. 7.Створення реальної основи для розвитку механізму реалізації норм МП.8.Формування основних принципів сучасного МП. Однак реалізація цих положень істотно утруднювалась тією політ ситуацією, що почала складатися з перших днів післявоєнного часу. Ослаблені війною Франція і Англія були, в основному, стурбовані відновленням своєї економіки і не мали колишнього впливу на міжнар арені. У відносинах між СРСР і США відразу ж намітилися серйозні суперечності.Все це істотно відбилося на роботі Ради Безпеки ООН.Роздвоєння світу на два супротивні табори, напруженість, обумовлена політикою холодної війни, значною мірою послаблювали той ефект, котрий міг би бути досягнутий, якби реалізація норм МП, що випливають із вимог Статуту ООН, здійснювалася в інших (мирних) умовах. Поряд із цими явищами у світі в процесі здійснення одного із завдань ООН наростав процес деколонізації.На міжнар арені почали з'являтися нові суб'єкти МП - держави, утворені в результаті розвалу колоніальної системи. Вони ставали членами ООН, і співвідношення політі міжнар-правових поглядів в ООН почало змінюватися. У цих умовах необхідна активізація процесу подальшого вдосконалення і прогресивного розвитку сучасного міжнародного права. Особливо це стосується розвитку кодифікації норм МП за його галузями. В останні десятиліття у цій сфері проведено певну роботу. Зокрема в галузі права міжнар договорів прийнято дві конвенції - в 1969р. і 1986р., у галузі міжнар морського права - Конвенція ООН з морського права 1982р. та ін. Однак цей процес не завершено, і в ООН здійснюються заходи щодо його продовження.